ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2001 Справа N 6/24-1/87
Вищий господарський суд України у складі:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
позивача: присутні, відповідача: присутні - головний спеціаліст
відділу юридично-правових документів Н-ського міського управління
земельних ресурсів, - депутат Н-ської міської ради, третьої особи:
присутній - юрисконсульт
розглянув протест Голови Вищого арбітражного суду України на
постанову судової колегії Вищого арбітражного суду України по
перегляду рішень, ухвал, постанов від ХХ.01.2001 р.
зі справи № Х7
за позовом відкритого акціонерного товариства "ХХХ", м. Н-ськ
(далі - ВАТ "ХХХ") до Н-ської міської ради за участю третьої особи
на стороні відповідача - науково-виробничий кооператив "YYY", м.
Н-ськ (далі - НВК "YYY")
про визнання недійсним пункту 1 рішення Н-ської міської ради від
ХХ.12.99 № Х3 "Про надання і вилучення земельних ділянок"
Рішенням Вищого арбітражного суду України від ХХ.05.2000 (суддя
А.А.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ "ХХХ" до
Н-ської міської ради про визнання недійсним пункту 1 рішення від
ХХ.12.99 № Х3 "Про надання і вилучення земельних ділянок" у
частині припинення права користування ВАТ "ХХХ" розташованою у м.
Н-cьку по проспекту Ц-ному, 88 земельною ділянкою площею 0,55 га
та затвердження проекту відведення цієї ділянки НВК "YYY" з огляду
на відсутність у позивача відповідних документів на підтвердження
права землекористування та його добровільну відмову від
користування спірною земельною ділянкою.
Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по
перегляду рішень, ухвал, постанов від ХХ.08.2000 (перший заступник
голови Б.Б.Б., суддя В.В.В.) скасовано рішення Вищого арбітражного
суду України від ХХ.05.2000 та направлено справу № Х7 на новий
розгляд з посиланням на неповне з'ясування арбітражним судом усіх
обставин, що мають значення для справи, зокрема правомірності
визнання позивача належним землекористувачем, встановлення
відповідних меж земельної ділянки відносно ділянок інших
землекористувачів, її цільове використання, збереження цілісності
майнового комплексу позивача у процесі його приватизації.
За результатами нового розгляду рішенням Вищого арбітражного суду
України від ХХ.09.2000 (суддя Д.Д.Д.) задоволене позов ВАТ "ХХХ"
до Н-ської міської ради з посиланням на відсутність доказів
добровільної відмови позивача від земельної ділянки та порушення
порядку припинення права землекористування, регламентованого
статтями 27, 29 та 31 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
.
Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на
користування земельною ділянкою не може розглядатися як
відсутність у нього права землекористування взагалі, оскільки
право користування земельною ділянкою набуто ним як
правонаступником Н-ського заводу "ХХХ", якому рішенням Н-ського
міськвиконкому від ХХ.ХХ.64 № Х2 було відведено відповідну
земельну площу для розширення території заводу.
Розглянувши протест заступника Генерального прокурора України на
рішення Вищого арбітражного суду України від ХХ.09.2000, судова
колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень,
ухвал, постанов (заступник голови Г.Г.Г., суддя Е.Е.Е.) постановою
від ХХ.01.2001 задовольнила протест, скасувала назване рішення та
відмовила у позові з посиланням на використання позивачем
земельної ділянки не за цільовим призначенням з перевищенням прав
землекористувача, що полягало у наданні дозволу на її використання
іншим юридичним особам та незаконним отриманням плати за землю.
Голова Вищого арбітражного суду України у принесеному протесті
просить постанову від ХХ.01.2001 скасувати з огляду на неправильне
застосування судом норм земельного законодавства, а рішення від
ХХ.09.2000 залишити без зміни з посиланням на безпідставність
припинення права користування земельною ділянкою через відсутність
доказів про добровільну відмову землекористувача від земельної
ділянки.
