ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2001 Справа N 11/531
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О. - головуючого
Дроботової Т.Б.
Божок В.С.
за участю представників:
від позивача Сіліваненко Т.О. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Кременчуцької об”єднаної державної
податкової інспекції Полтавської області
на постанову від 06.03.2001
арбітражного суду Полтавської області
у справі № 11/531
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Євробудсервіс”
до Кременчуцької об”єднаної державної
податкової інспекції Полтавської області
Про визнання недійсним рішення Кременчуцької ОДПІ
№ 879/23-100/30385670/14707 від 31.10.2000.
В С Т А Н О В И В:
ТзОВ “Євробудсервіс” звернулось з позовом про визнання недійсним
рішення Кременчуцької ОДПІ № 879/23-100/30385670/14707 від
31.10.2000, прийнятого на підставі акта перевірки від 23.10.2000
період перевірки з 01.04.1999 по 31.09.2000/ в частині
донарахування податку на прибуток в розмірі 41900 грн. та
застосування фінансових санкцій в сумі 12570 грн.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є не
включення до валового доходу сум отриманої позивачем
безпроцентної позики за договорами від 02.06.99 та 05.01.2000.
Позивач вважає, що суми отриманої їм зворотної фінансової
допомоги /позики/ не є доходом підприємства і не повинні
включатись до складу валових доходів платника податків.
Арбітражний суд Полтавської області рішенням від 15.01.2001
/суддя Штофель Т.В./ позовні вимоги задовольнив повністю.
Рішення Кременчуцької ОДПІ № 879/23-100/30385670/14707 від
31.10.2000 визнано недійсним в частині донарахування податку на
прибуток в розмірі 41900 грн. та застосування фінансових санкцій
у розмірі 12570 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що отримані позивачем, у
відповідності зі ст. 374 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
грошові кошти в сумі 139668,11 грн., які протягом терміну дії
договорів перебували у його власності, не збільшили його доходу,
оскільки одночасно збільшили його власні зобов”язання на
аналогічну суму, у зв”язку з необхідністю здійснення операцій по
поверненню позичених коштів.
Таким чином, під час одержання позики сума власного капіталу
позивача не збільшилась, як не збільшився і його валовий доход,
отже у відповідача не було підстав для донарахування податку на
прибуток.
Заступник голови арбітражного суду Полтавської області Ціленко
В.А. за заявою відповідача здійснив перевірку рішення від
15.01.2001 в порядку нагляду і постановою від 06.03.2001 залишив
його без змін з тих самих підстав.
Кременчуцька ОДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на прийняту постанову від 6.03.2001, просить її
скасувати, мотивуючи скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ вказує на те, що оскільки
залучення коштів у позику не передбачено п. 7.9.1 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
то такі кошти включаються до валового доходу згідно із
п.п. 4.1.6 статті 4 зазначеного Закону, а саме як доходи від
позареалізаційних операцій, під якими слід розуміти діяльність
підприємства, що безпосередньо не пов”язана з реалізацією
продукції /робіт, послуг/ та іншого майна, включаючи основні
фонди, нематеріальні активи, продукцію допоміжного і
обслуговуючого виробництва.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення
присутнього у судовому засіданні представника позивача,
перевіривши наявні матеріали справи та повноти їх встановлення в
рішенні від 15.01.2001 та постанові від 06.03.2001 арбітражного
суду Полтавської області, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об’єктом
оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму
валових витрат платника податку та суму амортизаційних
відрахувань.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 цього Закону валовий доход – це
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України,
її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за її межами.
Визначення терміну “доходи” містить пункт 3 Положення
(стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові
результати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 31.03.99 № 87, відповідно до якого доходами є збільшення
економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення
зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім
зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним
капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах
підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Статтею 374 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій
стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління)
гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник
зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або
рівну кількість речей того ж роду і якості. У результаті
отримання позики зобов’язання зростають на суму, що дорівнює
сумі позики, тобто сума власного капіталу позичальника не
зростає.
З зазначених вище обставин колегія суддів вважає, що арбітражний
суд Полтавської області обгрунтовано прийшов до висновку, що сам
факт отримання грошових коштів за договором позики не може
свідчити про отримання прибутку в розумінні Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки таке
джерело надходження коштів має своїм наслідком виникнення
боргового зобов’язання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 1
статті 111-9, статтями 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 15.01.2001 та постанову від 6.03.2001 у справі
№ 11/531 залишити без змін, а касаційну скаргу Кременчуцької
ОДПІ – без задоволення.
Головуючий Т. Новікова
Судді Т. Дроботова
В. Божок