Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2002 року
Верховний Суд України на спільному засіданні судових колегій у
складі:
Головуючого:
Суддів:
розглянувши справу за позовом спортивного об'єднання громадян
"ХХХ" до відділу освіти Л-ської районної державної адміністрації
М.Севастополя про повернення майна і стягнення суми за касаційною
скаргою спортивного об'єднання громадян "ХХХ" на постанову Вищого
арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року № 000,
встановив:
ХХ липня 2000 року спортивним об'єднанням громадян "ХХХ"
пред'явлено в арбітражному суді позов до відділу освіти Л-ської
районної державної адміністрації М.Севастополя про повернення
майна і стягнення суми.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ХХ березня 2000 року між
дитячо - юнацькою спортивною школою міста Севастополя та
спортивним об'єднанням громадян "ХХХ" був укладений договір про
співпрацю, за умовами якого спортивне об'єднання зобов'язувалось
надати своє майно та спортивне обладнання в тимчасове користування
школі, а остання в свою чергу приймача на себе обов'язок надати
об'єднанню для використання в вільний від основних занять час
нежитлові приміщення.
Цього ж дня сторони відповідно до укладеного договору підписати
акт прийому-передачі, за яким спортивне об'єднання передало
спортивній школі майно.
Спортивне об'єднання громадян "ХХХ" також провело реконструкцію
об'єктів, які належать спортивній школі, з метою їх спільної
експлуатації.
Дитячо - юнацька спортивна школа свої зобов'язання по договору не
виконала.
Відділ освіти Л-ської районної державної адміністрації позов не
визнав з тих мотивів, що доручень на укладення такого договору
дитячо-юнацькій спортивній школі не надавалось, а сама вона його
укласти не могла, оскільки не має статусу юридичної особи.
Рішенням арбітражного суду м. Севастополя від ХХ жовтня - ХХ
листопада 2000 року в позові було відмовлено виходячи з того, що
договір, який був укладений між позивачем та спортивною школою, не
породжує будь-яких цивільно-правових відносин між позивачем та
відповідачем, оскільки цей договір відділом освіти схвалено не
було, а спортивна школа не має статусу юридичної особи.
Постановою арбітражного суду М.Севастополя від ХХ лютого 2001 року
вказане рішення було скасовано, а провадження по справі припинене
з огляду на те. що даний спір не підлягає вирішенню в арбітражних
судах України.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року постанова
арбітражного суду М.Севастополя від ХХ лютого 2001 року, скасована
та залишено без змін рішення цього ж суду від ХХ жовтня - ХХ
листопада 2000 року. При цьому судова колегія виходила з того, що
відповідач є юридичною особою і заявлений до нього позов підлягає
розгляду в суді по суті.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від ХХ грудня 2001
року за касаційною скаргою спортивного об'єднання громадян "ХХХ"
було порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого арбітражного суду України від ХХ червня 2001
року. Скарга мотивується невідповідністю постанови Вищого
арбітражного суду України Конституції України і рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального
права.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, а постанову Вищого арбітражного
суду без змін.
Наданого законом права на участь представників в судовому
засіданні сторони не використали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної
скарги і заперечення проти скарги, перевіривши матеріали справи і
рішення, які приймалась судами при її розгляді, Верховний Суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи
з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.4 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права і обов'язки, в числі інших, виникають з угод, передбачених
законом, а також з угод хоч і не передбачених законом, але таких,
які йому не суперечать.
Таким чином, зобов'язання може виникнути лише за угоди , яка є
законною чи закону не суперечить.
Судами по даній справі було правильно встановлено, що угода про
співпрацю, яка укладена між спортивними об'єднанням громадян "ХХХ"
та дитячо-юнацькою спортивною школою міста Севастополя таким
вимогам не відповідає, оскільки дитячо-юнацька спортивна школа не
має статусу юридичної особи.
Стаття 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає, що недійсною є та
угода, що не відповідає вимогам закону.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій
стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути
одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші
наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 28 квітня 1978 року №3 зі змінами, внесеними постановами від
25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15 "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
за правилами статті 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
угода
визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а
й іншим актам, виданим органам влади та управління в межах наданої
їм компетенції.
Стаття 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
застосовується при
порушенні порядку вчинення громадянами й організаціями дій,
спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і
обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав
неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності
вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені
особливі правила визнання угод недійсними.
І як вказано в пункті 17 цієї ж постанови визнаючи угоду
недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням
зобов'язує кожну зі сторін повернути другій стороні все одержане
за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі
втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та
інше) -повернути його вартість у грошах.
Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального
кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд приймаючи рішення, має право
визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з
предметом договір, який суперечить закону.
Таким чином, встановивши, що договір про співпрацю, укладений 1
березня 2000 року між спортивним об'єднанням громадян "ХХХ" та
дитячо-юнацькою спортивною школою М.Севастополя, що став підставою
для передачі майна та спортивного обладнання і проведення
реконструкції об'єктів, вимогам закону не відповідають, суди на
вказані вимоги закону уваги не звернули.
За таких обставин, прийняті по справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити
обставини справи, перевірити на чиєму балансі знаходиться спірне
майно і з яких підстав та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
Постановив:
Постанову Вищого арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року
№ 000, постанову арбітражного суду М.Севастополя від ХХ лютого
2001 року та рішення цього ж суду від ХХ жовтня - ХХ листопада
2000 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.