ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2002 Справа N 6/132
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши за касаційною скаргою Відкритого акціонерного
товариства "ХХХ" (далі - Комбінат) справу за позовом Державного
відкритого акціонерного товариства "YYY" (далі - Товариство) до
Комбінату про стягнення 236184 грн. боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції, 1682661 грн. 44 коп. пені та 39703
грн. 13 коп. збитків,
встановив:
заявлені позовні вимоги грунтувалися на умові укладеного між
Товариством і Комбінатом договору №424 від 27 червня 1997 року на
поставку вугільного концентрату щодо сплати пені за прострочення
поставки та положеннях статей 203, 214 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК) щодо обов'язку боржника відшкодувати
кредитору збитки та сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання
грошового зобов'язання, а також три проценти річних з простроченої
суми.
Рішенням від ХХ травня 2000 року Арбітражний суд Н-ської області
позов задовольнив в частині заявлених до стягнення боргу та пені.
Постановою цього ж суду від ХХ серпня 2000 року зазначене судове
рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд.
За наслідками нового розгляду справи на користь Товариства
стягнуто 497834 грн. 01 коп. боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції, 800000 грн. пені та 175588 грн. річних. В
задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Арбітражного суду Н-ської області від ХХ січня 2001
року вказане судове рішення змінено: пеня стягнута в сумі 200000
грн., борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та річні -
в сумі 236284 грн. 48 коп.
Оскаржуваною постановою від ХХ червня 2001 року №Х3 Вищий
арбітражний суд України зазначену постанову Арбітражного суду
Н-ської області залишив без змін.
В касаційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови
Вищого арбітражного суду України і про передачу справи на новий
розгляд з тієї підстави, що стягнення з нього пені і річних за
прострочення оплати продукції суперечить статті 61 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою ніхто не може бути двічі
притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те
саме правопорушення. На його думку, передбачені статтею 214 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
річні за своєю правовою природою є неустойкою у формі
пені.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на
підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність
застосування Вищим арбітражним судом України при прийнятті
оскаржуваної постанови норм матеріального права, Верховний Суд
України касаційну скаргу відхиляє з таких підстав.
Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав (стаття 6 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
) і одним із видів забезпечення виконання
цивільно-правових зобов'язань (стаття 178 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
). Нею
визнається визначена законом або договором грошова сума, яку
боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення
виконання.
За ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже,
пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої
форми, зокрема, форми річних.
Відповідно до частини першої статті 6 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
захист
цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи,
яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених
законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими
засобами, передбаченими законом.
До інших засобів захисту цивільних прав слід віднести, передбачені
статтею 214 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
річні.
У зв'язку з цим арбітражні суди дійшли правильного висновку щодо
правової природи пені і річних як самостійних способів захисту
цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Тому оскаржувана постанова Вищого арбітражного суду України
прийнята на підставі правильного застосування норм матеріального
права і є законною.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-17- 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України
постановив:
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
відхилити, а постанову Вищого арбітражного суду України від ХХ
червня 2001 року №Х3 залишити без зміни.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.