СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
18.02.2002
Верховний Суд України, розглянувши справу за позовом
Донецької залізниці до державного підприємства
вантажно-транспортного управління "Артемвантажтранс" про стягнення
плати за користування вагонами за касаційною скаргою Донецької
залізниці на постанову Вищого арбітражного суду України від 18
червня 2001 року ( sp02/303-1 ) (sp02/303-1)
, В С Т А Н О В И В:
30 червня 2000 р. Донецькою залізницею пред'явлено в
арбітражному суді позов до державного підприємства
вантажно-транспортного управління "Артемвантажтранс" про стягнення
плати за користування вагонами.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в січні 2000 р.
Донецькою залізницею на під'їзні колії, власником яких є
відповідач, подавалися вагони для контрагентів останнього під
розвантаження та навантаження. Оскільки вагони подавалися по
залізничній під'їзній колії, власником якої є державне
підприємство вантажно-транспортне управління "Артемвантажтранс",
відповідно до цього залізницею здійснювався облік часу перебування
вагонів у користуванні відповідача та його контрагентів.
Державне підприємство вантажно-транспортне управління
"Артемвантажтранс" позов не визнало з тих мотивів, що воно у
спірний період не отримувало і не відвантажувало будь-яких
вантажів і вагонами не користувалося.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 26 липня
2000 р. позов був задоволений виходячи з того, що відповідач як
власник під'їзних колій повинен вносити плату за користування
вагонами.
Постановою арбітражного суду Донецької області від 5 лютого
2001 р. вказане рішення було скасовано і в позові було відмовлено.
Скасовуючи рішення та відмовляючи в позові, арбітражний суд
Донецької області виходив з того, що власник під'їзних колій
повинен сплачувати плату за користування вагонами лише у випадках,
коли він фактично користується вагонами залізниці для власних
потреб, тобто виступає як вантажовласник.
Постановою судової колегії з перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 18 червня 2001 р.
( sp02/303-1 ) (sp02/303-1)
постанова арбітражного суду Донецької області
скасована і залишено без змін рішення цього ж суду від 26 липня
2000 р.
При цьому судова колегія виходила з того, що відповідно до
статті 73 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
відповідальність
перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження
вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична
під'їзна колія.
25 грудня 2001 р. Верховним Судом України за касаційною
скаргою державного підприємства вантажно-транспортного управління
"Артемвантажтранс" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого арбітражного суду України від 18 червня 2001 р.
( sp02/303-1 ) (sp02/303-1)
. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим
арбітражним судом України положень одного й того самого закону при
розгляді аналогічних справ.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи і рішення, які приймалися судами при її розгляді, Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на
таких підставах.
За змістом частини другої статті 151 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у
статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права й обов'язки виникають з угод, передбачених законом,
а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для
державних, кооперативних та інших громадських організацій - з
актів планування, в результаті відкриттів, винаходів,
раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури
і мистецтва, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само
внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої
особи без достатніх підстав, внаслідок інших дій громадян і
організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання
цивільно-правових наслідків.
Частиною третьою статті 358 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
умови перевозки вантажів, пасажирів та багажу і відповідальність
сторін по цих перевозках визначаються статутами (кодексами)
окремих видів транспорту і правилами, що видаються у встановленому
порядку.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
законодавство про залізничний транспорт
загального користування складається із Закону України "Про
транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, цього Закону, Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та
інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови
перевезень, користування засобами залізничного транспорту
загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення
громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами
транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та
правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для
всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 12 Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
встановила, що підприємства транспорту мають право вимагати від
пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог
цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та
інших нормативних актів, що регулюють діяльність транспорту.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
відносини підприємств різних видів транспорту під
час перевезення пасажирів та вантажів визначаються кодексами
(статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх
основі договорами (вузловими угодами).
Як зазначено у статті 119 Статуту залізниць України,
затвердженого постановою КМУ N 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
від 6 квітня 1998
р., за користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних
колій, портами, організаціями, установами, громадянами -
суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок
визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та
звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки
забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці,
встановлюється правилами.
Відповідно до пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних
під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту
України від 21 листопада 2000 р. N 644 ( z0875-00 ) (z0875-00)
та
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000
р., відповідальність перед залізницею за користування вагонами
контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна
колія. Пункт 3.7 Правил передбачає, що у разі обслуговування
під'їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту
договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладається
залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких
випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування
вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством
промислового залізничного транспорту.
Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові
акти чітко визначили коло суб'єктів, які повинні вносити плату за
користування вагонами, а їх аналіз дозволяє зробити висновок, що
платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є
власники залізничних під'їзних колій навіть і тоді, коли вони не
виступають як вантажовідправники і вантажоодержувачі.
За таких обставин постанова Вищого арбітражного суду України
від 18 червня 2001 р. ( sp02/303-1 ) (sp02/303-1)
про скасування постанови
арбітражного суду Донецької області від 5 лютого 2001 р. та
залишення без змін рішення цього ж суду від 26 липня 2000 р., яким
плата за користування вагонами контрагентами державного
підприємства вантажно-транспортного управління "Артемвантажтранс"
стягнута з останнього, є законною та обґрунтованою, а касаційна
скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу державного підприємства
вантажно-транспортного управління "Артемвантажтранс" залишити без
задоволення.
Постанову Вищого арбітражного суду України від 18 червня 2001
р. ( sp02/303-1 ) (sp02/303-1)
залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2