ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.04.2002 N 11/326 (02/093)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ в Мінському районі м. Києва на постанову Вищого господарського
суду України від 31 жовтня 2001 року N 11/326 у справі за позовом
ДПІ в Мінському районі м. Києва до ПП "Транссинтез" та ТОВ "Антіс
Компані ЛТД" про визнання угоди, укладеної між відповідачами,
недійсною на підставі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
і стягнення в
доход держави 2066 грн. 87 коп., В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2000 року ДПІ у Мінському районі м. Києва звернулась
у арбітражний суд м. Києва із позовом до ПП "Транссинтез" та ТОВ
"Антіс Компані ЛТД" про визнання угоди, укладеної між
відповідачами, недійсною на підставі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення в доход держави 2066 грн. 87 коп. Позовні вимоги
обгрунтовувались тим, що 10 липня 1997 року відповідачі уклали
договір N 150/97-2, згідно з яким ПП "Транссинтез" зобов'язалося
виконати роботи по ремонту ліфта для ТОВ "Антіс Компані ЛТД" на
загальну суму 2066 грн. 87 коп. Укладаючи цей договір, ПП
"Транссинтез" не мало наміру сплачувати податки, чим завдало шкоду
державі. Так, вищевказане підприємство було зареєстроване за
загубленим паспортом на ім'я Ночвина Михайла Георгійовича. Крім
того, рішенням Московського районного суду м. Києва від 2 серпня
2000 року визнано недійсними установчі документи ПП "Транссинтез".
Позивач стверджував, що на рахунку ПП "Транссинтез" за 22 доби
акумульовано 15324978 грн. 96 коп. За такою схемою спостерігається
робота конвертаційного центру.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 14 листопада 2000
року позов задоволено частково. Угоду, укладену між відповідачами,
визнано недійсною на підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
. У
задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою голови арбітражного суду м. Києва про перевірку
рішення в порядку нагляду від 27 червня 2001 року зазначене вище
рішення залишено без зміни.
Постановою Вищого господарського суду України від 31 жовтня
2001 року N 11/326 рішення від 14 листопада 2000 року та постанову
від 27 червня 2001 року арбітражного суду м. Києва залишено без
зміни.
Ці рішення та постанови мотивовані тим, що визнання
недійсними установчих документів ПП "Транссинтез" свідчить про те,
що спірна угода була укладена за участю неправоздатної особи. При
цьому позивач не довів факт укладення спірного договору з метою,
суперечною інтересам держави та суспільства.
Ухвалою Верховного Суду України від 31 січня 2002 року
порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського
суду України від 31 жовтня 2001 року N 11/326 за касаційною
скаргою ДПІ у Мінському районі м. Києва, де ставиться питання про
скасування зазначеної постанови і передачу справи на новий розгляд
до суду першої інстанції. При цьому посилання зроблені на
виявлення різного застосування Вищим господарським судом України
положення ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Зокрема, зазначається, що
оскаржена постанова суперечить постанові президії Вищого
арбітражного суду України від 15 червня 2001 року в аналогічній
справі N 20/126.
У зв'язку з реорганізацією ДПІ у Мінському районі м. Києва
Верховний Суд України вважає за необхідне замінити позивача його
правонаступником - ДПІ в Оболонському районі м. Києва.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ДПІ в
Оболонському районі м. Києва, яка підтримала доводи касаційної
скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи,
Верховний Суд України дійшов висновку, що оскаржена постанова
Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства ТОВ "Антіс Компані ЛТД" позивач встановив, що згідно
з договором від 10 липня 1997 року N 150/97-2 ПП "Транссинтез"
зобов'язалося виконати роботи по ремонту ліфта для ТОВ "Антіс
Компані ЛТД" на загальну суму 2066 грн. 87 коп. У відповідності з
платіжним дорученням від 29 липня 1997 року ПП "Транссинтез"
отримало ці кошти. Укладаючи спірну угоду, ПП "Транссинтез" мало
за мету не сплачувати податки, що в подальшому і було зроблено
(а. с. 2-5, 10-12).
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається
недійсною. Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови N 3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28 квітня 1978 року з наступними змінами "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив,
що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів,
використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь
приватної власності з корисливою метою тощо.
Висновки Вищого господарського суду України, що за таких
обставин спірна угода не може бути визнаною недійсною відповідно
до вимог ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, є необгрунтованими.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Московського районного
суду м. Києва від 2 серпня 2000 року визнано недійсними установчі
документи ПП "Транссинтез". При цьому встановлено, що це
підприємство зареєстроване за реквізитами паспорта, втраченого
Ночвиним М.Г. Крім того, ПП "Транссинтез" не звітувало перед
податковою інспекцією про свою господарську діяльність
(а. с. 14-15). Однак, арбітражний суд м. Києва не доводів позивача
про те, що підприємство створювалося з порушенням законодавства і
мало за плету укладення угод, спрямованих на ухилення від
оподаткування, та не навів доказів, якими такі доводи
спростовуються, а поданим доказам законної оцінки не дав.
Судом не враховано, що предметом позову було визнання угоди
недійсною відповідно до ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
. За таких
обставин суд не мав законних підстав виходити за межі позовних
вимог, визнаючи укладену між відповідачами угоду недійсною згідно
з ст. 48 ЦК України, оскільки вимога про це не була заявлена.
Отже, прийняті у справі рішення та постанови підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції внаслідок помилкового застосування судом ст. 48 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
і неправильного висновку про відсутність
підстав для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене
та вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі м. Києва
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 31 жовтня
2001 року N 11/326, постанову від 27 червня 2001 року та рішення
від 14 листопада 2000 року арбітражного суду м. Києва скасувати, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.