СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.02.2002
Верховний Суд України, розглянувши за касаційною скаргою
виробничо-комерційної фірми "Юніком-Південь" (далі - Фірма) на
постанову президії Вищого арбітражного суду України від 20 червня
2001 р. ( sp02/288-1 ) (sp02/288-1)
справу за позовом Фірми до орендного
підприємства виробничого об'єднання готельного господарства (далі
- Підприємство) за участі третьої особи без самостійних вимог на
предмет спору Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі -
Виконком) про зобов'язання відповідача внести зміни до додаткового
договору оренди нежитлового приміщення від 1 жовтня 1997 р.,
В С Т А Н О В И В:
заявлена позовна вимога обгрунтовувалася тим, що договір
оренди укладався Підприємством на підставі розпорядження Виконкому
від 21 липня 1997 р. N 695-р "Про передачу в оренду приміщень
нежитлового фонду" (далі - розпорядження N 695-р), а тому воно
діяло як представник Виконкому. У зв'язку з цим договір укладався
від імені Виконкому, який має бути в ньому стороною.
Рішенням від 11 лютого 2000 р. в позові відмовлено. Судове
рішення мотивоване тим, що розпорядження N 695-р в журналі
реєстрації розпоряджень Виконкому за 1997 рік відсутнє, а тому
представлена суду його копія не є належною підставою для внесення
змін до договору оренди.
Постановою від 14 квітня 2000 р. арбітражний суд Одеської
області зазначене рішення залишив без змін на тих самих підставах.
Постановою від 18 вересня 2000 р. Вищий арбітражний суд
України рішення від 11 лютого 2000 р. та постанову від 14 квітня
2000 р. арбітражного суду Одеської області скасував, а позов
задовольнив.
Постановою президії від 20 червня 2001 р. ( sp02/288-1 ) (sp02/288-1)
Вищий арбітражний суд України за протестом заступника Генерального
прокурора України постанову від 18 вересня 2000 р. скасував, а
рішення від 11 лютого 2000 р. та постанову від 14 квітня 2000 р.
арбітражного суду Одеської області залишив без змін.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови
президії Вищого арбітражного суду України на підставі, що при її
прийнятті грубо порушені вимоги Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо участі прокурора в арбітражному процесі, а також основні
засади судочинства щодо законності, змагальності сторін та свободи
в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості, гласності судового процесу.
На думку Фірми, прокурор не міг внести протест в президію
Вищого арбітражного суду України 18 вересня 2000 р., оскільки в
цей день була прийнята опротестована ним постанова.
Постанову вона вважає незаконною також з огляду на те, що при
її прийнятті суд неправильно застосував норми закону якими
регулюються підстави представництва.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника
позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній
фактичних обставин правильність застосування Вищим арбітражним
судом України при прийнятті оскаржуваної постанови президії норм
матеріального права, Верховний Суд України касаційну скаргу
задовольняє на таких підставах.
Президія Вищого арбітражного суду України дійшла помилкового
висновку про те, що договір від 25 липня 1997 р. між Фірмою та
Управлінням житлово-комунального господарства м. Одеси (далі -
УЖКГ) є договором суборенди, оскільки постановою Вищого
арбітражного суду України від 16 лютого 1999 р. у справі N 15/296
встановлено юридичний факт, що за вказаним договором Фірма є
орендарем, а не суборендарем. Ця обставина мала преюдиціальне
значення для даної справи.
Вказане призвело до неправильного застосування судом норм
матеріального права при розгляді справи і вирішенні спору по суті.
На підставі розпорядження N 695-р договір оренди з Фірмою мав
укладатися Представництвом по управлінню комунальною власністю
міськради від імені Виконкому, що передбачено його розпорядженням
від 10 грудня 1996 р. N 1166-р "Про органи, що виконують функції
орендодавця нежитлових будівель і приміщень міської комунальної
власності", що було правильно встановлено постановою Вищого
арбітражного суду України від 18 вересня 2000 р.
Як було встановлено на підставі додаткового договору оренди
від 1 жовтня 1997 р., орендні відносини склалися між Виконкомом і
Фірмою, а тому підстави вважати орендодавцем Підприємство, яке не
наділене такими повноваженнями, відсутні. Відповідно до статті 5
Закону України "Про оренду майна державних підприємств та
організацій" та статті 5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендодавцем комунального майна є
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та
місцевими Радами народних депутатів (органами місцевого
самоврядування) управляти комунальним майном. Таким органом був
Виконком.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми "Юніком-Південь"
задовольнити.
Постанову президії Вищого арбітражного суду України від 20
червня 2001 р. ( sp02/288-1 ) (sp02/288-1)
скасувати, а постанову Вищого
арбітражного суду України від 18 вересня 2000 р. залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.