СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
                            28.01.2002
     Верховний Суд    України,    розглянувши   касаційну   скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Гаск" на постанову
Вищого арбітражного   суду   України   від   12  червня  2001  р.,
в с т а н о в и в:
     14 листопада   1995   р.   між   підприємством  "Автоком"  та
товариством  з  обмеженою  відповідальністю  "Фірма   "Гаск"   був
укладений  договір  схову  паливно-мастильних матеріалів на складі
нафтопродуктів товариства.
     За умовами  договору  товариство з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Гаск"  зобов'язувалось  приймати,  зберігати  та  видавати
паливно-мастильні  матеріали  підприємству "Автоком" в присутності
представника підприємства або за його документами.
     7 лютого  1997  р.  підприємство  "Автоком"  та  підприємство
"Сімоптторг"   уклали   угоду,  відповідно  до  якої  підприємство
"Автоком" брало на себе зобов'язання поставити  останньому  400  т
бензину.  Оскільки  товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Гаск"   в   порушення   умов   договору   припинило   доступ   до
паливно-мастильних  матеріалів підприємству "Автоком",  останнє не
змогло  виконати   свої   зобов'язання   щодо   поставки   бензину
підприємству  "Сімоптторг" і повинно було сплатити йому 56000 грн.
штрафу.
     У зв'язку з чим позивач звернувся з  позовом  до  відповідача
про стягнення з останнього 36000 грн., посилаючись на те, що він є
правонаступником  підприємства  "Автоком"  і  тому  має  право  на
відшкодування    збитків,    заподіяних   підприємству   "Автоком"
товариством з обмеженою відповідальністю  "Фірма  "Гаск",  яке  не
виконало умов договору схову паливно-мастильних матеріалів.
     Відповідач звернувся   з   зустрічним  позовом  про  визнання
недійсною угоди,  яка була укладена між підприємством "Автоком" та
підприємством "Сімоптторг",  вважаючи,  що останнє в установленому
законом порядку не набуло статусу юридичної особи.
     Рішенням арбітражного суду  Автономної  Республіки  Крим  від
5-16  жовтня  1998  р.  позов  задоволено,  а в зустрічному позові
відмовлено.
     Підставою для  винесення  такого  рішення  стало  те,  що   в
результаті   неналежного   виконання   товариством   з   обмеженою
відповідальністю "Фірма "Гаск" договірних зобов'язань підприємство
"Автоком"  не змогло отримати належний йому бензин і передати його
підприємству "Сімоптторг",  у зв'язку з чим  виплатило  останньому
штрафні санкції в сумі 56000 грн.
     Зустрічний позов не підлягає задоволенню на тих підставах, що
він заявлений до неналежного відповідача.
     Постановою арбітражного суду Автономної Республіки  Крим  від
12 січня 2000 р.  указане судове рішення було скасовано і в позові
відмовлено, а також визнана недійсною угода  N  05  від  7  лютого
1997 р.,  укладена між підприємствами "Автоком" і "Сімоптторг", та
договір уступки права вимоги,  укладений  22  липня  1997  р.  між
підприємством "Автоком" і "Юг-Енерго".
     Указане рішення   було   винесено   виходячи   з   того,   що
підприємство  "Сімоптторг"  не  набуло  в  установленому   порядку
статусу юридичної особи.
     Постановою судової   колегії   по  перегляду  рішень,  ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 12  червня  2001  р.
постанову  арбітражного  суду  Автономної  Республіки  Крим від 12
січня 2000 р.  було скасовано і залишено без зміни рішення цього ж
суду  від  5-16  жовтня  1998  р.  Підставою  для винесення такого
рішення  стало  те,  що  постанова  арбітражного  суду  Автономної
Республіки  Крим  від 12 січня 2000 р.  була винесена з порушенням
вимог статті 104 АПК ( 1798-12 ).
     У касаційній  скарзі   ставиться   питання   про   скасування
постанови  судової  колегії по перегляду рішень,  ухвал,  постанов
Вищого арбітражного суду України від 12 червня 2001 р. у зв'язку з
її  невідповідністю  рішенням  Верховного  Суду  України  з питань
застосування статті 203 ЦК ( 1540-06 ).
     Дослідивши доводи касаційної скарги та перевіривши  матеріали
справи,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає задоволенню
виходячи з такого.
