Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2002 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників закритого акціонерного товариства "ХХХ" -
присутній, Н-ської районної в місті Ч-ськ державної адміністрації
- присутній,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"ХХХ" (далі Товариство) на постанову судової колегії по перегляду
рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від
ХХ.06.2001 року № Х0,
встановив:
У травні 2000 року відкрите акціонерне товариство "YYY" (далі ВАТ
"YYY") звернулося до арбітражного суду м. Ч-ська з позовом до
закритого акціонерного товариства "ХХХ" (далі Товариство) та
державної адміністрації Я-ського району м. Ч-ська (далі Державна
адміністрація) про визнання недійсним статуту Товариства.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 30 червня 1996 року між
ВАТ "YYY", Міжнародною громадською організацією "SSS", Українським
науково-виробничим об'єднанням "QQQ" та п'ятьма громадянами
України був укладений установчий договір про створення та
діяльність закритого акціонерного товариства "ХХХ". Згідно з
пунктом 15 установчого договору та пунктом 3.1 статуту статутний
фонд Товариства складає 180 млрд. крб. Частка засновника
громадянина А.А.А. у статутному фонді визначена в сумі
129 600 000 000 крб. (72%) і передбачено, що його вкладом є
право на інтелектуальну власність, а саме пакет технологічної,
нормативно-технічної документації та акт оцінки "ноу-хау". За
пунктом 17 установчого договору засновники зобов'язалися сплатити
повну вартість акцій (внести майно) не пізніше дванадцяти місяців
після реєстрації Товариства. Станом на 19 червня 1997 року вклад
до статутного фонду громадянином А.А.А. не був внесений; на думку
позивача зазначеної документації взагалі не існує.
У процесі розгляду справи позивач доповнив позов вимогою про
визнання недійсним рішення Державної адміністрації від ХХ.07.1996
року № Х8 про державну реєстрацію Товариства та просив скасувати
його реєстрацію. В обгрунтування цієї вимоги було зроблено
посилання на порушення положень статті 31 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та підпункту "г" пункту 4
Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності ( 276-94-п ) (276-94-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 29.04.1994 року № 276.
Товариство позов не визнавало, мотивуючи свої заперечення тим, що
обставини, якими обґрунтовується позовна вимога, з'ясовувались
арбітражним судом м. Ч-ська при розгляді іншої справи № Х1 і
порушень вимог закону при формуванні статутного фонду Товариства
не було встановлено. У встановлений термін дванадцять місяців з
дня реєстрації Товариства громадянин А.А.А. повністю виконав свої
зобов'язання щодо викупу акцій, що підтверджується актами від
07.08.1996 року та від 03.06.1997 року. Товариство зазначало про
безпідставність доводів позивача щодо відсутності пакету
технологічної та нормативно-технічної документації, оскільки саме
за цією документацією здійснюється виробництво препаратів
"Ентеросгель" і "Імосгент", а також субстанції для їх
виготовлення. Товариство також посилалося на те, що позов
пред'явлено з пропуском строку позовної давності.
Державна адміністрація позов не визнавала з тих мотивів, що
питання формування статутного фонду вирішується безпосередньо між
створеною юридичною особою і кожним з її засновників згідно взятих
на себе при підписанні установчого договору зобов'язань. Державна
адміністрація вказувала, що поданий на реєстрацію статут
Товариства повністю відповідав вимогам Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
і встановлений законодавством
порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності не
порушено.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням арбітражного суду м. Ч-ська від ХХ.02.2001 року
в позові було відмовлено. Рішення вмотивовано посиланням на те, що
питання визнання недійсними установчого договору про створення
Товариства, актів від 11.04.1996 року "Про оцінку вартості
основних фондів" та від 01.08.1996 року "Про сплату акцій, що
придбаються ВАТ "YYY" у ЗАТ "ХХХ" як внесок у його статутний фонд"
вже було предметом судового розгляду. Рішеннями арбітражного суду
м. Ч-ська від ХХ.12.1998 року у справі № Х1 та від ХХ.11.1999 року
у справі № Х4 встановлено, що вимоги статті 31 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при створенні Товариства були
додержані.
У рішенні зазначено, що невідповідність пункту 7.9 статуту вимогам
статті 14 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
щодо розміру резервного фонду не може бути підставою визнання
недійсним всього статуту. Крім того, суду подано рішення загальних
зборів Товариства від 15.11.2000 року, яким внесено зміни до
пункту 7.9 статуту і його приведено у відповідність до вимог
зазначеного Закону.
Суд також послався на пропуск позивачем строку позовної давності.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Ч-ська від
ХХ.04.2001 року зазначене рішення залишено без змін.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від ХХ.06.2001 року № Х0 рішення
від ХХ.02.2001 року та постанова від ХХ.04.2001 року арбітражного
суду м. Ч-ська скасовані, прийнято нове рішення про задоволення
позову: визнаний таким, що суперечить чинному законодавству статут
Товариства; скасована державна реєстрація Товариства; зобов'язано
засновників Товариства ліквідувати Товариство у встановленому
порядку.
