...Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (2768-14) , право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства.

Статтею 37 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) і статтею 34 Закону України "Про підприємства на Україні" (887-12) встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, розподілу, виділення, перетворення).

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була надана у користування Державному Союзному заводу п/я N 183... Як вказано у статуті ВАТ "П", рішенням регіонального відділення ФДМ України ... від 12.09.94 р. N 841-ОАО державне підприємство ... "П" перетворено на ВАТ. Таким чином, реорганізація заводу шляхом перетворення на ВАТ "П" є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України (2768-14) , право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) й отримання документа, що засвідчує це право. Статтею 23 Земельного кодексу України і статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування на Україні" (280/97-ВР) передбачено, що право власності або право постійного користування землею завіряється державними актами, що їх видають та реєструють місцеві ради. Державний акт на право землекористування ВАТ "П" у встановленому порядку не оформило.

Наведені вище дані свідчать, що після реорганізації заводу ВАТ "Промзв'язок" не набуло у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою.

Отже, при прийнятті рішення від 28 січня 1999 року N 201/703 Київська міська рада не мала потреби припиняти право ВАТ "Промзв'язок" на землекористування, оскільки воно такого права не мало.

...Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-11 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний суд України П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити; скасувати постанову Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2001 року; залишити без змін постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 18 січня 2001 року, яким у задоволенні позову було відмовлено.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.