ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2001 Справа N 20/21
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Маріупольської митниці
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 11.09.2001 року
у справі № 20/21
за позовом прокурора Донецької області в інтересах
держави в особі Маріупольської митниці
до багатопрофільного підприємства товариство з
обмеженою відповідальністю “МЖК МАШтранс”
Про стягнення 121 059 грн.,
за участю сторін:
представників
від позивача Леонтьєва Г.О. (дов. ваід 29.11.2001 року
№ 70),
від відповідача представник в судове засідання не з’явився,
за участю прокурора управління Генеральної прокуратури О.В.
Мандебури,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Донецької області звернувся до арбітражного суду
Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської
митниці з позовом до багатопрофільного підприємства товариства з
обмеженою відповідальністю “МЖК МАШтранс” про стягнення 121 059
грн. Рішенням від 21.03.2001 року (суддя С.В. Мирошниченко)
позов задоволено частково в сумі 93 446,10 грн, в іншій частині
позову відмовлено з огляду на завищення суми позову.
Приймаючи зазначене рішення, суд виходив з такого.
7.12.1999 року між Маріупольською митницею та багатопрофільним
підприємством товариством з обмеженою відповідальністю “МЖК
МАШтранс” (далі – ТОВ “МЖК МАШтранс”) був укладений договір
генпідряду № 87 на реконструкцію службово-виробничої будівлі
Маріупольської митниці, яка знаходиться за адресою м. Маріуполь,
пр. Луніна, 1. Відповідно до пункту 10.1 договору роботи повинні
бути завершені до 30.05.2000 року. В подальшому сторони змінили
дату виконання робіт - до 2.10.2000 року.
На виконання пункту 6.3 договору позивач платіжним дорученням
№ 5409 від 28.12.1999 року перерахував відповідачу передоплату в
сумі 90 000 грн. за будівельно-монтажні роботи та 101 571 грн.
за будівельні матеріали, що складає 30 відсотків вартості робіт.
Пред’явлені відповідачем рахунки для оплати від 31.05.2000 року
№ 35/4, від 28.07.2000 року № 35/26, від 31.08.2000 року
№ 335/37, від 29.09.2000 року № 35/45 на загальну суму 94 683,14
грн. були оплачені позивачем, а тому арбітражний суд прийшов до
висновку про відсутність заборгованості на день закінчення
робіт.
Суд встановив, що тексти пункту 8.2 договору генпідряду від
7.12.1999 року № 87 в екземплярах, що знаходяться у сторін, не
тотожні за змістом: у тексті договорів, які були надані
позивачем та прокуратурою, вказано розмір пені – 1 відсоток, а в
тексті відповідача такого зазначено не було.
Вирішуючи спір, суд виходив з тексту договору, який був наданий
позивачем. В обґрунтування своїх дій суд послався на наявність в
ньому відтиску печатки відділення Державного казначейства в
м. Маріуполі, з огляду на виконання цим органом контрольних
функцій, покладених на нього пунктом 3.1 “Тимчасової Інструкції
про порядок касового виконання державного бюджету за видатками”,
затвердженої наказом Головного управління Державного
казначейства України від 21.03.1997 року № 28.
Присуджуючи суму стягнення, суд виходив з пункту 2.1 договору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.09.2001 року (судді: Українська Р.М., Кондратьєва С.І.,
Колядко Т.Н.) рішення суду від 21.03.2001 року скасовано,
договір генпідряду від 7.12.1999 року № 87 визнано неукладеним,
в позові відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що в силу
статті 153 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 6.04.1998
року № 83 “Про порядок укладання угод щодо надання послуг
(виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у
суб’єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок
бюджетних коштів” істотними умовами угод, які укладаються між
підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності
та суб’єктами господарювання (юридичними і фізичними особами,
включаючи нерезидентів) щодо надання послуг (виконання робіт) та
придбання матеріальних цінностей і оплата яких проводиться за
рахунок бюджетних коштів, зокрема, є застосування штрафних
санкцій не нижче облікової ставки Національного банку України у
разі невиконання суб’єктами господарювання договірних
зобов’язань протягом зазначеного терміну з дня отримання
бюджетних коштів.
Оскільки пункт 8.2 спірного договору № 87, в редакції наданої
відповідачем, не встановлює відповідальності в розмірі 1
відсотка, суд визнав, що між сторонами не досягнуто згоди щодо
цієї істотної умови, що є порушенням статті 153 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, та з цих підстав визнав зазначений
договір неукладеним.
