ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.03.2002 Справа N 17/6
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
за участі представників: позивача - Волощука В.В.,
Кравченко І.О., відповідача - Кайрова В.І., Беляневича В.Е.,
Вишневського А.А., розглянувши на відкритому судовому засіданні за
касаційною скаргою Акціонерного товариства "Rietumu Banka" (далі -
АТ "Рієтуму Банка") на постанову Вищого господарського суду
України від 6 листопада 2001 р. у справі N 17/6 за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний
банк" (далі - ВАБанк) до Акціонерного товариства "Саулес Банка"
(далі - АТ "Саулес Банка") про стягнення 1562932,7 дол. США боргу,
В С Т А Н О В И В:
Із зазначеним позовом ВАБанк звернувся до арбітражного суду
м. Києва 25 січня 2000 року.
Заявлена позовна вимога обгрунтовувалася невиконанням
відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором
купівлі-продажу ощадних сертифікатів N 60/511 від 16 листопада
1995 р., а також за договором від 6 лютого 1996 р., укладеного за
системою "Рейтер".
Рішенням від 22 березня 2000 р. арбітражний суд м. Києва
позов задовольнив.
Постановою цього ж суду від 12 липня 2000 р. зазначене судове
рішення залишене без змін.
Постановою від 1 вересня 2000 р. N 04-1/11-11/75 Вищий
арбітражний суд України рішення і постанову арбітражного суду
м. Києва скасував, а в позові відмовив на підставах пропуску
позивачем строку позовної давності, а також у зв'язку із
встановленням факту виконання відповідачем взятих на себе
договірних зобов'язань в повному обсязі і, відповідно, через
відсутність боргу перед позивачем. Крім того, суд дійшов висновку,
що договори, які є підставою позову, суперечать за порядком
підписання вимогам ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
.
Постановою від 6 листопада 2001 р., прийнятою за протестом
заступника Генерального прокурора України, Вищий господарський суд
України постанову Вищого арбітражного суду України скасував і
залишив без змін рішення і постанову арбітражного суду м. Києва.
Зазначена постанова мотивована тим, що Вищим арбітражним
судом України неправильно оцінені зібрані у справі докази і у
зв'язку з цим неповно з'ясовані фактичні обставини справи.
Висновок суду про пропуск строку позовної давності визнано
помилковим, виходячи з того, що умовами договорів конкретні строки
виконання зобов'язань не передбачалися. Враховуючи, що претензія
відповідачу була надіслана у квітні 1998 р., то, виходячи зі
змісту статей 76, 165 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК),
перебіг строку позовної давності починається зі спливом
семиденного строку з дня пред'явлення вимоги про сплату боргу.
У касаційній скарзі АТ "Рієтуму Банка" ставить питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України на
підставах застосування судом закону та інших нормативно-правових
актів, що суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
ВАБанк касаційну скаргу АТ "Рієтуму Банка" не визнав.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України касаційну
скаргу АТ "Рієтуму Банка" задовольняє, а справу передає на новий
розгляд на таких підставах.
Оскаржувану постанову Вищий господарський суд України
мотивував тим, що крім договору N 60/511 та договору, укладеного
по системі "Рейтер", спірні правовідносини сторін у справі виникли
також на підставі договорів купівлі-продажу ощадних сертифікатів
від 4 і 14 грудня 1995 року.
Тексти договорів від 4 і 14 грудня в матеріалах справи
відсутні, а тому обгрунтування постанови посиланнями на них
безпідставне.
У зв'язку з цим суд неправильно застосував вимоги статей 71,
75, 76 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо строку позовної давності та його
перебігу в заявленій вимозі, не врахувавши, що строки розрахунків
за купівлю-продаж сертифікатів передбачені в пункті один - два
ст. 3 і п.2 ст. 4 договору N 60/511.
Позовна вимога про недійсність договорів, умовами яких
обгрунтовується позов, сторонами у справі не заявлялась, а,
відтак, обгрунтування касаційної постанови висновками про їх
відповідність вимогам ст. 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
знаходиться поза межами
позову.
Розглядаючи протест прокурора, Вищий господарський суд
України не звернув увагу на те, що він не відповідає вимогам
статей 2, 29 Арбітражного процесуального кодексу України та
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою на
прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у
випадках, визначених законом. Всупереч нормам названих Законів та
Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної
прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2
Арбітражного процесуального кодексу України (справа про
представництво прокуратурою України інтересів держави в
арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р. N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
(Справа N 1-1/99) протест не містить жодних посилань на те, що він
подається в інтересах держави і ніяк не обгрунтований інтересами
держави.
Всупереч вимогам ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України при
прийнятті оскаржуваної постанови вийшов за межі перегляду справи в
касаційній інстанції, вирішив питання про доведеність обставин
справи і про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над
іншими, а також здійснив їх додаткову перевірку.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і
залежно від встановленого правильно застосувати норми
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити основане на законі судове рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Rietumu Banka"
задовольнити.
Ухвалені у справі постанову Вищого господарського суду
України від 6 листопада 2001 р., постанову Вищого арбітражного
суду України від 1 вересня 2000 р., постанову від 22 березня
2000 р. арбітражного суду м. Києва скасувати, а справу передати до
господарського суду першої інстанції.
Постанова є обов'язковою до виконання, остаточна і оскарженню
не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 3, стор.176