Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" (далі - Товариство) на постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 23.06.2001 р., В С Т А Н О В И В:

у травні 2000 р. відкрите акціонерне товариство "Електроприладпостач" (далі - ВАТ "Електроприладпостач") звернулося до арбітражного суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" (далі - Товариство) та державної адміністрації Жовтневого району м. Києва (далі - Державна адміністрація) про визнання недійсним статуту Товариства.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що 30 червня 1996 р. між ВАТ "Електроприладпостач", Міжнародною громадською організацією "Українська академія оригінальних ідей", Українським науково-виробничим об'єднанням потерпілих "Союз працівників Чорнобиля" та п'ятьма громадянами України був укладений установчий договір про створення та діяльність закритого акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм". Згідно з пунктом 15 установчого договору та пунктом 3.1 статуту статутний фонд Товариства складає 180 млрд. крб. Частка засновника громадянина Ш. у статутному фонді визначена в сумі 129600000000 крб. (72 %), і передбачено, що його вкладом є право на інтелектуальну власність, а саме пакет технологічної, нормативно-технічної документації та акт оцінки "ноу-хау". За пунктом 17 установчого договору засновники зобов'язалися сплатити повну вартість акцій (внести майно) не пізніше дванадцяти місяців після реєстрації Товариства. Станом на 19 червня 1997 р. вклад до статутного фонду громадянином Ш. не був внесений; на думку позивача, зазначеної документації взагалі не існує.

У процесі розгляду справи позивач доповнив позов вимогою про визнання недійсним рішення Державної адміністрації від 19.07.96 р. N 05438 про державну реєстрацію Товариства та просив скасувати його реєстрацію. В обґрунтування цієї вимоги було зроблено посилання на порушення положень статті 31 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та підпункту "г" пункту 4 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 29.04.94 р. N 276 (276-94-п) .

Товариство позов не визнавало, мотивуючи свої заперечення тим, що обставини, якими обґрунтовується позовна вимога, з'ясовувались арбітражним судом м. Києва при розгляді іншої справи N 12/341 і порушень вимог закону при формуванні статутного фонду Товариства не було встановлено. У встановлений термін - дванадцять місяців з дня реєстрації Товариства громадянин Ш. повністю виконав свої зобов'язання щодо викупу акцій, що підтверджується актами від 07.08.96 р. та від 03.06.97 р. Товариство зазначало безпідставність доводів позивача щодо відсутності пакета технологічної та нормативно-технічної документації, оскільки саме за цією документацією здійснюється виробництво препаратів "Ентеросгель" та "Імосгент", а також субстанції для їх виготовлення. Товариство також посилалося на те, що позов пред'явлено з пропущенням строку позовної давності.

Державна адміністрація позов не визнавала з тих мотивів, що питання формування статутного фонду вирішується безпосередньо між створеною юридичною особою і кожним з її засновників згідно з узятими на себе при підписанні установчого договору зобов'язаннями. Державна адміністрація вказувала, що поданий на реєстрацію статут Товариства повністю відповідав вимогам Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) і встановлений законодавством порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності не порушено.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням арбітражного суду м. Києва від 13.02.2001 р. у позові було відмовлено. Рішення вмотивовано посиланням на те, що питання визнання недійсними установчого договору про створення Товариства, актів від 11.04.96 р. "Про оцінку вартості основних фондів" та від 01.08.96 р. "Про сплату акцій, що придбаваються ВАТ "Електроприладпостач" у ЗАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" як внесок у його статутний фонд вже було предметом судового розгляду. Рішеннями арбітражного суду м. Києва від 01.12.98 р. у справі N 12/341 та від 11.11.99 р. у справі N 21/484 встановлено, що вимоги статті 31 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) при створенні Товариства були додержані.

У рішенні зазначено, що невідповідність пункту 7.9 статуту вимогам статті 14 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) щодо розміру резервного фонду не може бути підставою визнання недійсним всього статуту. Крім того, суду подано рішення загальних зборів Товариства від 15.11.2000 р., яким внесено зміни до пункту 7.9 статуту і його приведено у відповідність до вимог зазначеного Закону.

Суд також послався на пропуск позивачем строку позовної давності.

Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від 27.04.2001 р. зазначене рішення залишено без змін.

Постановою судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 23.06.2001 р. N 04-1/11-1/110 рішення від 13.02.2001 р. та постанова від 27.04.2001 р. арбітражного суду м. Києва скасовані, прийнято нове рішення про задоволення позову:

- визнаний таким, що суперечить чинному законодавству, статут Товариства;

- скасована державна реєстрація Товариства;

- зобов'язано засновників Товариства ліквідувати Товариство у встановленому порядку.