В обгрунтування постанови судова колегія послалася на те, що пункт
7.9 статуту, поданого для державної реєстрації Товариства, не
відповідав вимогам статті 14 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Судова колегія не визнала доказової сили
за рішенням загальних зборів Товариства від 15.11.2000 року
(протокол № 6) щодо внесення змін до пункту 7.9 статуту,
посилаючись на те, що в протоколі зборів відсутні дані про фізичну
особу, яка представляла ВАТ "YYY", та її повноваження. Судова
колегія зазначила також про відсутність даних щодо причин
зменшення кількості акціонерів Товариства та належного оформлення
дарування акціонером А.А.А. 300 шт. акцій іншій особі.
ХХ листопада 2001 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою Товариства порушено провадження з перегляду в касаційному
порядку постанови судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від ХХ.06.2001 року
№ Х0.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови
судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України від ХХ.06.2001 року № Х0 з мотивів
неправильного застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідачів, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга Товариства підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий арбітражний суд України в оскарженій постанові зазначив, що
пункт 7.9 статуту Товариства щодо створення резервного фонду в
розмірі 10 відсотків статутного фонду не відповідає положенням
статті 14 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, за якою резервний фонд створюється у розмірі не менше
25 відсотків статутного фонду. Виходячи з цієї обставини, судова
колегія зробила висновок про наявність правових підстав для
визнання статуту Товариства таким, що суперечить чинному
законодавству, пославшись на статтю 48 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте такий висновок не є обгрунтованим.
Статут, на підставі якого діє підприємство, не є угодою в
розумінні статті 41 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
. На
статут не поширюються загальні норми цивільного законодавства про
угоди та зобов'язання, а тому застосування судовою колегією статті
48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
є помилковим.
Зазначивши, що пункт 7.9 статуту Товариства не відповідає вимогам
закону, судова колегія без будь-якого обгрунтування визнала таким,
що не відповідає законодавству, статут в цілому. При цьому не
застосована позовна давність та не враховані положення статті 80
Цивільного кодексу України щодо наслідків закінчення строку
позовної давності.
При розгляді справи арбітражним судом м. Ч-ська було встановлено,
що 15 січня 2001 року Я-ська районна державна адміністрація м.
Ч-ська зареєструвала зміни до статуту Товариства, відповідно до
яких пункт 7.9 викладено у новій редакції, що повністю відповідає
положенням статті 14 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
.
В оскарженій постанові ця обставина не врахована. Доводи, за якими
Вищий арбітражний суд України не взяв до уваги рішення зборів
акціонерів Товариства від 15.11.2000 року про внесення змін до
статуту, грунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи
відсутні будь-які фактичні дані щодо неправомочності зборів.
Зважаючи на те, що пункт 7.9 статуту Товариства приведений у
відповідність: з вимогами законодавства, у Вищого арбітражного
суду України не було підстав для визнання статуту недійсним як в
частині, так і в цілому, та скасування державної реєстрації
Товариства.
Арбітражний суд м. Ч-ська обгрунтовано відхилив доводи ВАТ "YYY"
щодо порушення положень статті 31 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, як ще однієї підстави заявлених вимог про
визнання недійсним статуту Товариства та скасування його державної
реєстрації.
Відповідно до статті 4 зазначеного Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
акціонерне
товариство створюється і діє на підставі установчих документів,
якими є установчий договір і статут. Згідно з частиною восьмою
пункту 4 Положення про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності ( 276-94-п ) (276-94-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 року № 276 в редакції
постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.1996 року № 125
( 125-96-п ) (125-96-п)
, яка була чинною на момент державної реєстрації
Товариства, відповідальність за відповідність законодавству
установчих документів несе власник (власники) або уповноважені ним
(ними органи), які подають документи для реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності. Аналогічне положення міститься у
частині другій пункту 7 нині чинного Положення про державну
реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998
року № 740.
Питання законності створення Товариства було предметом судового
розгляду в іншій справі № Х1 за позовом ВАТ "YYY" до Товариства
про визнання недійсним установчого договору від 12.06.1996 року.
Однією з підстав заявленої вимоги, що розглядалася у зазначеній
справі, було посилання позивача на порушення положень статті 31
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
,
відповідно до яких до дня скликання установчих зборів засновники
повинні були внести не менше 50 відсотків вартості акцій.
Ухвалюючи рішення від ХХ.12.1998 року у справі № Х1, яким у позові
було відмовлено, арбітражний суд дав оцінку поданим доказам та
встановив факт відсутності порушення вимог статті 31 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при створенні
Товариства. Зазначене рішення залишено без змін постановою першого
заступника голови арбітражного суду м.Ч-ська від ХХ.03.1999 року
та постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від ХХ.11.1999 року.
Відповідно до частини другої статті 35 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(аналогічна норма міститься у частині
другій статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
) зазначений факт має преюдиціальне значення при
розгляді даної справи і не повинен доводитись знову, про що
правильно вказано в рішенні арбітражного суду м. Ч-ська від
ХХ.02.2001 року.
Враховуючи викладене, оскаржена постанова не відповідає фактичним
обставинам, встановленим судом першої інстанції, прийнята з
порушеннями норм матеріального і процесуального права, що дає
підстави для її скасування. Скасовані нею законні та обгрунтовані
судові рішення підлягають залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ХХХ"
задовольнити.
Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від ХХ.06.2001 року № Х0
скасувати.
Рішення від ХХ.02.2001 року та постанову від ХХ.04.2001 року
арбітражного суду м. Ч-ська залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.