Постановою від 5.10.2001 року суд виправив допущені в постанові
від 11.09.2001 року описки, постановивши припинити провадження у
справі.
У касаційній скарзі Маріупольська митниця просить постанову
апеляційної інстанції скасувати через порушення судом норм
матеріального права і рішення суду першої інстанції залишити без
змін.
Скаржник стверджує, що суд не дав належної оцінки
відповідальності “Генпідрядника” за “Правилами про договори
підряду на капітальне будівництво”, затверджені постановою Ради
міністрів СРСР від 26.12.1986 року № 1550, пунктом 34 яких
передбачена майнова відповідальність “Генпідрядника” за
несвоєчасне завершення будівництва. Крім того, скаржник
стверджує, що укладення даного договору без встановлення його
учасниками розміру відповідальності у вигляді пені унеможливило
б перерахування коштів з державного бюджету, оскільки згідно з
пунктом 3 наказу Міністерства фінансів України від 6.04.1998
року № 83 Головне управління Державного казначейства та його
територіальні органи не мали права проводити оплату рахунків тих
бюджетних організацій, угоди (договори) яких укладені з
порушенням вимог цього наказу.
Колегія суддів, враховуючи фактичні обставини справи, перевірила
правильність застосування Донецьким апеляційним господарським
судом норм матеріального і процесуального права при винесенні
nqonp~b`mncn судового акта, і з урахуванням меж перегляду справи
в касаційній інстанції, знаходить за необхідне касаційну скаргу
задовольнити частково з наступних підстав.
Спірний договір був укладений його учасниками в письмовій формі.
Пунктом 12.3 договору сторони встановили, що він складений у
двох екземплярах, які мають рівну юридичну силу. Водночас тексти
пункту 8.2 договору в екземплярах, що знаходяться у сторін, не
тотожні. Наявність між сторонами спору про встановлення
відповідальності за порушення умов договору свідчить про те, що
між ними в потрібній формі не досягнуто згоди про забезпечення
зобов’язань.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в
потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх
істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані
такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а
також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно
бути досягнуто згоди.
Наказом Міністерства фінансів України від 6.04.1998 року № 83
“Про порядок укладання угод щодо надання послуг (виконання
робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб’єктів
господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних
коштів”, виданого на виконання пункту 11 постанови Кабінету
міністрів України від 7.07.1997 року № 703, встановлено, що
істотними умовами угод, які укладаються між підприємствами,
установами та організаціями усіх форм власності та суб’єктами
господарювання (юридичними і фізичними особами, включаючи
нерезидентів) щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання
матеріальних цінностей і оплата яких проводиться за рахунок
бюджетних коштів, є, зокрема, застосування штрафних санкцій не
нижче облікової ставки Національного банку України у разі
невиконання суб’єктами господарювання договірних зобов’язань
протягом зазначеного терміну з дня отримання бюджетних коштів.
Колегія суддів вважає, що відсутність в договорі істотної умови
про встановлення відповідальності та її розміру за неналежне
виконання його умов є порушенням зазначеного наказу Міністерства
фінансів України і на підставі статті 153 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зазначений договір має бути визнаний
неукладеним.
Оскільки санкції до сторони, яка порушила умови угоди,
застосовуються, зокрема, на підставі укладеному договору, а в
даному спорі договір фактично укладений не був, колегія суддів
дійшла висновку, що між сторонами відсутній предмет спору і
провадження у справі слід припинити на підставі пункту 11 статті
80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи допустив порушення
статті 89 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, здійснивши виправлення описок, допущених в
резолютивній частині постанови від 11.09.2001 року, про що виніс
постанову від 5.10.2001 року.
Зазначена стаття Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
надає суду право виправити допущені в судовому акті
описки, не зачіпаючи його суті. Про виправлення описок суд має
винести ухвалу.
Припинення провадження у справі та відмова в позові мають різні
правові наслідки, а отже змінюють суть судового акта. Крім того,
про виправлення описок суд апеляційної інстанції прийняв
постанову, а не ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтею 153 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, пунктом 11 статті 80,
статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Маріупольської митниці на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2001 року
задовольнити частково.
2. Рішення від 21.03.2001 року арбітражного суду Донецької
області та постанови Донецького апеляційного господарського суду
від 11.09.і 5.10.2001 року скасувати.
3. Договір генпідряду від 7.12.1999 року № 87 між
Маріупольською митницею та багатопрофільним підприємством
товариством з обмеженою відповідальністю “МЖК МАШтранс” визнати
неукладеним.
4. Провадження у справі припинити.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій