ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2002 Справа N 16/16
Верховний Суд України на спільному засіданні судових колегій у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" на постанову судової колегії по перегляду
рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від ХХ
червня 2001 року №Х2,
встановив:
06 жовтня 1998 року між "YYY" та товариством з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" була укладена угода на поставку природного
газу. 8 лютого 2000 року між тими ж сторонами була укладена
додаткова угода до угоди від 06 жовтня 1998 року, де зазначалось,
що ціна природного газу в січні-квітні 2000 року складає 402 грн.
за 1000 кубічних метрів з урахуванням податку на додану вартість.
ХХ листопада 2000 року "YYY" звернулось з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" про визнання частково недійсною
додаткової угоди від 8 лютого 2000 року, в частині зазначення, що
ціна природного газу в січні-квітні 2000 року складає 402 грн. за
1000 кубічних метрів з урахуванням податку на додану вартість,
посилаючись на те, що ця угода укладена внаслідок помилки.
Рішенням арбітражного суду Н-ської області від ХХ січня 2001 року,
залишеним без змін постановою цього ж суду від ХХ березня 2001
року, у позові було відмовлено.
Приймаючи зазначені рішення арбітражний суд Н-ської області
виходив з того, що позивач не довів факту укладення 8 лютого 2000
року додаткової угоди до угоди від 06 жовтня 1998 року внаслідок
помилки.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал постанов
Вищого арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року
постановлені по справі судові рішення було скасовано. Позов
задоволене. Визнано недійсними умови зазначені в пункті 2
додаткової угоди від 8 лютого 2000 року до угоди від 6 жовтня 1998
року в частині: Ціна природного газу, що поставляється у
відповідності з цією угодою в січні-квітні 2000 року, складає 402
гривні за 1000 кубічних метрів з урахуванням податку на додану
вартість".
Підставою для винесення такого рішення стало те, що встановлена
сторонами ціна відповідала цінам передбаченим прейскурантом
затвердженим наказом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" № 24 від 26 січня 2000 року ( v0024376-00 ) (v0024376-00)
, виданого на
виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада
"Про порядок забезпечення галузей національної економіки і
населення природним газом у 2000 році" ( 2184-99-п ) (2184-99-п)
та постанови
Національної комісії регулювання електроенергетики України від
18.03.99 року "Про затвердження граничного рівня оптової ціни на
газ природний, що використовується для потреб населення і тарифів
на послуги з транспортування та розподілу газу природного для
споживачів України" ( v0337227-99 ) (v0337227-99)
Але з прийняття наказу
Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" від 28.04.
2000 року "Про ціни на природній газ для споживачів України"
( v0142376-00 ) (v0142376-00)
, яким затверджено ціну на природний газ для
підприємств теплоенергетики і котелень промислових підприємств та
інших форм власності, у тому числі блочних (модульних), які
відпускають теплову енергію населенню, бюджетним установам і
організаціям та забезпечують їх потреби у гарячому водопостачанні
1 січня 2000 року у розмірі 189 грн. за 1000м3, наказ від 26 січня
2000 року Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
( v0024376-00 ) (v0024376-00)
, втратив чинність.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови
судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року та припинення
провадження по справі з мотивів застосування Вищим арбітражним
судом України нормативно-правових актів, які суперечать
Конституції України.
Заслухавши представника товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ", який касаційну скаргу підтримав та представників "YYY",
котрі просили касаційну скаргу відхилити, обговоривши доводи
касаційної скарги та перевіривши матеріали справи суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Національної компанії регулювання
електроенергетики України від 31 грудня 1999 року №1578 "Про
видачу ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з
постачання природного газу за нерегульованими тарифом"
( v1578227-99 ) (v1578227-99)
товариству з обмеженою відповідальністю "ХХХ" була
видана ліцензія №Х1 на право здійснення підприємницької діяльності
з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, термін дії
якої три роки.
Як вказано в "Умовах та правилах здійснення підприємницької
діяльності (ліцензійні умови) з постачання природного газу за
нерегульованим тарифом", затверджених постановою Національної
комісії регулювання електроенергетики України від 12 серпня 1999
року №1042 ( z0609-99 ) (z0609-99)
, зареєстрованою в Міністерстві юстиції
України 9 вересня за №609/3902, власнику ліцензії надається право
постачання природного газу споживачам на договірних засадах за
вільними цінами, (пункт 3.4.1 ( z0609-99 ) (z0609-99)
) і забороняється
займатись ліцензованою діяльністю на території здійснення ним
діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом,
(пункт 2.2 ( z0609-99 ) (z0609-99)
).
Враховуючи викладене, товариству з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" ліцензія на право здійснення підприємницької діяльності з
постачання природного газу надавала можливість укладати угоди на
постачання природного газу споживачам лише за вільними цінами.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" створена на
підставі Указу Президента України від 25 лютого 1998 року №151/98
"Про реформування нафтогазового комплексу України" ( 151/98 ) (151/98)
та
постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №747
"Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" ( 747-98-п ) (747-98-п)
не як орган державної влади, а як суб'єкт
господарської діяльності. Товариство з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" та "YYY" у відповідності до їх статутів, також створені як
суб'єкти підприємницької діяльності, які не входять до складу
підприємств, підпорядкованих Національній акціонерній компанії
"Нафтогаз України".
Таким чином на вказаних суб'єктів господарської діяльності
поширюється в рівних межах дія Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
.
