Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Кременчуцька ОДПІ) про перевірку рішення від 15.09.2000 судової колегії по розгляду спорів Вищого арбітражного суду України у справі за позовом АТ "Укртатнафта" (далі - Товариство) до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним акта ненормативного характеру.

Рішенням судової колегії по розгляду спорів Вищого арбітражного суду України від 15.09.2000 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.09.2000 N 732/23-200/00152307/12012/10 "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування".

Визнано такими, що не підлягають виконанню, інкасові доручення N 130 від 04.10.2000 на суму 1902810 грн., N 1131 від 04.10.2000 на суму 1619526,87 грн., N 1132 від 04.10.2000 на суму 536690 грн., N 1133 від 04.10.2000 на суму 6161571 грн. та N 1134 від 04.10.2000 на суму 1085706 грн., виставлених Кременчуцькою ОДПІ на виконання свого рішення від 15.09.2000 N 732/23-200/00152307/12012/10 "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування".

З прийнятим рішенням арбітражного суду не згодна Кременчуцька ОДПІ, яка звернулася з заявою про перевірку рішення арбітражного суду в порядку нагляду, вважаючи, що у його прийнятті суд не взяв до уваги, що Товариство є виробником підакцизного товару і згідно з чинним законодавством є платником акцизного збору, як це передбачено статтею 2 Декрету КМУ від 26.12.92 N 18-92 (18-92) "Про акцизний збір" та статтею 1 Указу Президента України від 11.05.98 "Про платників та порядок сплати акцизного збору" (453/98) , статтею 2 Закону України від 18.11.99 "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (1243-14) .

Крім того, на думку заявника, арбітражний суд не врахував вимоги статті 2 Закону України від 18.11.99 "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (1243-14) , де передбачено, що платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини. Товариство не сплачувало акцизний збір з давальницької сировини, у зв'язку з чим за результатами перевірки було прийнято рішення Кременчуцькою ОДПІ про застосування фінансових санкцій, яке відповідає чинному законодавству.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України, розглянувши матеріали арбітражної справи, заяву про перевірку рішення арбітражного суду в порядку нагляду, встановила, що в травні 2000 року Кременчуцька ОДПІ здійснила перевірку дотримання вимог податкового законодавства щодо питання достовірності даних, заявлених Товариством в документах обов'язкової звітності - розрахунках акцизного збору за грудень 1999 року, січень - лютий 2000 року, за результатами якої було складено акт від 02.05.2000, на підставі якого 15.09.2000 Кременчуцька ОДПІ прийняла рішення про донарахування акцизного збору в сумі 28104709 грн., пені в сумі 439500 грн. та фінансових санкцій в сумі 28104709 грн., запропонувавши Товариству перерахувати зазначені кошти до державного бюджету.

Арбітражний суд, приймаючи рішення по справі, врахував, що відповідно до статті 1 Декрету КМУ "Про акцизний збір" від 26.12.92 N 18-92 (18-92) (в редакції Закону України від 18.11.99 N 1243-XIV (1243-14) акцизний збір - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.

Кременчуцька ОДПІ представила до арбітражного суду докази того, що Товариство надало лише послуги щодо прийняття нафти на переробку та відвантажила нафтопродукти на замовлення власників нафтопродуктів з отриманням коштів за такі послуги.

У матеріалах справи відсутні докази, що нафтопродукти Товариством продавались, а є лише докази, що нафтопродукти відпускались із схову за письмовими розпорядженнями замовників - власників цих нафтопродуктів для інших суб'єктів господарювання.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України також враховує, що прийнята на переробку нафта обліковувалась Товариством відповідно до пункту 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, яке затверджене постановою КМУ від 03.04.93 N 250 (250-93-п) , в кількісному виразі на позабалансовому рахунку 002 - "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання".

Крім того, матеріали арбітражної справи свідчать, що Товариство не визначало ціни підакцизних товарів, вироблених з давальницької сировини.

У відповідності до статей 2, 3 Закону України "Про акцизний збір" (1996-12) платником акцизного збору є суб'єкт підприємницької діяльності, який є виробником підакцизних товарів, у тому числі з давальницької сировини, але Кременчуцька ОДПІ не представила до арбітражного суду доказів про наявність обороту з продажу акцизних товарів у контексті статті 1 Закону України "Про акцизний збір" для визначення факту реалізації виготовлених товарів.

Крім того, об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безоплатної передачі або з частковою їх оплатою. Однак матеріали арбітражної справи не свідчать, що Товариство здійснювало продаж або обмін на інші товари чи здійснювало безоплатну передачу або з частковою оплатою бензину та дизельного пального, оскільки воно не було їх власником, а діяло лише за розпорядженням замовників-власників щодо продажу виготовленої продукції.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України вважає правомірним висновок, який зроблено у прийнятому рішенні з арбітражної справи, про те, що Товариство не є власником вироблених із нафти нафтопродуктів і не здійснювало їх продаж, а тому не мало правових підстав для нарахування акцизного збору споживачам згідно з чинним законодавством та бути платником акцизного збору, перераховуючи його до державного бюджету України, оскільки об'єкт оподаткування у нього відсутній.

У зв'язку з вказаними обставинами не вбачається підстав для задоволення заяви Кременчуцької ОДПІ, а тому, керуючись статтями 96, 106 - 108 АПК (1798-12) , судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:

залишити без змін рішення судової колегії по розгляду спорів Вищого арбітражного суду України від 01.12.2000 у справі N 5/100, а заяву Кременчуцької ОДПІ - без задоволення.