ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25.03.2002 N 16/651
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю представника ВАТ "Дніпровський металургійний
комбінат ім. Дзержинського" - Зубкова А.Є.,
розглянувши у викритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" на
постанову Вищого арбітражного суду України від 8 травня 2001 року
N 04-1/5-15/118 у справі за позовом ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" до ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського" про стягнення збитків у сумі 4072677,78 доларів
США, В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2000 року ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
звернулось у арбітражний суд Дніпропетровської області із позовом
до ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" про
стягнення збитків у сумі 4072677,78 доларів США. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що 8 вересня 1997 року ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського" (продавець) та компанія
"European Trading Group" (покупець) уклали контракт, згідно з яким
продавець - продає, а покупець - купує металопродукцію. Покупець
здійснив передоплату в розмірі 15907444,21 доларів США. Продавець,
у свою чергу, поставив товар лише на суму 11834766,43 доларів США.
У зв'язку з цим у ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського" виникла заборгованість у сумі 4072677,78 доларів
США. Згідно з вимогами ст. 197 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
компанія
"European Trading Group" уклала з ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" договір від 18 травня 2000 року, відповідно до якого
покупець уступив позивачеві право вимоги відшкодування
відповідачем вказаних збитків. Тому позивач ставив питання про
стягнення з відповідача зазначеної вище суми.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 18
грудня 2000 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду
Дніпропетровської області про перевірку рішення в порядку нагляду
від 22 лютого 2001 року вищезазначене рішення суду залишено без
зміни.
Ці рішення та постанова мотивовані тим, що згідно з вимогами
ст. 197 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка вимоги кредитором іншій
особі допускається, якщо вона не суперечить закону або договору. У
свою чергу, компанія "European Trading Group" уступила вимоги
позивачу, не маючи на це письмової згоди відповідача, що
суперечить п. 11.6 контракту від 8 вересня 1997 року та відповідно
положенням ст. 197 ЦК України.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 8 травня 2001 року N
04-1/5-15/118 рішення від 18 грудня 2000 року та постанову від 22
лютого 2001 року арбітражного суду Дніпропетровської області
скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь
позивача збитки в сумі 4072677,78 доларів США. Постанова
обґрунтована тим, що згідно з п. 11.10 контракту він укладений на
строк до 31 грудня 1997 року. Додатковими угодами строк дії
контракту продовжено до 31 грудня 1999 року. Тобто, передбачені п.
11.6 контракту обмеження на передачу прав і обов'язків третій
особі без письмової згоди на це другої сторони втратили свою силу
з закінченням строку дії контракту - 31 грудня 1999 року. Оскільки
договір уступки права вимоги від 18 травня 2000 року укладено
після закінчення строку дії контракту, то така уступка права
вимоги не суперечить умовам п. 11.6 контракту та ст. ст. 161, 197
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 січня 2002 року
порушено провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного
суду України від 8 травня 2001 року N 04-1/5-15/118 за касаційною
скаргою ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського", де ставиться питання про скасування зазначеної
постанови та залишення позову без задоволення. При цьому
посилання, як вбачається зі змісту скарги, зроблені на неправильне
застосування норм матеріального права та невідповідність
оскарженої постанови положенням ст. 99 Конституції України (
254к/96-ВР ).
Заслухавши доповідача, пояснення представника ВАТ
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського", який
підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов
висновку, що оскаржена постанова Вищого арбітражного суду України
підлягає скасуванню, а рішення від 18 грудня 2000 року та
постанова від 22 лютого 2001 року арбітражного суду
Дніпропетровської області - залишенню без зміни з таких підстав.
Приймаючи оскаржену постанову, Вищий арбітражний суд України
вказав, що строк дії контракту закінчився 31 грудня 1999 року.
Тому передбачені п. 11.6 контракту обмеження на передачу прав і
обов'язків третій особі без письмової згоди на це другої сторони
втратили свою силу з закінченням строку дії контракту - 31 грудня
1999 року. Оскільки договір уступки права вимоги від 18 травня
2000 року укладено після закінчення строку дії контракту, то така
уступка права вимоги не суперечить умовам п. 11.6 контракту та ст.
ст. 161, 197 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Викладені вище висновки Вищого арбітражного суду України не
відповідають нормам матеріального права.
Так, згідно з вимогами ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.
Статтею 162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається.
Пунктом 11.6 контракту від 8 вересня 1997 року N 062-1/77
встановлено, що ні одна із сторін не має права передавати свої
права та обов'язки за даним контрактом третій особі без отримання
на це письмового дозволу другої сторони (а. с. 10).
У відповідності з ч. 1 ст. 197 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка
вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не
суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з
особою кредитора.
Таким чином, за пунктом 11.6 контракту у сторін виникли
зобов'язання щодо недопущення передачі своїх прав за контрактом
третій особі без письмового дозволу другої сторони. Із матеріалів
справи вбачається, що компанія "European Trading Group" передала
позивачу своє право вимоги відшкодування збитків за контрактом, не
отримавши на це письмового дозволу відповідача. Тобто, подібна
уступка вимоги суперечить умовам договору та відповідно вимогам ч.
1 ст. 197 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Закінчення строку дії контракту не впливає на заборону
передачі прав та обов'язків за контрактом третій особі без
одержання на це письмового дозволу другої сторони, оскільки право
вимоги відшкодування збитків виникло у компанії "European Trading
Group" саме за умовами цього контракту.
Викладені обставини свідчать, що Вищий арбітражний суд
України при прийнятті оскарженої постанови не врахував вимоги
законодавства. Вищевказана уступка вимоги суперечить вимогам ст.
ст. 161, 197 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
. У зв'язку з цим оскаржена
постанова підлягає скасуванню, а рішення від 18 грудня 2000 року
та постанова від 22 лютого 2001 року арбітражного суду
Дніпропетровської області - залишенню без зміни.
Враховуючи зазначене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського" задовольнити.
Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 8 травня 2001 року
N 04-1/5-15/118 скасувати, а рішення від 18 грудня 2000 року та
постанову від 22 лютого 2001 року арбітражного суду
Дніпропетровської області залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, 2004 р., N 1