Розглянувши справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Серна" до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок для відшкодування податку на додану вартість за касаційною скаргою підприємства з іноземними інвестиціями "Серна" на постанову Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 року N 25/374, В С Т А Н О В И В:

1 лютого 2001 року підприємством з іноземними інвестиціями "Серна" пред'явлено в арбітражному суді позов до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок для відшкодування податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за наслідками господарської діяльності позивача у жовтні 2000 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і підлягає відшкодуванню за висновком податкових органів.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва позов не визнала, посилаючись на те, що відшкодування податку на додану вартість у частині, що підлягає зарахуванню на поточний рахунок платника податків проводиться відповідно до Порядку проведення відшкодування сум податку на додану вартість (2215-99-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1999 року.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 27 лютого 2001 року позов задоволено, зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва надати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про відшкодування підприємству з іноземними інвестиціями "Серна" бюджетної заборгованості по податку на додану вартість. Своє рішення суд мотивував тим, що бюджетне відшкодування, відповідно до п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість (z0263-97) , платнику податку здійснюється територіальними органами Державного казначейства за висновками державних податкових адміністрацій.

Постановою арбітражного суду м. Києва від 26 червня 2001 року вказане рішення залишено без змін за тими ж мотивами.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 року постановлені по справі судові рішення скасовані і в позові відмовлено, виходячи з того, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначений порядок відшкодування коштів з бюджету, який не передбачає надання висновку податкових органів.

29 січня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою підприємства з іноземними інвестиціями "Серна" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 року. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону при вирішенні аналогічних справ.

У судовому засіданні представник підприємства з іноземними інвестиціями "Серна" касаційну скаргу підтримав, представник державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва вважав, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, судові рішення, які приймались по ній, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податків, - ввізною митною декларацією, що потверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Як зазначається в частині 5 пункту 7.7.3 статті 7 названого Закону (168/97-ВР) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважається бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України прийшов до правильного висновку про те, що законом визначений порядок відшкодування бюджетної заборгованості, який не передбачає надання висновків про її наявність державними податковими інспекціями.

За таких обставин, оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу підприємства з іноземним інвестиціями "Серна" залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 року N 25/374 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.