     Відповідно до частини першої статті 203 ЦК ( 1540-06 ) в разі
невиконання  або  неналежного виконання зобов'язання боржником він
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
     Виходячи зі змісту статті 209 ЦК ( 1540-06 )  особа,  яка  не
виконала  зобов'язання  або  виконала його неналежним чином,  несе
майнову відповідальність  лише  при  наявності  вини  (умислу  або
необережності), крім випадків, передбачених законом або договором.
     Як указано  у  частині  другій  статті  151  ЦК  ( 1540-06 ),
зобов'язання виникають з договору або інших підстав,  зазначених у
статті 4 цього Кодексу.
     Частина друга  статті 4 ЦК ( 1540-06 ) зазначає,  що цивільні
права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також
з  угод,  хоч  і не передбачених законом,  але таких,  які йому не
суперечать;  з адміністративних актів;  в  результаті  відкриттів,
винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки,
літератури і мистецтва,  внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а
так  само  внаслідок  придбання  або  збереження  майна за рахунок
коштів іншої особи без  достатніх  підстав;  внаслідок  інших  дій
громадян  і організацій;  внаслідок подій,  з якими закон пов'язує
настання цивільно-правових наслідків.
     Таким чином,  зобов'язання  можуть  виникнути  лише  у   тому
випадку,  якщо угода,  з якої вони виникають, укладена на підставі
закону або йому не суперечить.
     До того ж,  угода відповідно до вимог  закону  буде  дійсною,
тобто укладеною на підставі закону або йому не суперечити,  лише у
тому випадку, якщо вона укладена юридичною особою.
     Відповідно до статті 23 ЦК ( 1540-06  )  юридичними  особами
визнаються організації,  які мають відокремлене майно,  можуть від
свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і  нести
обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді.
     Для реалізації  вказаних прав і обов'язків у відповідності до
статті  26  ЦК  ( 1540-06   )   юридична   особа   має   цивільну
правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності.
     Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження
її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на
підставі  загального  положення  про організацію даного виду,  - з
моменту видання компетентним органом постанови про  її  утворення.
Якщо  статут  підлягає реєстрації,  правоздатність юридичної особи
виникає в момент реєстрації.
     Підприємство "Сімоптторг",  з  яким  підприємство   "Автоком"
уклало угоду на поставку 400 т бензину, значиться зареєстрованим у
Київському районі м. Сімферополя.
     За даними  виконавчого  комітету  Київської   районної   ради
м. Сімферополя підприємство "Сімоптторг" не реєструвалось.
     Не знаходиться  підприємство  "Сімоптторг"  також і в Єдиному
державному реєстрі підприємств і організацій України.
     За таких  обставин  підприємство   "Сімоптторг"   не   набуло
цивільної  правоздатності юридичної особи,  і угоди,  укладені цим
підприємством, не можуть породжувати будь-яких прав та обов'язків.
     Судова колегія по перегляду рішень,  ухвал,  постанов  Вищого
арбітражного суду   України,   скасовуючи   своєю  постановою  від
12 червня  2001  р.   постанову   арбітражного   суду   Автономної
Республіки  Крим від 12 січня 2000 р.  та залишаючи в силі рішення
цього ж суду від 5-16 жовтня  1998  р.,  на  вказані  вище  вимоги
закону уваги не звернула.
     За таких  обставин  постанова  судової  колегії  по перегляду
рішень, ухвал,  постанов  Вищого  арбітражного  суду  України  від
12 червня  2001 р.  та всі попередні постановлені у справі рішення
підлягають скасуванню) а справа - направленню на новий розгляд  до
суду першої інстанції.
     Керуючись статтями   111-14,   111-17,   111-18,  111-20  ГПК( 1798-12 ), Суд П О С Т А Н О В И В:
     касаційну скаргу задовольнити.
     Постанову судової  колегії  по   перегляду   рішень,   ухвал,
постанов  Вищого  арбітражного  суду України від 12 червня 2001 р.( n0022800-01 ), постанову арбітражного суду  Автономної Республіки
Крим  від 12 січня 2000 р. та рішення цього ж суду від 5-16 жовтня
1998 р. скасувати.
     Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції  в
іншому складі суду.
     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р.