ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2002                                  Справа N 02-1-763/13-90

Верховний  Суд  України  на  спільному  засіданні колегій суддів у

складі:

Головуючого судді,

Суддів;

за участі представників:

позивача - присутній.

відповідача - присутні;

розглянувши за  касаційною  скаргою  Дочірнього підприємства "ХХХ"

фірми "YYY" (далі - Підприємство) на постанову Вищого арбітражного

суду України від ХХ червня 2001 року №Х2 справу за позовом Н-ської

обласної  спілки  споживчих  товариств  (далі-Облспоживспілка)  до

Підприємства   і   Оптово-роздрібної  асоціації  об'єднання  "ZZZ"

(далі-Асоціація) про визнання недійсним  договору  купівлі-продажу

майна між Підприємством і Асоціацією від 1 серпня 1998 року,

                            встановив:

заявлена позовна     вимога    обґрунтовувалась    невідповідністю

зазначеного договору купівлі-продажу цілям діяльності Асоціації та

вимогам  статей 10,  11 Закону України "Про  споживчу  кооперацію"

( 2265-12 ) (2265-12)
         (далі - Закон про кооперацію ( 2265-12 ) (2265-12)
        ).

Рішенням від ХХ квітня 2000 року позов задоволене.  Судове рішення

мотивоване  тим,  що  продавцем  у  договорі виступила сторона без

належних повноважень, від свого імені розпорядилася майном, яке не

було  її власністю,  що   суперечить    Закону    про   кооперацію

( 2265-12 ) (2265-12)
        .

Постановою від ХХ травня 2001 року Арбітражний суд Н-ської області

зазначене  рішення скасував,  а в позові відмовив з тієї підстави,

що оспорюваний договір відповідає  вимогам  закону  щодо  форми  і

змісту, а правоздатність його сторін не викликає сумнівів.

Оскаржуваною постановою  від  ХХ  червня  2001  року  №  Х2  Вищий

арбітражний  суд  України  постанову  від  ХХ  травня  2001   року

Арбітражного  суду  Н-ської  області  скасував,  а  рішення від ХХ

квітня 2001  року  цього  суду  залишив  без  змін.  Ця  постанова

мотивована тим, що постановою від ХХ липня 1998 року № Х1 директор

Асоціації  зобов'язувався   оформити   необхідні   документи   для

укладення договору купівлі-продажу,  а не уповноважувався укладати

саме договір.

В касаційній  скарзі   Підприємство   просить   постанову   Вищого

арбітражного  суду  України  скасувати  у  зв'язку  з неправильним

застосуванням судом норм матеріального права при  вирішенні  даної

справи,  а також у зв'язку з виявленням факту різного застосування

судом   одного    й    того    ж    положення    закону    (іншого

нормативно-правового   акта)  в  аналогічних  справах.  При  цьому

робиться посилання  на  пункт  9.2.  роз'яснення  президії  Вищого

арбітражного    суду  України  від 12 березня 1999 року № 02-5/111

( v_111800-99 ) (v_111800-99)
        .

На його  думку,  постановою  від  ХХ  липня   1998   року   №   Х1

Облспоживспілка  надала Асоціації дозвіл на відчуження майна,  яке

знаходилося у володінні і користуванні останньої, що передбачало і

спосіб  відчуження,  а  саме  -продаж  шляхом  укладення  договору

купівлі-продажу.

Заслухавши суддю-доповідача  та  пояснення  представників  сторін,

розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи

та  проаналізувавши  на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних

обставин правильність застосування Вищим арбітражним судом України

при прийнятті оскаржуваної  постанови  норм  матеріального  права,

Верховний   Суд  України  касаційну  скаргу  задовольняє  з  таких

підстав.

Договір купівлі-продажу металевого модуля типу "SSS" не суперечить

вимогам  статті  225  Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
         та положенням

статей 10,11 Закону про кооперацію ( 2265-12 ) (2265-12)
        .

Право Облспоживспілки надати доручення на продаж майна іншій особі

є законним.

Судом першої інстанції правильно встановлено,  що в даному випадку

Асоціація діяла як представник  на  підставі  постанови  правління

Облспоживспілки  від  ХХ липня 1998 року №Х1,  пунктом другим якої

директора  було  зобов'язано  оформити  всі  необхідні   документи

купівлі-продажу,  а  також  спрямувати  всі  кошти  від продажу на

погашення заборгованості Облспоживспілки перед банком "QQQ".

Отже, висновок  Вищого  арбітражного  суду  України  про  те,   що

директор  Асоціації  не  був  уповноваженим укладати (підписувати)

договір купівлі-продажу не відповідає фактичним обставинам  справи

і є помилковим та призвів до неправильного застосування судом норм

матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови.

Тому постанова підлягає скасуванню,  а постанову Арбітражного суду

Н-ської  області  від  ХХ травня 2001 року слід залишити в силі як

законну та обгрунтовану.

Виходячи з  викладеного  та  керуючись  статтями   111-17   111-20

Господарського   процесуального   кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Верховний Суд України

                           постановив:

касаційну скаргу  Дочірнього  підприємства   "XXX"   фірми   "YYY"

задовольнити.

Постанову Вищого арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року

№Х2 скасувати,  а постанову Арбітражного суду Н-ської області  від

ХХ травня 2001 року в даній справі залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.