СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
04.03.2002
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями
"Лисойл" (далі - ТОВ "Лисойл") на постанову судової колегії по
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
від 27.06.2001 у справі за позовом ТОВ "Лисойл" до Державної
податкової інспекції у м.Лисичанську про повернення зайво
сплаченого податку на прибуток, встановив:
9 серпня 2000 р. ТОВ "Лисойл" звернулось до арбітражного суду
Луганської області з позовом про повернення зайво сплаченого
податку на прибуток у сумі 92000 грн. Заявою від 04.09.2000 суму
позову було збільшено до 387000 грн.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що стаття 9 Закону
України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
встановлювала
гарантію від зміни законодавства, відповідно до якої до іноземних
інвестицій протягом 10 років за вимогою іноземного інвестора
застосовується спеціальне законодавство, яке діяло на момент
реєстрації інвестицій. Аналогічне положення закріплено у пункті 5
Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення у дію
Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96
( 94/96-ВР ) (94/96-ВР)
. Тобто до даних правовідносин, на думку позивача,
мають застосовуватись саме норми Закону України "Про іноземні
інвестиції" ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
, статтею 32 якого передбачено звільнення
підприємства від сплати податків на прибуток протягом п'яти років
з моменту оголошення наявності першого прибутку. Оскільки перший
прибуток ТОВ "Лисойл" був оголошений на засіданні правління
20 травня 1993 р., то сплачений підприємством податок на прибуток
підлягає поверненню.
Державна податкова інспекція у м. Лисичанську позов не
визнала, стверджуючи, що відповідно до статті 1 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення і скасування
пільг по оподаткуванню здійснюється тільки законами про
оподаткування, а Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/96-ВР ) (334/96-ВР)
пільги по оподаткуванню підприємствам з
іноземними інвестиціями не встановлені. Крім того, відповідач
посилався на те, що статтею 4 Закону України "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, які створені з використанням майна і засобів
вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
відміняється дія пункту 5
Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення у дію
Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 94/96-ВР ) (94/96-ВР)
, а
статтею 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000
рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
призупиняється дія абз. 2-4 п. 5 Постанови
Верховної Ради України від 06.07.99 "Про внесення змін у постанову
Верховної Ради України "Про порядок введення у дію Закону України
"Про режим іноземного інвестування" ( 823-14 ) (823-14)
.
Рішенням арбітражного суду Луганської області від 3 жовтня
2000 р., залишеним без змін постановою цього суду від 12 грудня
2000 р., позов задоволено.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001
зазначені рішення та постанова арбітражного суду Луганської
області скасовані і в задоволенні позову відмовлено.
Постанова обгрунтована закінченням річного терміну, передбаченого
для повернення неправильно сплачених податків і неподаткових
платежів Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не
внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21.01.93
N 8-93 ( 8-93 ) (8-93)
.
8 січня 2002 р. Верховним Судом України порушено провадження
за касаційною скаргою ТОВ "Лисойл", у якій, посилаючись на
неправильне застосування Вищим арбітражним судом України норм
матеріального права, зокрема Декрету Кабінету Міністрів України
"Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових
платежів" від 21.01.93 N 8-93 ( 8-93 ) (8-93)
, позивач просить скасувати
постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 та залишити без
змін рішення арбітражного суду Луганської області від 03.10.2000р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників
сторін, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд України приходить
до висновку про обгрунтованість касаційної скарги.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, по суті,
податок на прибуток, про повернення якого позивачем 9 серпня 2000
р. заявлені позовні вимоги, було сплачено платіжними дорученнями
від 19 серпня, 20 жовтня, 18 листопада та 19 грудня 1997 р.
Оскаржувана постанова Вищого арбітражного суду України
обгрунтована закінченням річного терміну, передбаченого Декретом
Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк
податків і неподаткових платежів" від 21.01.93 N 8-93 ( 8-93 ) (8-93)
,
для повернення неправильно сплачених податків і неподаткових
платежів.
Однак таке обгрунтування не є переконливим.
Пунктом першим статті 10 згаданого Декрету ( 8-93 ) (8-93)
передбачено, що повернення неправильно сплачених податків і
неподаткових платежів, зазначених у статті 1 цього Декрету,
здійснюється органами стягнення не більш як за один рік до
виявлення неправильної сплати, якщо інше не передбачено
законодавством.
Іншим законодавчим актом з питань оподаткування передбачено
інший строк та порядок повернення сум зайво сплачених податків.
Так, пунктом 21.3 статті 21 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, чинним на момент сплати
податку та розгляду судом позову про його повернення, встановлено,
що сума платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті
неправильного нарахування або порушення платником податку
встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з
відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту
отримання податковим органом відповідної заяви платника податку
або зарахування на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх
періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк
позовної давності, встановлений законодавством.
Оскаржувана постанова Вищого арбітражного суду України
винесена без урахування наведеної норми матеріального права. Дана
обставина є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Окрім того, перевіряючи в порядку нагляду постанову та
рішення арбітражного суду Луганської області, винесені у справі,
Вищий арбітражний суд України не виконав і вимоги процесуального
законодавства, яке, зокрема, зобов'язувало перевіряти судові акти
в повному обсязі, незалежно від доводів, викладених у заяві.
Судом не звернуто уваги на те, що статтею 21 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що сума платежів, що надміру надійшла до бюджету в
результаті неправильного нарахування або порушення платником
податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню
з відповідного бюджету, однак вона була стягнута з Державної
податкової інспекції.
В оскаржуваній постанові Вищого арбітражного суду України
залишилися без належної правової оцінки і доводи Державної
податкової інспекції про відсутність у позивача пільг з
оподаткування.
Наведені обставини надають Верховному Суду України підстави
для скасування постанови Вищого арбітражного суду України,
постанови та рішення арбітражного суду Луганської області і
направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід усунути недоліки,
допущені судами, що розглядали справу, розглянути спір з
дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.
Враховуючи наведене, на підставі статей 6, 19, 124, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, керуючись статтями 111-17,
111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Лисойл" задовольнити.
Постанову Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001
р., постанову від 12 грудня 2000 р. та рішення від 3 жовтня 2000р.
арбітражного суду Луганської області скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
"Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського
суду України у господарських справах", випуск 1, 2003 р.