ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
21.01.2002 N 2-5/6899-2000
Верховний Суд України на спеціальному засіданні колегії
суддів у складі: <...>
за участю представників Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку Каленкової Ю.О. та Мартиненко І.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Об'єднана платіжна система України" на постанову
Вищого господарського суду України від 27.06.2001 р.
( n0040800-01 ) (n0040800-01)
у справі за позовом товариства до Управління
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) в
Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання
недійсною постанови, в с т а н о в и в:
4 вересня 2000 р. Управлінням ДКЦПФР в АРК та м. Севастополі
на підставі акта перевірки товариства "Об'єднана платіжна система
України" як учасника вексельного обігу та акта про правопорушення
на ринку цінних паперів від 21.08.2000 р. N 143-АР була винесена
постанова N 143-АР про накладення на товариство штрафу у розмірі
1700 грн. за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального
дозволу.
У вересні 2000 р. товариство звернулось з позовом до
Арбітражного суду Автономної Республіки Крим про визнання
недійсною постанови Управління ДКЦПФР в АРК та м. Севастополі від
4 вересня 2000 р. N 143-АР.
Позовні вимоги грунтувалися на тому, що накладення штрафу на
ТОВ "Об'єднана платіжна система України" за діяльність на ринку
цінних паперів без спеціального дозволу не відповідає вимогам
чинного законодавства, оскільки його діяльність не потребує
ліцензування.
Управління ДКЦПФР в АРК та м. Севастополі позов не визнало,
стверджуючи, що діяльність позивача, пов'язана з рухом векселів
при розрахунках між бюджетними установами та торгівельними
підприємствами, підпадає під визначення "комісійна діяльність з
цінними паперами", для здійснення якої необхідний спеціальний
дозвіл.
Рішенням Арбітражного суду АРК від 24 жовтня 2000 р. позов
задоволене з посиланням на те, що діяльність позивача не є
комісійною діяльністю.
Постановою голови цього суду від б лютого 2001 р. рішення
залишено без змін.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р.
зазначені рішення та постанова арбітражного суду Автономної
Республіки Крим скасовані, у позові відмовлено. Постанова
обгрунтована тим, що професійна діяльність на ринку цінних паперів
підлягає ліцензуванню, а діяльність товариства "Об'єднана платіжна
система України" визнана як професійна.
13 листопада 2001 р. Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою товариства "Об'єднана платіжна
система України".
У скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду
матеріалам справи та порушення норм матеріального права,
товариство просить скасувати постанову від 27.06.2001 р.
( n0040800-01 ) (n0040800-01)
, а рішення від 24.10.2000 р. та постанову від
06.02.2001 р. залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників
відповідача, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд України
приходить до висновку про обгрунтованість касаційної скарги з
таких підстав.
Висновки Вищого арбітражного суду України про те, що позивач
здійснював професійну діяльність на ринку цінних паперів і
зобов'язаний був отримати відповідний дозвіл (ліцензію) не
грунтуються на вимогах чинного законодавства і фактичних
обставинах справи. Вони не спростовують обгрунтовані висновки
суду, законні рішення та постанова якого скасовані.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про цінні папери та
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, статті 4 Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
,
професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі
посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів,
здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі
спеціальних дозволів (ліцензій).
Однак, питання ліцензування в період, за який перевірялася
діяльність позивача, регулювалися Законом України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
(зі змінами, внесеними, зокрема, й
Законом України від 23.12.1997 року ( 762/97-ВР ) (762/97-ВР)
. До статті 4
Закону, яка передбачала перелік видів діяльності, що не можуть
здійснюватись без одержання ліцензії, професійна діяльність на
ринку цінних паперів (комісійна діяльність з цінними паперами)
включена не була і, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень
Закону України від 23.12.1997 р., могла здійснюватися без
ліцензії.
Обгрунтування оскаржуваної постанови посиланням на Закон
України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"
( 1775-14 ) (1775-14)
є помилковим.
Цей Закон ( 1775-14 ) (1775-14)
був прийнятий 01.06.2000 р., набрав
чинність 21.10.2000 р. і, відповідно до статті 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, не поширюється на діяльність позивача у
1999 році.
Отже, висновок постанови Вищого арбітражного суду України про
незаконність та необгрунтованість рішення та постанови
Арбітражного суду АРК є помилковим. Висновки ж цих судів про
безпідставність накладення відповідачем штрафу на позивача та
здійснення останнім діяльності, яка не вимагала ліцензування, є
обгрунтованими.
Таким чином, оспорювана постанова підлягає скасуванню, а
скасовані нею, законні та обгрунтовані, судові рішення залишенню
без змін.
Верховний Суд України не має достатніх законних підстав для
направлення справи на новий розгляд суду першої інстанції,
оскільки, це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статтями 2, 39 Закону України "Про судоустрій
України" ( 2022-10 ) (2022-10)
у частині визначення статусу Верховного Суду
та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і
викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування
законних рішень судів першої і апеляційної інстанцій. У зв'язку з
цим, перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову
Вищого господарського суду України, наведений у ст. 111 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не вважається правовою перешкодою для
прийняття зазначеного рішення.
Враховуючи наведене, на підставі статей 6, 19, 124, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 39,40,43,49 Закону
України "Про судоустрій" ( 2022-10 ) (2022-10)
, керуючись статтями 111-17,
111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Об'єднана платіжна система України" задовольнити.
Постанову Вищого арбітражного суду України від 27 червня
2001 р. скасувати ( n0040800-01 ) (n0040800-01)
, постанову від 6 лютого 2001 р.
та рішення від 24 жовтня 2000 р. Арбітражного суду Автономної
Республіки Крим залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, 2003 р., N 3