Крім того, рішенням Вищого арбітражного суду України від ХХ.03.99
зі справи № Х9, залишеним без зміни постановою наглядової
інстанції від ХХ.06.99, між тими ж сторонами про визнання
недійсним аналогічного за змістом припису Н-ської міської ради
встановлено, що спірна земельна ділянка використовувалася
позивачем відповідно до її цільового призначення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від ХХ.09.2001 розгляд
названого протесту Голови Вищого арбітражного суду України
відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону
України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу
України" ( 2539-14 ) (2539-14)
від 21.06.2001 № 2539-ІII призначено на
ХХ.10.2001 у складі колегії суддів: судді Я.Я.Я. -головуючий,
Ч.Ч.Ч., Ф.Ф.Ф.
ХХ.10.2001 у судовому засіданні НВК "YYY" подано заяву про відвід
колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: Я.Я.Я.
-головуючий, Ч.Ч.Ч., Ф.Ф.Ф. та колегії суддів, до складу якої у
зв'язку з відпусткою судді Ч.Ч.Ч. введено суддю К.К.К., з огляду
на те, що названі судді не можуть брати участі в розгляді справи,
оскільки існують обставини, які, на думку заявника, викликають
сумнів у їх неупередженості. У зв'язку з заявленням відводу у
судовому засіданні було оголошено перерву до ХХ.10.2001.
Перевіривши мотиви заяви про відвід колегії суддів, заступник
Голови Вищого господарського суду України М.М.М. не виявив доказів
упередженості, а отже передбачених статтею 20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підстав для відводу
колегії суддів у складі: Я.Я.Я. -головуючий, К.К.К., Ф.Ф.Ф. та
ухвалою від ХХ.10.2001 № Х7 залишив заяву без задоволення.
У судовому засіданні ХХ.10.2001 відхилено письмове клопотання НВК
"YYY" та усне клопотання представника Н-ської міської ради про
відкладення розгляду справи для підготовки та надіслання суду
відзиву на протест Голови Вищого господарського суду України.
Мотиви цих клопотань визнано безпідставними, оскільки копію
протесту надіслано сторонам ХХ.06.2001, а представнику третьої
особи надано ХХ.09.2001, тобто усі учасники процесу мали
можливість ознайомитися з протестом та у разі необхідності
викласти свої заперечення щодо наведених у ньому доводів. До того
ж представниками відповідача і третьої особи у судовому засіданні
викладено їхнє ставлення до цих доводів.
Перевіривши повноту дослідження обставин справи та їх юридичну
оцінку при прийнятті опротестованої постанови, розглянувши доводи
протесту та заслухавши пояснення представників сторін, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що зазначена постанова
підлягає скасуванню, а протест - задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 29 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
припинення права користування земельною ділянкою у разі
добровільної відмови землекористувача провадиться за його заявою
на підставі рішення відповідної ради, тобто необхідною умовою для
припинення права землекористування у зв'язку з добровільною
відмовою землекористувача від земельної ділянки є подання останнім
відповідної заяви до компетентного органу. У прийнятті рішення від
ХХ.09.2000 арбітражний суд дійшов обгрунтованого висновку про те,
що надання позивачем у користування третій особі спірної земельної
ділянки за договором про спільну діяльність від ХХ.09.93 не може
розглядатися як відмова від наданої йому земельної ділянки.
Оспорюваним рішенням Н-ської міської ради від ХХ.12.99 № Х3
порушено вимоги статей 27 і 31 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
, відповідно до яких вилучення земель у разі відмови
землекористувача дати згоду на таке вилучення, у тому числі у
випадку використання землі не за цільовим призначенням,
здійснюється у судовому порядку.
Викладений у опротестованій постанові висновок щодо невикористання
позивачем земельної ділянки протягом двох років та її нецільового
використання не відповідає змісту рішення Вищого арбітражного суду
України від ХХ.03.99 зі справи № Х9 за позовом ВАТ "ХХХ" до
Н-ської міської ради про визнання недійсним її рішення від
ХХ.10.98 № Х8, у той час як факти, встановлені рішенням суду під
час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні
інших спорів, у яких беруть участь ті ж самі сторони.
З огляду на викладене та керуючись пунктом 8 прикінцевих та
перехідних положень Закону України "Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України" ( 2539-14 ) (2539-14)
, статтями
111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Протест Голови Вищого арбітражного суду України задовольнити.
2. Скасувати постанову судової колегії Вищого арбітражного суду
України по перегляду рішень, ухвал, постанов від ХХ.01.2001 зі
справи № Х7, а рішення від ХХ.09.2000 з цієї справи залишити без
зміни.