СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.04.2002
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на постанову
Вищого арбітражного суду України від 13 червня 2001 року у справі
за позовом Державного підприємства "Київське обласне управління по
будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг" до
Відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча
компанія "Центренерго", Трипільська ТЕС про стягнення
заборгованості з відрахувань та зборів на дорожні роботи, пені - у
розмірі 20151393,63 грн., встановив:
ДП "Київський облавтодор" звернулось до арбітражного суду
м. Києва з позовом про стягнення 20151393,63 грн., що складає
заборгованість з відрахувань на дорожні роботи у розмірі
11615715,63 грн., та пені за несвоєчасну сплату відрахувань у
розмірі 8535678 грн. за 1997-1999 роки.
Позовні вимоги обгрунтовувалися статтею 4 Закону України "Про
джерела фінансування дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
від 18.09.91 року (з наступними змінами і доповненнями). У складі
Київського обласного бюджету за рішенням Київської обласної Ради
XXIII скликання "Про обласний бюджет Київської області на
2000 рік" від 05.04.2000 року N 186-11-XXIII створено обласний
дорожній фонд Київської області для фінансування витрат,
пов'язаних з утриманням державних автомобільних доріг загального
користування, розташованих на території Київської області, та
затверджено положення "Про обласний дорожній фонд Київської
області". За рішенням Київської обласної Ради від 05.04.2000 року
N 272-16-XXIII затверджена нова редакція Положення, але механізм
управління коштами територіального дорожнього фонду залишено
таким, який був у 2000 році.
На підставі статистичної форми звітності N 10-Д "Звіт про
нарахування коштів на дорожні роботи", затвердженої наказом
Міністерства статистики N 126 ( v0126202-93 ) (v0126202-93)
від 29.06.93 року,
протягом 1997-1999 років за відповідачами значиться заборгованість
у сумі 11615715,63 грн., пеня за несвоєчасну сплату відрахувань у
розмірі 8535678 грн.
ВАТ ДЕК "Центренерго" та Трипільська ТЕС проти позову
заперечують, тому що заборгованість з відрахувань на дорожні
роботи та пеня підлягають списанню відповідно до статті 70 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
та
підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 11.12.2000 року позов
задоволено частково. Стягнуто з Трипільської ТЕС заборгованість по
відрахуванням на дорожні роботи у розмірі 33812,34 грн. та пеню за
несвоєчасну сплату у розмірі 8535678 грн., а всього на загальну
суму 8569490,34 грн., а стосовно позовних вимог у розмірі
11581903,29 грн. провадження у справі припинено.
Постановою голови суду від 06.04.2001 року рішення від
11.12.2000 року змінено 33812,34 грн. заборгованості з відрахувань
на дорожні роботи та 8535678 грн. пені за несвоєчасну сплату
відрахувань на дорожні роботи стягнуто безпосередньо з ВАТ ДЕК
"Центренерго".
Постановою Вищого арбітражного суду України від
13.06.2001 року постанову арбітражного суду Київської області від
06.04.2001 року залишено без змін.
Вищий арбітражний суд України грунтував свою постанову тим,
що відрахування та збори на дорожні роботи не підпадають під дію
підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, статті 70 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
,
тому списанню не підлягають.
5 березня 2002 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою ВАТ ДЕК "Центренерго" порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від
13.06.2001 року. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим
арбітражним судом України одного й того самого положення закону в
аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Вищий арбітражний суд України грунтував свою постанову тим,
що відрахування і збори на дорожні роботи є не податковим збором,
а особливим видом відрахувань, який не підлягає вилученню або
витрачанню на цілі, не пов'язані з потребами дорожнього
господарства, а тому утворена протягом 1997-1999 років сума
заборгованості списанню не підлягає.
З таким висновком Вищого арбітражного суду України погодитися
не можна, тому що обов'язковий характер відрахувань на дорожні
роботи в період з 01.01.97 року по 31.12.99 року визначений
частиною першою статті 9 Закону України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства в Україні" ( 1562-12 ) (1562-12)
, статтями 3, 31
Закону України "Про Державний бюджет України на 1997 рік"
( 404/97-ВР ) (404/97-ВР)
, статтями 6, 27 Закону України "Про Державний бюджет
України на 1998 рік" ( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
, статтями 3, 16 Закону України
"Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ) (378-14)
.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(в редакції від 2 лютого 1994 року)
дорожній збір включено до загальнодержавних податків та інших
обов'язкових платежів.
У редакції Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 18 лютого 1997 року дорожній збір з переліку
податків та інших обов'язкових платежів виключений. Законом
України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про
систему оподаткування" ( 221/97-ВР ) (221/97-ВР)
від 19.04.97 року у частині
четвертій статті 1 Закону "Встановлення і скасування податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових
фондів" внесено зміни і зазначено: "Податки і збори (обов'язкові
платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім
визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього
господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не підлягають".
Згідно з пунктом 1.2 Положення "Про обласний дорожній фонд
Київської області", затвердженого рішенням одинадцятої сесії
обласної ради XXIII скликання від 05.04.2000 року N 186-11-XXIII,
кошти фонду включаються до спеціального бюджету Київської області
та використовуються на цілі, передбачені статтею 25 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
.
Заборгованість ВАТ ДЕК "Центренерго" до дорожнього фонду на
фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та
ремонтом і утриманням автомобільних доріг області, утворилася
протягом 1997-1999 років, тому підлягає списанню відповідно до
підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та пункту 2 Положення
про списання та розстрочення податкового боргу з платників
податків у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого Державною
податковою адміністрацією України 01.03.2001 р. N 81 ( z0281-01 ) (z0281-01)
і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 р. за
N 281/5472, оскільки збір на дорожні роботи є податковим
зобов'язанням, то і виниклий борг є податковим.
Нараховані за несвоєчасну сплату податків, зборів
(обов'язкових платежів), крім Пенсійного фонду України, фінансові
санкції, пеня та штрафи за станом на 1 грудня 2000 року списуються
відповідно до статті 70 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
вугледобувним, шахтобудівним,
шахтовугледобувним підприємствам, генеруючим компаніям. Відповідно
до Загального класифікатора "Галузі народного господарства
України" до генеруючих компаній належить ВАТ ДЕК "Центренерго".
За таких обставин рішення всіх судових інстанцій у даній
справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті внаслідок
неправильного застосування норм матеріального права, з
направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17, 111-18,
111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу ВАТ ДЕК "Центренерго" задовольнити.
Рішення від 11 грудня 2000 року та постанову від 6 квітня
2001 року арбітражного суду м. Києва, постанову Вищого
арбітражного суду України від 13 червня 2001 року скасувати,
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції
в іншому складі суддів.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.