СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.03.2002
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому
засіданні за касаційною скаргою Державного підприємства
Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - Підприємство)
на постанову Вищого господарського суду України від 27 вересня
2001 року ( v4588600-01 ) (v4588600-01)
справу за позовом Підприємства до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гератен" (далі -
Товариство) про стягнення боргу в сумі 122190,21 грн. шляхом
передачі житла на цю суму або перерахування грошей,
В С Т А Н О В И В:
із зазначеним позовом Підприємство звернулося до арбітражного
суду Одеської області 21 липня 2000 року.
Позовна вимога мотивована тим, що відповідно до умов договору
від 4 листопада 1998 року N 11/к Підприємство передало Товариству
два пасажирські ліфти на загальну суму 80972,88 грн. та матеріали
на суму 41217,33 грн., за які Товариство зобов'язалося передати
Підприємству житлову площу.
Рішенням від 23 серпня 2000 року позов задоволено частково,
зобов'язано Товариство передати Підприємству житлову площу в
розмірі, пропорційному вартості матеріалів, - 41217,33 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що ліфти від Підприємства були
прийняті Товариством на відповідальне зберігання, а не як дольова
участь у спільному будівництві житла. Після виявлення
невідповідності ліфтів обумовленій серії Товариство правомірно
відмовилося від них, а тому не зобов'язане передавати Підприємству
житлову площу, пропорційну їх вартості.
Постановою від 15 грудня 2000 року арбітражний суд Одеської
області зазначене судове рішення скасував, а справу передав на
новий розгляд.
19 січня 2001 року за результатами нового розгляду справи суд
прийняв аналогічне попередньому судове рішення про часткове
задоволення позову.
Постановою від 5 травня 2001 року арбітражний суд Одеської
області це судове рішення змінив і задовольнив позов у повному
обсязі.
Постанова мотивована тим, що в акті взаємної звірки від 29
липня 1999 року відсутні відомості про прийняття ліфтів на
відповідальне зберігання, а тому він є належним доказом їх
передачі і прийняття як дольової участі в спільному будівництві
житла.
Постановою від 3 вересня 2001 року Одеський апеляційний
господарський суд рішення від 19 січня 2001 року та постанову від
5 травня 2001 року арбітражного суду Одеської області скасував,
стягнув на користь Підприємства вартість матеріалів у сумі 41217
грн. 33 коп., а в решті позову відмовив з тієї підстави, що ліфти
були передані на відповідальне зберігання. Крім того, зазначений
договір визнано неукладеним на підставі статті 153 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
у зв'язку з відсутністю у ньому істотних умов щодо номенклатури,
кількості та строків поставки (передачі) матеріальних ресурсів.
Оскаржуваною постановою від 27 вересня 2001 року Вищий
господарський суд України постанову Одеського апеляційного
господарського суду залишив без змін.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України та передачу справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги зроблено посилання на
неправильне застосування Вищим господарським судом України норм
матеріального права та виявлення факту їх різного застосування в
аналогічних справах.
Товариство касаційну скаргу Підприємства не визнало.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України касаційну
скаргу відхиляє на таких підставах.
Відповідно до статей 4, 151 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
договір є
підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань),
які мають виконуватися належним чином і у встановлений строк
відповідно до вказівок закону, договору (статті 5, 161 ЦК), а
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускаються (стаття 162 ЦК).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання
боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим
збитки (стаття 203 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Господарські суди України всебічно і повно з'ясували всі
фактичні обставини справи, належно оцінили докази, що мали
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, та
достовірно встановили наявність умов цивільно-правової
відповідальності.
На підставі встановлених фактичних обставин достеменно
з'ясовані дійсні права й обов'язки сторін і залежно від цього
правильно застосований матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини.
Отже, оскаржувана постанова грунтується на законі, а наведені
в касаційній скарзі підстави для її скасування не відповідають
фактичним обставинам і вимогам закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний
Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони
України "Укрвійськбуд" залишити без задоволення, а постанову
Вищого господарського суду України від 27 вересня 2001 року
( v4588600-01 ) (v4588600-01)
без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2