Розглянувши справу за позовом Державної податкової адміністрації у Вінницькій області до колективного сільськогосподарського підприємства "Поділля", приватного підприємства "Райагроснаб" про визнання договору недійсним за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вищого арбітражного суду України від 19 червня 2001 року N 04-1/3-4/149 (n0037800-01) ,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 1999 року Державна податкова адміністрація у Вінницькій області звернулась до арбітражного суду з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства "Поділля", приватного підприємства "Райагроснаб" про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу (1540-06) .

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що укладаючи договір купівлі-продажу сільськогосподарського комплексу, продавець, приватне підприємство "Райагроснаб", проводив діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податків.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Поділля" позов не визнало, виходячи з того, що на час укладення договору йому не було відомо про те, що підприємство "Райагроснаб" не існує.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 11 травня 2000 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів укладання відповідачами договору з метою, що суперечить інтересам держави.

Цим же рішенням оспорюваний договір купівлі-продажу визнаний недійсним з підстав, передбачених ст. 48 Цивільного кодексу (1540-06) .

Постановою арбітражного суду Вінницької області від 2 жовтня 2000 року зазначене рішення скасоване, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу (1540-06) , задоволені, виходячи з того, що укладаючи договір купівлі-продажу приватне підприємство "Райагроснаб" мало на меті приховати від оподаткування отриманий з цього прибуток.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 19 червня 2001 року постанова арбітражного суду Вінницької області від 2 жовтня 2000 року скасована, в позові відмовлено та залишено без змін рішення цього ж суду від 11 травня 2000 року, в зв'язку з тим, що не знайшов підтвердження факт укладання відповідачами договору купівлі-продажу з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

15 січня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою державної податкової адміністрації у Вінницькій області порушено касаційне провадження з перегляду постанови вищого арбітражного суду України від 19 червня 2001 року (n0037800-01) . Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом положень одного й того ж закону при розгляді аналогічних справ.

Представник Державної податкової адміністрації у Вінницькій області в судовому засіданні висловився на підтримку касаційної скарги.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Поділля" та приватне підприємство "Райагроснаб" не використали наданого законом права на подання відзиву на касаційну скаргу та участь представників в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися судами при її розгляді, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу (1540-06) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 (v0003700-78) , зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року N 13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року N 15 (v0015700-98) , "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу (1540-06) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться в їх власності або користування на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Таким чином, встановивши що підприємство "Райагроснаб", яке є стороною договору, в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відсутнє та незареєстроване в Миргородській об'єднаній податковій інспекції як платник податків, Вищий арбітражний суд України на вказані вимоги закону уваги не звернув і дійшов до безпідставного і помилкового висновку, що вказані обставини свідчать лише про відсутність у нього юридичної правоздатності.

За таких обставин постанову Вищого арбітражного суду від 19 червня 2001 року слід скасувати, а постанову арбітражного суду Вінницької області від 2 жовтня 2000 року залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Верховний Суд України не має достатніх законних підстав для направлення справи на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України (254к/96-ВР) та статтям 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) в частині визначення статусу Верховного Суду та його завдань забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційне недопустиму необхідність скасування законного рішення суду. В зв'язку з цим наведений в статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Керуючись ст. ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого арбітражного суду України від 19 червня 2001 року N 04-1/3-4/149 (n0037800-01) скасувати.

Постанову арбітражного суду Вінницької області від 2 жовтня 2000 року - залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.