Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

за участю представників:

позивача - Дороніна Д.В.,

відповідачів:

Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" – Харчука О.Б.,

Фірми "Каурія" – Гурепки М.В.,

Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) – Чернова Д.Є., Никитенко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фірми "Каурія" та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" на постанову Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ( ТОВ) "Фонтан" до Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" (далі – ЗАТ "Кримтур"), фірми "Каурія", третя особа - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" про визнання права власності,

ТОВ "Фонтан" подало у господарський суд Автономної Республіки Крим позов до ЗАТ "Кримтур" про визнання права власності на цілісний майновий комплекс філії ЗАТ "Кримтур" – турбази "Карабах", яка розташована за адресою: м. Алушта, сел. Малий Маяк, с. Бондаренково,

вул. Капена,9.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно придбано ним відповідно до умов договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 31 жовтня 2003 року №01/04, який укладено між ним та відповідачем у справі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2005 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Фірму "Каурія".

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив визнати право власності також і на майно, яке ним придбано на підставі додаткової угоди від 3 листопада 2003 року до зазначеного договору купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2005 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору допущено Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку", який у поясненні на позов зазначив, що частина спірного майна – житловий будинок №3 перебуває у нього в оренді та щодо нього прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу, у зв'язку з чим просить відмовити у позові в частині визнання права власності на вказане майно за позивачем.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 року позов задоволено, визнано право власності на об'єкти, розташовані за адресою: м. Алушта, сел. Малий Маяк,

с. Бондаренково, вул. Капена, 9 за ТОВ "Фонтан", а також додатково стягнуто з відповідачів по 807,50 грн. державного мита в доход Державного бюджету України. При цьому суд виходив з того, що позивач набув право власності на спірне майно на момент його передачі відповідачем ЗАТ "Кримтур" згідно умов договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2003 року №01/04 цілісного майнового комплексу та додаткової угоди до нього від 3 листопада 2003 року.

Право власності суд визнав на майно, яке на момент вирішення спору є в натурі, у зв'язку з чим відхилені доводи третьої особи, враховуючи знесення орендованого приміщення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від

14 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2006

року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року в частині залишення без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 року у справі щодо стягнення на користь Державного бюджету України з Фірми "Каурія" та з ЗАТ "Кримтур" по 807,50грн. державного мита та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 року у вказаній частині скасовано. В іншій частині вказані судові рішення залишені без змін.

У касаційних скаргах ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) , рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, а також міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та порушення судом норм матеріального, процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22 червня 2006 року порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року у справі №2-6/1035.1-2005.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та обговоривши доводи касаційних скарг і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій Вищий господарський суд України виходив з того, що суди дійшли правильного висновку щодо набуття позивачем права власності на передане майно з моменту його передачі – відповідно 31 жовтня 2003 року та 4 листопада 2003 року, враховуючи виконання сторонами договору його умов щодо передачі та прийому майна, що є об'єктом купівлі-продажу.

Однак із зазначеним висновком погодитися не можна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 жовтня 2003 року між ЗАТ "Кримтур" та ТОВ "Фонтан" укладено договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу філія ЗАТ "Кримтур" – турбази "Карабах", розташований в м. Алушта. с. Малий Маяк. Додатковою угодою від 3 листопада 2003 року до договору від 31 жовтня 2003 року доповнено перелік майна що відчужується та входить до цілісного майнового комплексу.

Приймаючи рішення у справі та визнаючи право власності позивача на цілісний майновий комплекс суди попередніх інстанцій послались на правомірність рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2005 року у справі № 2-8/2392.1-2005 за позовом ЗАТ "Кримтур" до фірми "Каурія", Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору №1857 від 30 червня 2000року купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва ( спального корпусу турбази "Карабах" ), укладений між фірмою "Каурія" та Фондом майна АР Крим, яким визнано вказаний договір недійсним.

Суди попередніх інстанцій послались на той факт, що вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 червня 2005 року і вступило в законну силу.

Однак при прийнятті судового рішення у даній справі суди не надали належної правової оцінки тому факту, що постановою Верховного Суду України від 16 грудня 2003 року, прийняту у справі № 2-8/2392.1- 2005 за позовом ЗАТ "Кримтур" до фірми "Каурія" і Фонду майна Автономної республіки Крим про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва турбази "Карабах" було скасовано попередні судові рішення щодо задоволення цього позову, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в мотивувальній частині вказаної постанови зазначено про необхідність при новому розгляді справи дослідити наступні питання: правомірність видачі свідоцтва про право власності на туристичну базу "Кримтур", правомірність володіння спірним майном Федерацією незалежних профспілок Криму, яка передала у власність Кримському АТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" спірне майно.

Відповідно до вимог ст. 111 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Однак при новому розгляді вказаної справи суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на прийняту постанову Верховного Суду України і не дослідили вказані питання щодо спірного майна. Постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2005 року у справі № 2-8/2392.1-2005 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розгляд вказаної справи стосується предмету спору і в даній справі, а тому безпосередньо пов'язаний з нею, що не було враховано судом касаційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 р. №11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 р. № 4, від 25.12.92 р. № 13 (v0013700-92) , та від 25.05.1998 року за № 15 (v0015700-98) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими і підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-17 – 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Фірми "Каурія" та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 лист опада 2005 року у справі № 2-6 /1035.1-2005 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.