Відповідно ж до статті 12 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
, суб'єкти підприємницької діяльності мають гарантовані
державою рівні права і рівні можливості для доступу до
матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних,
природних та інших ресурсів.
Отже, рівноправні суб'єкти підприємницької діяльності, які не
підпорядковані одне одному, не можуть приймати в процесі своєї
господарської діяльності рішень, які б були обов'язковими для
інших суб'єктів підприємництва. Таке право належить тільки органам
державної влади.
Зобов'язання ж одного суб'єкта господарювання перед іншим можуть
виникнути лише з договору або інших підстав, зазначених у статті 4
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, відповідно до пункту 2 наказу Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" від 28 квітня 2000 року №142 "Про ціни
на природний газ для споживачів України" ( v0142376-00 ) (v0142376-00)
, на який
посилається судова колегія Вищого арбітражного суду України в
своїй постанові від ХХ червня 2001 року і який став підставою для
задоволення позовних вимог, затверджений ним прейскурант цін на
природний газ ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" застосовується тільки підприємствами Компанії.
Тобто, встановлена названим наказом, ціна на природний газ у
розмірі 189 грн. за 1000 кубічних метрів з урахування податку на
додану вартість є обов'язковою лише для підприємств,
підпорядкованих Національній акціонерній компанії "Нафтогаз
України" і інформаційною для споживачів природного газу в тій
частині за якою ціною буде реалізовуватись самою Компанією та її
підприємствами природний газ, власниками якого вони є.
ХХ жовтня 1998 року між товариством з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" та "YYY" була укладена угода №Х3 на постачання природного
газу.
При цьому сторони у вказаній угоді зазначили, що ціна однієї
тисячі кубічних метрів природного газу визначається ними в
протоколі узгодження ціни, який укладається після визначення
Кабінетом Міністрів України порядку ціноутворення на природний газ
в 1999 році. Тарифи на послуги по транспортуванню природного газу,
оптові ціни реалізації газу, а також умови поставки природного
газу споживачами в Україні визначаються у порядку, передбаченому
діючим законодавством.
В зв'язку з чим, між сторонами 8 лютого 2000 року було укладено
додаткову угоду №2-2000 до угоди №Х4 від ХХ жовтня 1999 року, в
пункті другому якої вони визначили, що ціна природного газу,
постачаємого у відповідності з даною угодою в січні - квітні 2000
року складає 402 гривні за тисячу кубічних метрів з урахуванням
податку на додану вартість.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних
випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
При укладені як основної так і додаткової угоди сторонами вказані
вимоги закону були виконані, обговорені в угодах всіх істотні
умови їх укладення, в тому числі і ті, що стосуються ціни.
Виходячи з вимог частини першої статті 56 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне
значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка
діяла під впливом помилки.
Як вказано в пункті одинадцятому постанови Пленуму Верховного Суду
України №3 від 28 квітня 1978 року зі змінами ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
,
внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
та від 25 травня 1998 року №15 "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0015700-98 ) (v0015700-98)
, відповідно до ст.56 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
угода може бути визнана судом недійсною як укладена
внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом
сторони (громадянина чи організації), що діяла під впливом
помилки.
Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне
сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов
угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого за
обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Правила ст.56 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
не поширюються на випадки коли
помилка стосується мотивів укладення угоди.
Виходячи з вимог пункту три "Порядку забезпечення галузей
національної економіки і населення природним газом у 2000 році"
( 2184-99-п ) (2184-99-п)
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 28 листопада 1999 року №2184, за рахунок ресурсів Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольняється потреба в
природному газі лише бюджетних установ і населення.
Усі інші суб'єкти господарської діяльності, в тому числі
підприємства комунальної енергетики та котельні промислових
підприємств, які відпускають теплову енергію зазначеним
споживачам, придбають природний газ за прямими договорами з його
постачальниками та на аукціонах.
І як вказано в пункті чотири того ж Порядку ( 2184-99-п ) (2184-99-п)
постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти
підприємницької діяльності, які отримали ліцензію Національної
комісії регулювання енергетики України на право постачання
природного газу.
Про вказаний порядок забезпечення природним газом Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомила міністерства та
інші центральні органи виконавчої влади своїм листом від 22 грудня
за №Х0.
Відповідно до статуту "YYY", воно створене за рішенням Кабінету
Міністрів України від ХХ.ХХ. 1998 року №Х8 і належить до сфери
управління Міністерства промислової політики.
Тобто до розряду бюджетних установ воно не входить і тому потребу
в природному газі могло задовольнити лише шляхом укладення прямих
договорів на його придбання з постачальниками природного газу, або
придбати газ на аукціоні.
Судова колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України скасовуючи своєю постановою від ХХ
червня 2001 року рішення арбітражного суду Н-ської області від ХХ
січня 2001 року та постанову цього ж суду від ХХ березня 2001
року, якими в позові було відмовлено та задовольняючи позов, на
вказані обставини уваги не звернула.
За таких умов, постанова судової колегії по перегляду рішень,
ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від ХХ червня
2001 року підлягає скасуванню і залишенню без змін постанова
арбітражного суду Н-ської області від ХХ березня 2001 року та
рішення цього ж суду від ХХ січня 2001 року, які є законними та
обгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 111-14, 111-17, 111-18, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року №Х2, -
скасувати.
Постанову арбітражного суду Н-ської області від ХХ березня 2001
року та рішення цього ХХ січня 2001 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.