Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ"
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2001р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого - судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "УУУ"
на постанову від ХХ.03.2001 арбітражного суду м.Києва у справі №
000
за позовом ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ХХХ" (надалі за текстом
- компанія "ХХХ")
до ЗАТ "ААА", ВАТ "УУУ"
про визнання недійсним договору уступки права вимоги та про
зобов'язання повернути векселі
за участю представників:
компанія "ХХХ" - Присутні
ВАТ "УУУ" - Присутні
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням від ХХ.11.2000р. арбітражного суду м.Києва, залишеним без
змін постановою від ХХ.03.2001р. голови цього ж арбітражного суду,
позов ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ХХХ" да ВАТ "ААА", ВАТ "УУУ"
про визнання недійсним договору уступки права вимоги від
ХХ.07.97р. № 01 задоволено.
Рішення арбітражного суду мотивоване тим, що договір № 6 від
ХХ.06.97р., укладений між ВАТ "ААА", Д-цькою ТЕЦ-0,
правонаступником якої є позивач, та АТ "МММ", уступка права вимоги
по якому була предметом спірного договору, визнаний недійсним
постановою від ХХ.04.2000р. арбітражного суду м.Києва, що
відповідно до ч.2 ст.198 та ст. 45 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
обумовлює недійсність і спірного договору.
ВАТ "УУУ" в касаційній скарзі просить скасувати постановлені по
справі судові рішення та припинити провадження у справі, вважаючи,
що арбітражний суд неправильно застосував ч.2 ст. 198 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, безпідставно поширивши її на правовідносини між
боржником і кредитором, тоді як така регулює правовідношення, що
виникло між первісним і новим кредитором внаслідок уступки права
вимоги. Крім того, скаржник посилається на те, що в порушення
вимог ст.ст. 145, 147 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 16, 77
Уніфікованого закону про переказний та простий вексель ( 995_009 ) (995_009)
арбітражний суд по наслідках визнання спірного договору недійсним
неправомірно зобов'язав його повернути позивачу векселі, видані в
рахунок боргу, уступка права вимоги сплати якого була здійснена за
спірним договором.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення на таку представника позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки арбітражним судом, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Арбітражним судом встановлено, ще ХХ.07.97р. між ВАТ "УУУ" і ВАТ
"ААА" був укладений договір № 01, згідно якого ВАТ "ААА" передало
банку право вимоги по грошових зобов'язаннях Д-цької ТЕЦ-0 на
загальну суму 4 500 000 грн. по договору на поставку та
транспортування природного газу від ХХ.01.97р. між ЗАТ "ООО" і
Д-цькою ТЕЦ-0 та договору про уступку права вимоги боргу від
ХХ.05.97р. № 6 між ЗАТ "ООО" і АТ "МММ". Підставою придбання
права, яке уступається, у спірному договорі зазначено договір
переведення боргу від ХХ.06.97р. № 6, укладений між ВАТ "ААА",
Д-цькою ТЕЦ-0 та АТ "МММ".
В рахунок боргу, право вимоги сплати якого було передане за
спірним договором, компанія "ХХХ", як правонаступник Д-цької
ТЕЦ-0, за угодою від ХХ.10.97р. № 0001 та актом від ХХ.10.97р.
передала банку прості векселі №№ 00000004 - 0000050 на загальну
суму 4 500 000 грн.
Згідно ч.1 ст.48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є угода, що не
відповідає вимогам закону.
Встановлюючи відповідальність первісного кредитора перед новим
кредитором за недійсність переданої йому вимоги частина 2 ст.198
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, однак, не пов'язує недійсність уступки
вимоги з недійсністю попередніх уступок вимоги в цьому ж
зобов'язанні, в зв'язку з чим слід визнати помилковим висновок
арбітражного суду з посиланням на вказану правову норму як на
передбачену законом підставу такого висновку про недійсність
договору від ХХ.07.97р. № 01.
Разом з тим, із змісту ст.ст. 197 - 199 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
випливає, що уступка вимоги означає передачу кредитором належного
йому права в зобов'язанні іншій особі як своєму правонаступнику.
Оскільки арбітражним судом достовірно встановлено, що у ВАТ "ААА"
не виникло право в зобов'язанні, за яким позивач, як
правонаступник Д-цької ТЕЦ-0, повинен був сплатити 4 500 000 грн.,
передані банку на виконання цього зобов'язання векселі були
отримані останнім без достатніх підстав, а отже відповідно до
положень ч.1 ст.469 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
підлягають поверненню.
Посилання ВАТ "УУУ" на ст.ст. 145, 147 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та
на ст. ст. 16, 17 Уніфікованого закону про переказний та простий
вексель в підтвердження доводів про відсутність підстав для
витребування векселів не можуть бути визнані обгрунтованими,
оскільки зазначені правові норми регламентують інші за своєю
правовою природою, ніж спірне, правовідношення. Зокрема, ст.ст.
145, 147 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
регламентують правовідношення, яке
виникає внаслідок відчуження майна іншою, ніж його власник,
особою, не уповноваженою на таке відчуження, а норми вексельного
права не підлягають застосуванню в даному правовідношенні,
оскільки векселі в ньому виступали як предмет речового цивільного
права, переданого за цивільно-правовою угодою.
Повно встановивши обставини справи, арбітражний суд разом з тим
допустив помилку в їх юридичній оцінці в частині, що стосується
визнання договору недійсним, що відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень у
цій частині з прийняттям іншого рішення.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, п.2 ст. 111-9, ч.1 ст.111-10,
ст.111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ВАТ "УУУ" задовольнити частково.
Скасувати рішення від ХХ.11.2000р. та постанову від ХХ.03.2001р.
арбітражного суду м.Києва в частині визнання недійсним договору
уступки права вимоги від ХХ.07.97р. № 01.
В позові ЗАТ "ХХХ" до ВАТ "ААА", ВАТ "УУУ" про визнання недійсним
договору уступки права вимоги від ХХ.07.97р. № 01 відмовити.
В іншій частині рішення від ХХ.11.2000р. та постанову від
ХХ.03.2001р. арбітражного суду м.Києва у справі № 000 залишити без
змін.