ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
24.09.2002
Верховний Суд України.., розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія
"Центренерго" на постанову Вищого господарського суду України від
12 березня 2002 року N 61/18 у справі за позовом державного
підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту
та експлуатації автомобільних доріг" до ВАТ "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС
про звернення стягнення на майно відповідача на суму 11581903 грн.
29 коп., встановив:
У січні 2001 року державне підприємство "Київське обласне
управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних
доріг" звернулось до арбітражного суду Київської області із
позовом до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в
особі Трипільської ТЕС про звернення стягнення на майно
відповідача на суму 11581903 грн. 29 коп. Позовні вимоги
обгрунтовувались тим, що при розгляді справи N 360/4-00 було
встановлено, що відповідач має заборгованість із відрахувань та
зборів на дорожні роботи в сумі 11584925 грн. 62 коп. У зв'язку з
відсутністю коштів у боржника позивач просив звернути стягнення на
його майно.
Рішенням арбітражного суду Київської області від 5 квітня
2001 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на
користь позивача заборгованість у сумі 10032135 грн. 38 коп. за
рахунок майна, що належить відповідачу.
Постановою голови арбітражного суду Київської області про
перевірку рішення в порядку нагляду від 25 червня 2001 року
вищевказане рішення змінено. Стягнуто з ВАТ "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго" заборгованість з
відрахувань на дорожні роботи в сумі 10032135 грн. 38 коп. шляхом
звернення стягнення на майно, що належить ВАТ "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
4 грудня 2001 року постанову арбітражного суду Київської області
від 25 червня 2001 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 березня
2002 року N 61/18 постанову Київського апеляційного господарського
суду від 4 грудня 2001 року залишено без змін.
Це рішення та постанови мотивовані тим, що згідно зі ст. 4
Закону України "Про джерела фінансування шляхового господарства
України" ( 1562-12 ) (1562-12)
відповідач протягом 1997 - 1999 р. повинен
був здійснити відрахування на дорожні роботи в сумі 10032135 грн.
38 коп. Через відсутність коштів на рахунку відповідач не оплатив
самостійно передані до банку і платіжні доручення. Ця сума боргу
не підлягає списанню на підставі Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки заборгованість
із відрахувань на дорожні роботи не вважається податковим боргом.
Стягнення звернуто на майно, що належить ВАТ "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго", у зв'язку з тим, що
Трипільська ТЕС не є юридичною особою, відноситься до структурного
підрозділу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".
Ухвалою Верховного Суду України від 18 липня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 12 березня 2002 року
N 61/18 за касаційною скаргою ВАТ "Державна енергогенеруюча
компанія "Центренерго", де поставлено питання про скасування
зазначеної постанови Вищого господарського суду України та
припинення провадження у справі. Посилання зроблені на неправильне
застосування норм матеріального права та виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України ст. 18 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в
аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представників ВАТ "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго", які підтримали доводи
касаційної скарги і просили її задовольнити, та державного
підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту
та експлуатації автомобільних доріг", котре заперечувало проти
цього, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
За наслідками розгляду справи N 360/4-00 за участю сторін
було встановлено, що протягом 1997 - 1999 р. відповідач відповідно
до ст. 4 Закону України "Про джерела фінансування шляхового
господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
та п. 3 Порядку збору та
використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з
будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних
доріг загального користування, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 2 лютого 1993 року N 83 ( 83-93-п ) (83-93-п)
, повинен
був здійснити відрахування на дорожні роботи в сумі 10032135 грн.
38 коп. Відповідач самостійно передав до банку на цю суму платіжні
доручення, які оплачені не були через відсутність коштів на
рахунку ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в
особі Трипільської ТЕС (т. 1, а. с. 12 - 13).
Згідно з пп. 18.1.1 ст. 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає списанню з
платників податків податковий борг (крім пені та штрафних
санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений
на день набрання чинності ст. 18 Закону, тобто 21 лютого
2001 року.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 вищенаведеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг - це несплачена платником податків у встановлений
строк до бюджетів або державних цільових фондів сума коштів,
узгоджена платником податків або встановлена судом (господарським
судом).
Існуюча заборгованість не була списана податковими органами.
Тому судом правильно постановлено рішення про задоволення позову.
Проте суди безпідставно вказали на стягнення суми
заборгованості відповідача шляхом звернення стягнення на майно, що
належить ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".
Так, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
встановлено, що стягнення за виконавчими документами в
першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній
валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах
боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на
рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Лише у
разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для
задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне
боржникові інше майно.
Голова арбітражного суду Київської області при перевірці
рішення суду першої інстанції правильно зазначив, що стягнення
повинно проводитись із юридичної особи - ВАТ "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго", а не з її структурного
підрозділу, яким є Трипільська ТЕС.
Проте суд дійшов безпідставного висновку про задоволення
вимог позивача шляхом звернення стягнення на майно, що належить
ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (т. 2, а. с.
113 - 116).
Відповідач мав перед позивачем грошові зобов'язання. Їх
безпосереднє задоволення за рахунок майна поза межами виконавчого
провадження не відповідає вимогам ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У зв'язку з наведеним постанова Вищого господарського суду
України від 12 березня 2002 року N 61/18, постанова Київського
апеляційного господарського суду від 4 грудня 2001 року, постанова
голови арбітражного суду Київської області від 25 червня 2001 року
та рішення цього ж суду від 5 квітня 2001 року підлягають зміні.
Враховуючи викладене і керуючись ст. 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія
"Центренерго" задовольнити частково.
Виключити з постанови Вищого господарського суду України від
12 березня 2002 року N 61/18, постанови Київського апеляційного
господарського суду від 4 грудня 2001 року, резолютивної частини
постанови голови арбітражного суду Київської області від 25 червня
2001 року та резолютивної частини рішення арбітражного суду
Київської області від 5 квітня 2001 року посилання на задоволення
позову шляхом звернення стягнення на майно чи за рахунок майна
"Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".
У решті постанову Вищого господарського суду України від
12 березня 2002 року N 61/18 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.Шицький