Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південно-Західної залізниці на постанову Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р.

у справі за позовом Науково-дослідного сільськогосподарського підприємства "Нива" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про відшкодування збитків, В С Т А Н О В И В:

НДСП "Нива" пред'явлено в арбітражному суді м. Києва позов до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про відшкодування збитків від пожежі, з урахуванням індексу інфляції з квітня 1999 року по листопад 2000 року, на загальну суму 1026053,80 грн. та державного мита 1700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що при спаленні сухої трави в районі під'їзних колій працівниками станції "Буча" 28 березня 1999 року близько 15 години згоріло належне позивачу складське приміщення з матеріальними цінностями.

ДТГО "Південно-Західна залізниця" проти позову заперечує з підстав відсутності його вини у пожежі.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 29.01.2001 р. позов задоволено.

Постановою голови суду від 06.05.2001 р. рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р.

рішення від 29.01.2001 р. та постанова від 06.05.2001 р. арбітражного суду м. Києва залишені без змін.

Вищий арбітражний суд України ґрунтував свою постанову тим, що пошкоджена під час пожежі складська будівля розташована в зоні відчуження залізничної станції "Буча" і пожежа сталася в результаті спалення працівниками залізниці трав'яного покриву.

30 жовтня 2001 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою Південно-Західної залізниці порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р..

Касаційна скарга мотивується тим, що оскаржена постанова не відповідає рішенням Верховного Суду України, зокрема пунктам 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Залишаючи без зміни рішення та постанову арбітражного суду м. Києва, Вищий арбітражний суд України виходив з того, що пожежа виникла в результаті протиправних дій працівників залізничної станції "Буча", а тому залізниця зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду.

Такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, не мають законного обґрунтування і не відповідають вимогам матеріального закону.

Відповідно до статті 441 ЦК (1540-06) організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Покладаючи відповідальність на Південно-Західну залізницю на підставі статей 440, 441 ЦК (1540-06) , арбітражні суди, розглядаючи спір по суті, повинні були мати на увазі, що згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. N 7 (v0007700-94) , від 30 вересня 1994 р. N 11 (v0011700-94) та від 25 травня 1998 р. N 15 (v0015700-98) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а пунктом 5 постанови, - крім загальних підстав, передбачених статтею 440 ЦК, відповідальність юридичної особи за статтею 441 ЦК настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває з даною організацією в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових обов'язків незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Акт про пожежу від 28.03.99 р. та висновки про те, що причиною пожежі є неконтрольоване спалювання сухої трави поблизу будівлі складу працівниками залізничної станції "Буча", які покладені в основу судових рішень, суперечать акту розширеної комісії від 16.04.99 р., яка вини Південно-Західної залізниці у виникненні пожежі не встановила, та листу Ірпінського міського відділу ГУ МВС України в Київській області від 16.01.2000 р. N 407, згідно з яким по факту умисного знищення колективного майна НДСП "Нива" за ознаками злочину по статті 89 частини 3 КК (2001-05) порушена кримінальна справа і особа, яка скоїла злочин, не встановлена.

У ході розгляду справи ці суперечності не спростовані і особу, з вини якої сталася пожежа, та чи перебуває ця особа в трудових відносинах із залізницею, не встановлено.

За таких обставин судові рішення усіх судових інстанцій підлягають скасуванню як такі, що постановлені внаслідок неправильного застосування статей 440, 441 ЦК (1540-06) .

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 ГПК (1798-12) , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу задовольнити.

Рішення від 29.01.2001 р., постанову від 06.05.2001 р. арбітражного суду м. Києва та постанову Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.