ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
28.11.2001                              Справа N 9/122-9/123
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого         Новікової Т.О.
суддів              Дроботової Т.Б.
                    Божок В.С.
за участю представників:
-ВАТ “Чернігівбуд” – Тіток О.Н. дов. від 26.11.2001
-Ощадбанк – Олійник С.А., Супрун А.М. дов. від 26.11.2001
-Євротех - Носачевської К.В. дов. від 28.11 2001
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу    Державного ощадного банку України
на рішення          від 29.03.2001
арбітражного суду   Чернігівської  області
у справі            № 9/122-9/123
за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю
                    “Фірма “Євротех”
до                  Відкритого акціонерного товариства
                    “Чернігівбуд”
 
Про   визнання частково недійсним договору та зустрічний позов
ВАТ “Чернігівбуд” про визнання договору неукладеним
 
за участю - прокурора відділу Генеральної прокуратури України
Демчука Р.В.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Позивачем  заявлена  вимога про визнання недійсним  на  підставі
ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         пункту 1.2 договору
купівлі-продажу  від  19.06.98,  укладеного   між   ТОВ   “Фірма
“Євротех”  та  ВАТ  “Чернігівбуд” у  зв’язку  з  невідповідністю
даного   пункту  ст.ст.  128,  224  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
        .
 
Відповідачем  заявлена  зустрічна позовна  вимога  про  визнання
договору  від 19.06.98 неукладеним, оскільки сторонами  не  було
досягнуто згоди щодо предмету угоди.
 
Рішенням від 29.03.2001 арбітражного суду Чернігівської  області
(суддя С.Івченко) у задоволенні первісного і зустрічного позовів
відмовлено,  рішенням  у  справі  договір  визнано  недійсним  в
повному  обсязі  на підставі ст. 48 Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
        , оскільки договір не відповідає вимогам Закону.
 
Звернувшись з касаційною скаргою, Державний ощадний банк України
вважає,  що прийняте рішення стосується його прав та обов’язків,
оскільки   предмет   оспорюваного  договора   (нерухоме   майно)
знаходиться в заставі на підставі договору застави від 30.06.98,
укладеного   між  банком  та  ТОВ  “Фірма  “Євротех”.   Визнання
недійсним   договору   купівлі-продажу  є   підставою   визнання
недійсним  договору застави, що позбавляє банк  забезпечення  за
кредитним  договором № 674 від 29.06.98, укладеним з ТОВ  “Фірма
“Євротех”.
 
Вказане  не  було враховано при прийнятті рішення, що  позбавило
скаржника можливості захисту своїх прав.
 
Генеральною прокуратурою України подане клопотання про  вступ  у
дану справу її представника з метою захисту інтересів держави  в
особі  Державного ощадного банка України. Колегія суддів  вважає
можливим  на підставі ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”,
ст. 29 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
залучити до участі у справі прокурора.
 
Заслухавши  доповідь судді Дроботової та пояснення  присутніх  у
судовому  засіданні  представників  сторін,  перевіривши  наявні
матеріали  справи,  колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга
підлягає  задоволенню, а рішення арбітражного суду Чернігівської
області – скасуванню з таких підстав.
 
Як  вбачається  з  матеріалів справи та встановлено  арбітражним
судом  Чернігівської  області, за  договором  від  19.06.98  ВАТ
“Чернігівбуд”  продало,  а ТОВ “Фірма  “Євротех”  купило  об’єкт
нерухомості,   що   складається  з   будівлі   та   гаражів   по
вул.Свердлова, 18 в м. Чернігові.
 
Як  вбачається  з  касаційної скарги,  на  виконання  кредитного
договору  №  674 від 29.06.98, укладеного між Державним  ощадним
банком  України  та ТОВ “Фірма “Євротех” між останніми  30.06.98
був  укладений договір застави, згідно якого товариство передало
в  заставу  об’єкт нерухомості (будівля та гаражі)  за  адресою:
вул.Свердлова, 18 в забезпечення погашення кредиту та  відсотків
по ньому.
 
Оскільки заставодавцем при заставі майна може бути його власник,
який  має  право  відчужувати  заставлене  майно  на  підставах,
передбачених  законом  (ст. 11 Закону  України  “Про  заставу”),
визнання договору купівлі-продажу майна недійсним, позбавляє ТОВ
“Фірма “Євротех” правових підстав розпоряджатись таким майном, в
т.ч.  і  передавати його в заставу, що лишає скаржника права  на
забезпечення наданого кредиту.
 
Таким  чином,  рішення у справі, яким визнано недійсним  договір
купівлі-продажу від 19.06.98 стосується інтересів заставодавця –
Державного ощадного банку України.
 
В  межах,  передбачених ст. 111-9 Господарського  процесуального
суду   України  повноважень,  касаційна  інстанція   має   право
скасувати   рішення   місцевого   або   постанову   апеляційного
господарського суду і передати справу на новий розгляд, якщо суд
прийняв  рішення або постанову, що стосується прав і  обов’язків
осіб,  які  не  були  залучені до участі у  справі  (ст.  111-10
Господарського процесуального суду).
 
Вищенаведені  обставини  свідчать  про  наявність  підстав   для
застосування  Вищим господарським судом України згаданих  статей
до   спірних   правовідносин,  оскільки  відсутність   залучення
Державного  ощадного банку України в якості сторони  чи  третьої
особи    при    прийнятті   рішення   перешкоджає   правильному,
об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору.
 
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 29, 111-5, 111-7,  п.  3
ст.   111-9,  п.  3  ч.  2  ст.  111-10,  111-12  Господарського
процесуального суду України, Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.Касаційну    скаргу   Державного   ощадного   банку    України
задовольнити.
 
2.Рішення від 29.03.2001 арбітражного суду Чернігівської області
у справі № 9/122-9/123 скасувати.
 
3.Справу  передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Чернігівської області.
 
Головуючий                                        Т. Новікова
 
Судді                                             Т. Дроботова
 
                                                  В. Божок