ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2002 

Верховний Суд України на  спільному  засіданні  колегій  суддів  у

складі:

Головуючого судді,

Суддів;

за участю представників:

ТОВ "ХХХ" - присутні,

розглянувши касаційну    скаргу     Товариства     з     обмеженою

відповідальністю  "ХХХ"  на постанову судової колегії по перегляду

рішень,  ухвал,  постанов Вищого  арбітражного  суду  України  від

ХХ.06.2001р.  №Х2  у  справі  за  позовом  ТОВ  "ХХХ" до Державної

податкової інспекції у м.  Н-ську про повернення з бюджету 29  400

грн.,

                            встановив:

ТОВ "ХХХ"  звернулось  до  арбітражного  суду  Н-ської  області ХХ

вересня 2000р.  з позовом до Державної податкової інспекції  у  м.

Н-ську про повернення 29 400 грн. В обґрунтування вимог товариство

посилалось на те,  що  змушене  було  зайво  сплачувати  збори  за

надання   сертифікатів  екологічного  контролю  експортних  партій

металобрухту,  подання яких при митному  оформленні  давальницької

сировини,  у  даному  випадку  металобрухту,  не  було передбачено

Законом  України  "Про  операції  з  давальницькою   сировиною   у

зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
        ,  на підставі якого

воно   здійснювало   свою   діяльність.   Однак,   надання   таких

сертифікатів  з  нього вимагалося митницею та органами екологічної

безпеки.

Відповідач відзив на позов не подав.

Рішенням арбітражного суду  Н-ської  області  від  ХХ.10.2000р.  у

позові відмовлено з мотивів недоведення позивачем, що сплачені ним

добровільно кошти відносяться до податків (обов'язкових  платежів)

у   розумінні   статей   14,   15   Закону  України  "Про  систему

оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
        ,  а  тому  не  може  йти  мова  про  їх

повернення.

Постановою арбітражного  суду  Н-ської  області  від  ХХ.01.2001р.

зазначене рішення залишене без змін.

Постановою судової колегії по перегляду  рішень,  ухвал,  постанов

Вищого  арбітражного  суду  України  від ХХ.06.2001р.  дані судові

рішення теж залишено без змін.

У касаційній  скарзі  ТОВ  "ХХХ",   посилаючись   на   неправильне

застосування норм матеріального права, просило скасувати постанову

Вищого арбітражного суду України  від  ХХ.06.2001р.  та  направити

справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь   судді,   доводи   представників  ТОВ  "ХХХ",

вивчивши матеріали справи,  суд знаходить касаційну скаргу  такою,

що підлягає задоволенню з наступних підстав.

В оскаржуваній  постанові  суд прийшов до правильних висновків про

безпідставність сплати позивачем екологічного збору,  і  того,  що

сплачені  кошти  не  є  обов'язковими платежами в розумінні статей

14,15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
        .

Однак, висновок Вищого арбітражного суду  стосовно  добровільності

сплати   29400  грн.  цього  збору  не  ґрунтується  на  фактичних

обставинах  справи  та  не  є  перешкодою  для  стягнення  коштів,

безпідставно одержаних за рахунок іншої особи.

Відмовляючи у позові, суд не залучив до участі в справі відповідне

управління Держказначейства  та  Державне  управління  екологічної

безпеки  Н-ської області,  на рахунки яких перераховувалися кошти,

не встановив правову природу спірних відносин,  помилково виходячи

з  того,  що  сплачені  позивачем  кошти не підпадають під поняття

зайво сплачених.

Суд в  оскаржуваній  постанові  обмежився  посиланням  на  те,  що

відповідачем   надаються   висновки   щодо   повернення  коштів  з

державного бюджету лише у випадках  відшкодування  з  бюджету  сум

податку  на  додану  вартість,  на  підставі  Закону  України "Про

податок на додану вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  не  використав  при

вирішенні спору повноваження,  передбачені,  зокрема ст.ст. 4, 24,

43,  83 АПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  що  привело  до  незастосування

передбаченого  чинним  законодавством  механізму  повернення зайво

сплачених коштів.

Таким чином, суд неправильно застосував норму матеріального права,

що   є,  у   відповідності  зі ст.ст.  111-19,  111-18 ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  підставою  для  скасування  постановлених  у  справі

судових  рішень  та  направлення  справи  на новий розгляд до суду

першої інстанції.

При новому  розгляді  справи   суду   слід   залучити   відповідне

управління  Держказначейства  та  Державне  управління екологічної

безпеки Н-ської області,  на рахунки яких перераховувалися  кошти,

встановити   правову  природу  відносин,  стороною  яких  виступав

позивач, дати правову оцінку правомірності виставлення рахунків на

оплату  екологічного  контролю  Державним  управлінням екологічної

безпеки в Н-ській області і прийняти рішення з  дотриманням  вимог

матеріального та процесуального закону.

Враховуючи наведене,   керуючисьстаттями  111-17,  111-19,  111-20

Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,

Верховний Суд України

                           постановив:

Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" задовольнити.

Постанову Вищого   арбітражного  суду  України  від  ХХ.06.2001р.,

постанову   від   ХХ.01.2001р.   та   рішення   від   ХХ.10.2000р.

арбітражного суду Н-ської області скасувати.

Справу направити  на  новий  розгляд до господарського суду першої

інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.