СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                            25.03.2002
 
 
     Верховний Суд  України,  розглянувши  у  відкритому  судовому
засіданні  касаційну  скаргу   ВАТ   "Дніпровський   металургійний
комбінат ім.  Дзержинського" на постанову Вищого арбітражного суду
України від 8 травня 2001 року у справі 
 
за позовом ВАТ   "Нікопольський   завод  феросплавів"  
 
до  ВАТ  "Дніпровський металургійний комбінат ім.  Дзержинського" 
 
про стягнення  збитків,
 
В С Т А Н О В И В:
 
     у жовтні  2000  року  ВАТ  "Нікопольський  завод феросплавів"
звернулось  до  арбітражного  суду  Дніпропетровської  області  із
позовом   до   ВАТ   "Дніпровський   металургійний   комбінат  ім.
Дзержинського"   про    стягнення    збитків.    Позовні    вимоги
обґрунтовувалися  тим,  що  8  вересня 1997 року ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім.  Дзержинського" (продавець) та компанія
"European Trading Group" (покупець) уклали контракт, згідно з яким
продавець продає,  а покупець -  купує  металопродукцію.  Покупець
здійснив передоплату. Продавець, у свою чергу, поставив товар лише
на частину передоплати.  У  зв'язку  з  цим  у  ВАТ  "Дніпровський
металургійний комбінат ім.  Дзержинського" виникла заборгованість.
Згідно з вимогами статті 197 ЦК ( 1540-06  ) (1540-06)
          компанія  "European
Trading  Group"  уклала  з  ВАТ  "Нікопольський завод феросплавів"
договір від 18 травня 2000  року,  відповідно  до  якого  покупець
уступив   позивачеві   право   вимоги  відшкодування  відповідачем
вказаних збитків.  Тому позивач ставив  питання  про  стягнення  з
відповідача зазначеної заборгованості.
 
     Рішенням арбітражного  суду  Дніпропетровської області від 18
грудня 2000 року у задоволенні позову відмовлено.
 
     Постановою першого  заступника   голови   арбітражного   суду
Дніпропетровської  області про перевірку рішення в порядку нагляду
від 22 лютого 2001 року вищезазначене рішення  суду  залишено  без
зміни.
 
     Ці рішення та постанова мотивовані тим,  що згідно з вимогами
статті 197 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
         уступка вимоги  кредитором  іншій  особі
допускається,  якщо вона не суперечить закону або договору. У свою
чергу, компанія "European Trading Group" уступила вимоги позивачу,
не  маючи на це письмової згоди відповідача,  що суперечить пункту
11.6 контракту від 8 вересня 1997 року  та  відповідно  положенням
статті 197 ЦК.
 
     Постановою судової   колегії   з   перегляду  рішень,  ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 8 травня  2001  року
рішення від 18 грудня 2000 року та постанову від 22 лютого 2001 р. 
арбітражного  суду  Дніпропетровської  області скасовано.  
 
Позов     задоволено.    Стягнуто     з  відповідача  на   користь
позивача збитки у сумі заборгованості. Постанова обгрунтована тим,
що  згідно  з пунктом 11.10 контракту він укладений на строк до 31
грудня  1997  року.  Додатковими  угодами  строк   дії   контракту
продовжено до 31 грудня 1999 року.  Тобто передбачені пунктом 11.6
контракту обмеження на передачу прав і обов'язків третій особі без
письмової  згоди  на  це  другої  сторони  втратили  свою  силу  з
закінченням строку дії контракту - 31 грудня 1999  року.  Оскільки
договір  уступки  права  вимоги  від  18 травня 2000 року укладено
після закінчення строку  дії  контракту,  то  така  уступка  права
вимоги  не суперечить умовам пункту 11.6 контракту та статтям 161,
197 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
     Ухвалою Верховного  Суду  України  від  15  січня  2002  року
порушено провадження з  перегляду  постанови  Вищого  арбітражного
суду України від 8 травня 2001 року за  касаційною скаргою     ВАТ    
"Дніпровський     металургійний     комбінат   ім. Дзержинського",  
де ставиться питання  про  скасування   зазначеної  постанови   та   
залишення   позову  без  задоволення.  
 