В обґрунтування постанови судова колегія послалася на те, що пункт 7.9 статуту, поданого для державної реєстрації Товариства, не відповідав вимогам статті 14 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) . Судова колегія не визнала доказової сили за рішенням загальних зборів Товариства від 15.11.2000 р. (протокол N 6) щодо внесення змін до пункту 7.9 статуту, посилаючись на те, що в протоколі зборів відсутні дані про фізичну особу, яка представляла ВАТ "Електроприладпостач", та її повноваження. Судова колегія зазначила також про відсутність даних щодо причин зменшення кількості акціонерів Товариства та належного оформлення дарування акціонером Ш. 300 штук акцій іншій особі.

20 листопада 2001 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 23.06.2001 р.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 23.06.2001 р. з мотивів неправильного застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню на таких підставах.

Вищий арбітражний суд України в оскарженій постанові зазначив, що пункт 7.9 статуту Товариства щодо створення резервного фонду в розмірі 10 відсотків статутного фонду не відповідає положенням статті 14 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , за якою резервний фонд створюється у розмірі не менше 25 відсотків статутного фонду. Виходячи з цієї обставини, судова колегія зробила висновок про наявність правових підстав для визнання статуту Товариства таким, що суперечить чинному законодавству, пославшись на статтю 48 ЦК (1540-06) .

Проте такий висновок не є обґрунтованим.

Статут, на підставі якого діє підприємство, не є угодою в розумінні статті 41 ЦК (1540-06) . На статут не поширюються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання, а тому застосування судовою колегією статті 48 ЦК є помилковим.

Зазначивши, що пункт 7.9 статуту Товариства не відповідає вимогам закону, судова колегія без будь-якого обґрунтування визнала таким, що не відповідає законодавству, статут в цілому. При цьому не застосована позовна давність та не враховані положення статті 80 ЦК (1540-06) щодо наслідків закінчення строку позовної давності.

При розгляді справи арбітражним судом м. Києва було встановлено, що 15 січня 2001 р. Жовтнева районна державна адміністрація м. Києва зареєструвала зміни до статуту Товариства, відповідно до яких пункт 7.9 викладено у новій редакції, що повністю відповідає положенням статті 14 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

В оскарженій постанові ця обставина не врахована. Доводи, за якими Вищий арбітражний суд України не взяв до уваги рішення зборів акціонерів Товариства від 15.11.2000 р. про внесення змін до статуту, ґрунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані щодо неправомочності зборів.

Зважаючи на те, що пункт 7.9 статуту Товариства приведений у відповідність до вимог законодавства, у Вищого арбітражного суду України не було підстав для визнання статуту недійсним як в частині, так і в цілому та скасування державної реєстрації Товариства.

Арбітражний суд м. Києва обґрунтовано відхилив доводи ВАТ "Електроприладпостач" щодо порушення положень статті 31 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) як ще однієї підстави заявлених вимог про визнання недійсним статуту Товариства та скасування його державної реєстрації.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону (1576-12) акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчих документів, якими є установчий договір і статут. Згідно з частиною восьмою пункту 4 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 29.04.94 р. N 276 (276-94-п) , в редакції постанови КМУ від 25.01.96 р. N 125 (125-96-п) , яка була чинною на момент державної реєстрації Товариства, відповідальність за відповідність законодавству установчих документів несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Аналогічне положення міститься у частині другій пункту 7 нині чинного Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 25.05.98 р. N 740 (740-98-п) .

Питання законності створення Товариства було предметом судового розгляду в іншій справі N 12/341 за позовом ВАТ "Електроприладпостач" до Товариства про визнання недійсним установчого договору від 12.06.96 р. Однією з підстав заявленої вимоги, що розглядалася у зазначеній справі, було посилання позивача на порушення положень статті 31 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , відповідно до яких до дня скликання установчих зборів засновники повинні були внести не менше 50 відсотків вартості акцій. Ухвалюючи рішення від 01.12.98 р. у справі N 12/341, яким у позові було відмовлено, арбітражний суд дав оцінку поданим доказам та встановив факт відсутності порушення вимог статті 31 Закону України "Про господарські товариства" при створенні Товариства. Зазначене рішення залишено без змін постановою першого заступника голови арбітражного суду м. Києва від 15.03.99 р. та постановою судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 25.11.99 р.

Відповідно до частини другої статті 35 АПК (1798-12) (аналогічна норма міститься у частині другій статті 35 ГПК) зазначений факт має преюдиціальне значення при розгляді даної справи і не повинен доводитися знову, про що правильно вказано в рішенні арбітражного суду м. Києва від 13.02.2001 р.

Враховуючи викладене, оскаржена постанова не відповідає фактичним обставинам, встановленим судом першої інстанції, прийнята з порушеннями норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для її скасування. Скасовані нею законні та обґрунтовані судові рішення підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК (1798-12) , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" задовольнити.

Постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 23.06.2001 р. (n0036800-01) скасувати.

Рішення від 13.02.2001 р. та постанову від 27.04.2001 р. арбітражного суду м. Києва залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.