ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2001 Справа N А-6667/1-07/205Х
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьменка М.В.
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова
на рішення арбітражного суду Харківської
області від 06.07.2001 року та постанову
Харківського апеляційного господарського
суду від 08.10.2001 року
у справі № А-6667/1-07/205 Х
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Альт”
до Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова
Про визнання недійсним рішення Державної податкової
інспекції у Київському районі м. Харкова від 17.05.2001 року
№ 159/26-22/30656074/845
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте їх представники в судове засідання не
з’явилися.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Державної податкової інспекції в Київському районі
м. Харкова від 17.05.2001 року за № 159/26-22/30656074/845 про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та
пені за порушення податкового та іншого законодавства товариству
з обмеженою відповідальністю “Альт” донарахований податок на
додану вартість в сумі 25 410 грн., фінансові санкції по податку
на додану вартість в розмірі 6 353 грн. і по бюджетному
відшкодуванню в сумі 10 195 грн., а також зобов’язано
перерахувати до державного бюджету 92 934 грн.
Рішенням від 6.07.2001 року господарського суду Харківської
області (суддя Л. Бабакова) акт податкового органу визнано
недійсним з покладанням на відповідача судових витрат.
Судове рішення вмотивоване помилковою оцінкою податковим органом
зобов’язань позивача з його контрагентами, порушеннями
державними органами, їх посадовими особами, вимог
Кримінально-процесуального Кодексу України та Закону України
“Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, приписів
Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 “Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
,
Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів
державної податкової служби України у підприємств, установ та
організацій документів, що свідчать про приховування (заниження)
об'єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів
(далі скорочено - Інструкція).
Постановою від 8.10.2001 року Харківського апеляційного
господарського суду рішення у справі залишене без змін, а
апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Київському
районі м. Харкова без задоволення.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Київському
районі м. Харкова вважає, що судові акти у даній справі
підлягають касаційному перегляду, оскільки були прийняті судами
при неповному встановленні всіх обставин, що мають суттєве
значення для вирішення спору, через недоведеність та
невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.
На думку податкового органу, судами не взято до уваги і не дано
належної оцінки факту відмови керівництва та працівників
товариства з обмеженою відповідальністю “Альт” сприяти
проведенню перевірки та ухиленню від подання відповідних
документів. Напроти, суди безпідставно взяли до уваги документи,
які не досліджувалися під час перевірки, і відповідно до вимог
процесуального закону не могли бути визнані як докази у справі.
Meonbmnr` встановлення судами фактичних обставин справи призвела
до помилкових висновків у рішенні та постанові про порушення
податковим органом приписів Указу Президента України від
23.07.1998 року № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
та процедури перевірки.
За таких обставин, стверджує скаржник, рішення суду першої та
постанова апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з відмовою
товариству з обмеженою відповідальністю “Альт” в задоволенні
позову.
Колегія суддів перевірила правильність застосування
господарським судом Харківської області та Харківським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, знаходить за
необхідне касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова залишити без задоволення з таких
підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Органи державної податкової служби України за наявністю
обґрунтованих підстав мають право проводити перевірки на
підприємствах, в установах і організаціях відповідно до вимог
Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
та Указу Президента України від 23.07.1998 року
№ 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що
вилучення первинних документів товариства з обмеженою
відповідальністю “Альт” було здійснено без дотримання вимог
пункту 6 частини першої статті 11 названого вище Закону, пунктів
3, 4, 8, 12, 13, 15, 17, 18 Інструкції, а також статті 6
зазначеного Указу Президента України.
Як встановлено судом, перевірку було здійснено посадовими
особами податкового органу за наявними матеріалами, які були
вилучені у товариства за результатами обшуку і виїмки,
проведеними співробітниками Управління Служби безпеки України в
Харківський області. За висновками суду зазначені процесуальні
дії були проведені з порушенням вимог статей 178 (підстави
проведення виїмки), 183 (порядок проведення обшуку і виїмки),
186 (вилучення предметів і документів)
Кримінально-процесуального Кодексу України.
Оскільки Державна податкова інспекція у Київському районі
м. Харкова не надала суду доказів, які б спростовували доводи
позовної заяви щодо порушень законодавства, яке регулює порядок
проведення перевірок та вилучення оригіналів документів, колегія
суддів, з урахуванням вимог частини третьої статті 62
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, вважає обгрунтованим
висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо
meop`bnl3pmnqr3 застосування фінансових санкцій до позивача на
підставі доказів (документів), які були одержані державними
органами незаконним шляхом.
Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що
рішення податкового органу про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на неповному
з’ясуванні характеру відносин, які склалися між позивачем та
іншими господарюючими суб’єктами, і як наслідок, на помилковій
оцінці податковим органом зобов’язань позивача та його
контрагентів за цивільно-правовими угодами.
Так, під час перевірки не були досліджені протокол розбіжностей
до договору від 15.01.2001 року № 1-2001, який був укладений між
позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю “Орконда” та
“Tech Trans LLC”, про зміну дати набрання чинності цим договором
– 1.03.2001 року. У зв’язку із зміною умови договору
господарська операція не могла бути відображена в бухгалтерській
звітності підприємства в січні 2001 року. Отже, донарахування
відповідачем податку на додану вартість в сумі 25 410 грн. та
стягнення фінансових санкції по податку на додану вартість в
розмірі 6 353 грн. суди правильно визнали незаконними.
Крім того, у лютому 2001 року учасники зовнішньоекономічного
контракту змінили його умови на бартерний, у зв’язку з чим
здійснено зменшення бюджетного відшкодування на суму 50 979 грн.
Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт отримання
товариством бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає
правомірним висновок судів першої і апеляційної інстанції про
незаконність рішення податкового органу щодо застосування до
товариства фінансових санкцій і зобов’язання перерахувати до
бюджету не отримане бюджетне відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що Державна податкова інспекція
у Київському районі м. Харкова не надала суду доказів, які б
спростовували доводи позовної заяви про неправомірність
стягнення та застосування до товариства фінансових санкцій. За
таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок судів
першої та апеляційної інстанції про безпідставність притягнення
товариства до відповідальності і задоволення позову.
В силу вимог частини другої статті 111 та статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
можуть бути взяті до уваги доводи касаційної скарги щодо
неповного встановлення судами обставин справи, про недоведеність
та невідповідність висновків судів фактичним обставинам.
В силу вимог статей 32-38, 43, 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не можуть бути прийняті до уваги
твердження відповідача стосовно безпідставності урахування
судами фактичних даних, які не досліджувалися під час перевірки,
і які, на думку відповідача, не можуть бути визнані як докази у
справі.
Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, колегія суддів
вважає за необхідне частково змінити вступну і мотивувальну
частину рішення у справі з наступних підстав.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону
України від 21.06.2001 року “Про внесення змін до Закону
України”Про арбітражний суд” встановлено, що арбітражні суди
областей набувають статусу місцевих господарських судів і
продовжують здійснювати судочинство зі справ, віднесених до їх
підсудності Господарським процесуальним кодексом України.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону
України від 21.06.2001 року “Про внесення змін до Арбітражного
процесуального кодексу України”, встановлено, що справи,
віднесені до підсудності місцевих господарських судів,
провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом,
розглядаються місцевими господарськими судами, у першій
інстанції відповідно до положень Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до частини п’ятої статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закон набирає чинності через десять днів з дня
його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим
законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктами 1 розділів ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” цих
Законів встановлено, що вони набирають чинності з дня
опублікування. Зазначені Закон були опубліковані 5.07.2001 року
в газеті “Голос України”, № 116.
Статтею 6.10.3. Регламенту Верховної Ради України, який в силу
статті 1.0.2. цього Регламенту має силу закону, встановлено, що
підписані Президентом України закони та інші акти, прийняті
Верховною Радою, публікуються, зокрема, в газеті “Голос України”
і є офіційною публікацією.
Оскільки провадження у справі було порушене 31.05.2001 року і
рішення у справі ухвалене 6.07.2001 року арбітражним судом, а не
господарським судом області, колегія суддів на підставі статті
111-9 вважає за необхідне змінити у вступній частині рішення
найменування суду –Господарський суд Харківської області та в
останньому абзаці мотивувальної частини рішення змінити
використану судом скорочену назву кодифікованого законодавчого
акта – АПК України на скорочену назву Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
- ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Внесення зазначених змін у текст рішення не є підставою для його
скасування, оскільки не свідчить про порушення або неправильне
застосуванням судом норм процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова без задоволення.
2. Змінити у вступній частині рішення від 6.07.2001 року
господарського суду Харківської області у справі № А-6667/1-07
назву суду - Господарський суд Харківської області.
3. Змінити в останньому абзаці мотивувальної частини рішення
від 6.07.2001 року господарського суду Харківської області у
справі № А-6667/1-07 скорочену назву процесуального кодексу -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
4. Резолютивну частину рішення від 6.07.2001 року
господарського суду Харківської області у справі № А-6667/1-07
залишити без змін.
5. Постанову від 8.10.2001 року Харківського апеляційного
господарського суду у справі № А-6667/1-07/205 Х залишити без
змін.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Судд В. Палій