ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
08.04.2002 N 05-01/2397/8-233
Розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Кіровограді на постанову Вищого господарського суду України від
22.10.2001 р. ( n0057600-0 ) у справі за позовом ТОВ "Вернік" до
Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання
недійсним рішення, в с т а н о в и в:
28 серпня 2000 р. ТОВ "Вернік" звернулось до арбітражного
суду Кіровоградської області з позовом про визнання недійсним
рішення ДПІ у м. Кіровограді N 105 8-26-5/30707791/8772 від
28.07.2000 р. у частині нарахування фінансових санкцій у сумі
1154209,16 грн. У рішенні ДПІ зазначено завищення товариством
бюджетного відшкодування у сумі 1191035 грн. та застосовано
фінансову санкцію в однократному розмірі.
Додатковою позовною заявою від 13.02.2001 р. заявлена вимога
про визнання недійсним оскаржуваного рішення повністю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що операції по придбанню
об'єктів нерухомості фактично відбулися, висновки відповідача про
безпідставне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за
зазначеними операціями є помилковими. Порушення, передбачені ст. 5
Порядку ( z0233-97 ) заповнення податкової накладної не можуть
прийматися до уваги, оскільки рішенням ВАСУ від 21.12.99 р. було
визнано недійсною ч. 1 п. 5 зазначеного Порядку. Також позивач
посилався на те, що відповідальність за правильність і повноту
оформлення податкової накладної покладається виключно на продавця,
а помилки при її складанні не можуть розглядатись як порушення
податкового законодавства покупцем.
ДПІ у м. Кіровограді проти позову заперечувало, стверджуючи,
що рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.
Рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від
13.02.2001 р. у позові відмовлено з тих мотивів, що не
дозволяється включення до податкового кредиту витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними.
Постановою арбітражного суду Кіровоградської області від
24.04.2001 р. зазначене рішення скасоване, позов задоволено.
Постанова обгрунтована тим, що єдиною підставою невизнання
податкового кредиту є не підтвердження сум податковими накладними,
а порушення при заповненні податкових накладних вимог пп. 7.2.1
Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) не є такою підставою.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня
2001 р. ( n0057600-0 ) постанова арбітражного суду
Кіровоградської області залишена без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Кіровограді, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального права, різне
застосування Вищим господарським судом України одних і тих же
положень закону у аналогічних справах, просить скасувати постанову
Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2001 р.( n0057600-0 ) та направити справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами при розгляді спору ТОВ "Вернік"
уклало з КСП ім. Ульянова 10 березня 2000 р. чотири договори
купівлі-продажу основних засобів на загальну суму 759626,00 грн.,
у тому числі ПДВ - 126604,33 грн.
Усі придбані товариством основні засоби, згідно договорів
лізингу N 1 - 4 від 11.03.2000 р., були передані в оренду на
241 місяць цьому ж КСП ім. Ульянова на наступний день після
придбання. Орендна плата по кожному переданому об'єкту на весь
період дії договору встановлена у сумі 100 грн.
За придбані об'єкти ТОВ "Вернік" 11.03.2000 р. видало КСП ім.
Ульянова простий вексель N 723232933901 номінальною вартістю
759626,00 грн. з терміном погашення через 241 місяць.
В акті ДПІ, крім того, було відмічено, що надана для
перевірки податкова накладна N 3 від 10.03.2000 р. не відповідала
вимогам закону, а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), пп. 12.1, 12.2, п. 5,
п. 12 Порядку заповнення податкової накладної (затвердженого
наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165 ( z0233-97 ), із
змінами, внесеними наказом від 08.10.98 р. N 469 ( z0691-98 ) та
зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 28.10.98 р. за
N 691/3131), - відсутні дата виникнення податкових зобов'язань у
продавця і, відповідно, дата виникнення права на податковий кредит
у покупця, номенклатура поставки товарів, ціна продажу одиниці
продукції.
Аналогічний порядок проведення розрахунків застосований
позивачем і по договорах купівлі-продажу нерухомості на суму
6386586,18 грн., в тому числі ПДВ - 1064431,11 грн., з ПКПП
ім. Чапаєва.
Частина об'єктів, придбаних позивачем, на момент укладення
договорів була відсутня.
На думку колегій суддів Верховного Суду України, оскільки
розрахунок за придбані об'єкти здійснювався векселем, строк
погашення якого наставав через 241 місяць, то це не давало
позивачу підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ
включених до векселів.
Відповідно до ч. 3 п. 4.8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) векселі отримані, але не оплачені
платником податку, або видані, але не оплачені платником податку,
не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту
такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких
такі векселі використовуються.
Положення даної норми кореспондує із пп. 7.4.5 цього Закону( 168/97-ВР ), у якому забороняється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті
робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості
таких робіт (послуг).
У даному випадку не можна розцінювати як обгрунтоване
включення до податкового кредиту сум, фактично не сплачених,
сплата яких не підтверджена податковими накладними.
З огляду на це, слід прийти до висновку про правомірність
застосування ДНІ фінансових санкцій до позивача та неправомірність
висновків оскаржуваної постанови Вищого господарського суду
України від 22 жовтня 2001 р. ( n0057600-0 ) та постанови
арбітражного суду Кіровоградської області від 24.04.2001 р.
За таких обставин рішення арбітражного суду Кіровоградської
області від 13.02.2001 р. є обгрунтованим, законним і підлягає
залишенню у силі.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17, 111-19,
111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДТТТ у м. Кіровограді задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 22 жовтня
2001 р. ( n0057600-0 ) та постанову арбітражного суду
Кіровоградської області від 24.04.2001 р. скасувати.
Рішення арбітражного суду Кіровоградської області від
13.02.2001 р. залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 16