При  цьому посилання, як вбачається зі змісту скарги, зроблені  на 
неправильне    застосування     норм    матеріального    права  та   
невідповідність   оскарженої  постанови   положенням   статті   99  
Конституції  України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
 
     Заслухавши доповідача,     пояснення     представника     ВАТ
"Дніпровський  металургійний  комбінат  ім.  Дзержинського",  який
підтримав  доводи  касаційної  скарги  та  просив її задовольнити,
перевіривши  матеріали  справи,  Верховний  Суд   України   дійшов
висновку,  що оскаржена постанова Вищого арбітражного суду України
підлягає  скасуванню,  а  рішення  від  18  грудня  2000  року  та
постанова    від   22   лютого   2001   року   арбітражного   суду
Дніпропетровської  області  -  залишенню  без   зміни   на   таких
підставах.
 
     Приймаючи оскаржену постанову,  Вищий арбітражний суд України
вказав,  що строк дії контракту закінчився 31  грудня  1999  року.
Тому передбачені пунктом 11.6 контракту обмеження на передачу прав
і обов'язків третій особі без письмової згоди на це другої сторони
втратили  свою силу з закінченням строку дії контракту - 31 грудня
1999 року.  Оскільки договір уступки права вимоги  від  18  травня
2000 року укладено після закінчення строку дії контракту,  то така
уступка права вимоги не суперечить умовам пункту 11.6 контракту та
статтям 161, 197 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
     Викладені висновки   Вищого   арбітражного  суду  України  не
відповідають нормам матеріального права.
 
     Так, згідно з вимогами статті 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
         зобов'язання
мають   виконуватися   належним   чином  і  в  установлений  строк
відповідно до вказівок закону, акта планування, договору.
 
     Статтею 162 ЦК  ( 1540-06  ) (1540-06)
          передбачено,  що  одностороння
відмова  від  виконання  зобов'язання  і  одностороння  зміна умов
договору не допускаються.
 
     Пунктом 11.6 контракту від 8 вересня  1997  року  N  062-1/77
встановлено, що жодна із сторін не має права передавати свої права
та обов'язки за даним контрактом третій особі без отримання на  це
письмового дозволу другої сторони.
 
     Відповідно до  частини  першої  статті  197  ЦК  ( 1540-06 ) (1540-06)
        
уступка вимоги кредитором іншій особі допускається,  якщо вона  не
суперечить  закону  чи  договору  або  коли  вимога не пов'язана з
особою кредитора.
 
     Таким чином,  за пунктом  11.6  контракту  у  сторін  виникли
зобов'язання  щодо  недопущення  передачі своїх прав за контрактом
третій особі без письмового дозволу другої сторони.  Із матеріалів
справи  вбачається,  що компанія "European Trading Group" передала
позивачу своє право вимоги відшкодування збитків за контрактом, не
отримавши  на  це  письмового  дозволу відповідача.  Тобто подібна
уступка вимоги суперечить умовам договору  та  відповідно  вимогам
частини 1  статті  197  ЦК  ( 1540-06  ) (1540-06)
        .  Закінчення  строку дії
контракту не впливає на заборону передачі прав  та  обов'язків  за
контрактом  третій  особі  без  одержання на це письмового дозволу
другої  сторони,  оскільки  право  вимоги  відшкодування   збитків
виникло  у компанії "European Trading Group" саме за умовами цього
контракту.
 
     Викладені обставини   свідчать,   що  Вищий  арбітражний  суд
України при прийнятті  оскарженої  постанови  не  врахував  вимоги
законодавства.   Вищевказана  уступка  вимоги  суперечить  вимогам
статей 161,  197  ЦК  ( 1540-06  ) (1540-06)
        .  У  зв'язку  з  цим оскаржена
постанова підлягає скасуванню,  а рішення від 18 грудня 2000  року
та   постанова   від   22   лютого  2001  року  арбітражного  суду
Дніпропетровської області - залишенню без зміни.
 
     Враховуючи зазначене  і  керуючись  статтями  111-17 - 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     касаційну скаргу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського" задовольнити.
 
     Постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного   суду   України   від   8  травня  2001  року
скасувати,  а рішення від 18 грудня 2000  року  та постанову   від   
22   лютого   2001   року   арбітражного   суду  Дніпропетровської 
області  залишити без зміни.
 
     Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
 
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2