Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2002 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників: ВКФ "ХХХ" - присутній, КП "YYY" -
присутній та Н-ської міської Ради народних депутатів - присутні,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Виробничо-комерційної фірми "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ жовтня 2001 року у справі за
позовом Виробничо-комерційної фірми "ХХХ" до Н-ського
трамвайнотролейбусного управління, Комунального підприємства
"YYY", Н-ської міської Ради народних депутатів, третя особа без
самостійних вимог - Відкрите акціонерне товариство "ZZZ" про
стягнення 4480837,44 грн., -
встановив:
За виконання робіт по ремонту рухомого складу згідно договорів № 1
від 23.01.1996 року і №2 від 01.01.1997 року Н-ське ТТУ
заборгувало Н-ському заводу міськелектротранспорту (правонаступник
ВАТ "ZZZ") 2754229 грн., за період 1996-1998 років.
15.01.1999 року між ВКФ "ХХХ" і ВАТ "ZZZ" укладено договір, п.2
якого позивач зобов'язався на повернення кредитору до 1.06.1999
року заборгованості ОТТУ.
23 травня 2001 року ВКФ "XXX" звернулась з позовом до
Трамвайно-тролейбусного управління про стягнення 2574229 грн.
основної заборгованості; 1526325,06 грн. збитків внаслідок
інфляції та 251571,93 грн. пені і 128711 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовувалися виконанням зобов'язань за
договором від 15.01.1999 року по погашенню заборгованості
управління перед ВАТ "ZZZ" та набуттям прав кредитора в стягненні
заборгованості, штрафу, збитків і пені з Н-ського ТТУ.
Рішенням Господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2001 року в
позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2001 року
рішення Господарського суду Н-ської області змінено. Визнано
недійсним договір поруки від 15.01.1999 року, укладений між ВКФ
"XXX" та ВАТ "ZZZ". В іншій частині рішення залишено без змін.
Вищий господарський суд України грунтував свою постанову вимогами
ст.ст. 191, 192, 193 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідно до яких порука
полягає у залучені додаткового боржника у зобов'язанні та
відсутністю волевиявлення боржника у зміні складу сторін у
зобов'язанні.
ХХ січня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
ВКФ "XXX" порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2001 року. Скарга
мотивується різним застосуванням одного й того ж положення закону
у аналогічних справах.
Представники: ВКФ "XXX" - А.А.А. підтримав касаційну скаргу, а КП
"YYY" - Б.Б.Б. і Н-ської міської Ради - В.В.В. і Г.Г.Г.
висловились проти її задоволення.
ВАТ "ZZZ" не використало наданого законом права на участь їх
представника в судовому засіданні.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищий господарський суд України грунтував свою постанову тим, що
між ВКФ "XXX" та ВАТ "ZZZ" 15.01.2000 року був укладений договір
поруки, який не відповідає вимогам ст.ст. 191, 192, 161, 162 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, тому був визнаний недійсним.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Із встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що
зазначений договір має ознаки договору уступки вимоги, що
стверджувала ВКФ "XXX" в ході розгляду даної справи арбітражними
судами та в касаційній скарзі.
Дійсної правової природи договірних відносин, що склалися між ВКФ
"XXX" та ВАТ "ZZZ" на підставі цього договору, договору про
поставку товарів та погашення поручительства від 15.06.1999 року
судом не з'ясовано.
За таких обставин арбітражні суди неправильно застосували норми
матеріального права, що регулюють ці відносини, а тому судові
рішення усіх судових інстанцій підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляду суду належить з'ясувати правову природу
договірних відносин між сторонами та прийняти рішення відповідно
до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України,
постановив:
касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2001 року та
постанову Вищого господарського суду України від ХХ.10.2001 року
скасувати.
Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому
складі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.