Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.06.2001
 
Судова колегія  по  перегляду  рішень,  ухвал,   постанов   Вищого
арбітражного суду України
 
у складі:
 
Першого заступника
Голови судді
 
розглянула заяву ДПІ у м. Н-ськ
 
про перевірку   рішення   (постанови,   ухвали)   від   ХХ.ХХ.2000
арбітражного суду Донецької області
 
у справі 00/00
 
за позовом ТОВ "ХХХ"
 
до ДПІ у м. Н-ськ
 
про визнання недійсним рішення ДПІ від ХХ.ХХ.2000 № 2.
 
Рішенням від   ХХ.ХХ.2000  суддя  А.  задовольнив  позовні  вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю  "ХХХ"  м.Н-ськ,  визнавши
недійсним рішення Державної податкової інспекції в місті Н-ськ № 2
від ХХ.ХХ.2000 з мотиву  того,  що  висновки  відображені  в  акті
перевірки,  який був підставою для прийняття спірного рішення не є
достатніми для застосування фінансових санкцій.
 
Постановою від  ХХ.ХХ.2000  голова  арбітражного  суду   Донецької
області Д. залишив рішення без змін з тих же підстав.
 
Державна податкова   інспекція   у  місті  Н-ську  з  рішенням  та
постановою  арбітражного  суду  Донецької  області  не  згодна  та
просить їх скасувати,  а у позові відмовити, посилаючись на те, що
спірне приміщення не використовувалось позивачем  в  господарській
діяльності,  що  свідчить  про  приналежність його до невиробничих
фондів.
 
Розглянувши матеріали справи та враховуючи, що :
 
Державна податкова інспекція у місті  Н-ську  здійснила  перевірку
Товариства  з обмеженою відповідальністю "ХХХ" з питань дотримання
вимог законодавства про оподаткування за  період  з  1997-1999р.р.
під  час  якої було встановлено,  що на момент складання протоколу
від ХХ.ХХ.97 № 1 засідання Ради засновників  ТОВ  "ХХХ"  з  питань
консервації  приміщення за адресою :  м.Н-ськ ,  пр.  Б-вого,  3 у
засновників товариства не було намірів використовувати  приміщення
в  господарській  діяльності  товариства,  у  зв'язку  з  чим було
зроблено висновок про те,  що спірне приміщення відповідно до п.п.
8.1.4  п.8.1  ст.  8  Закону  України  "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         характеризується, як невиробничі фонди.
 
В акті було зазначено,  у зв'язку з невключениям до складу валових
доходів  доходу,  що  був  отриманий в серпні 1999р.  в результаті
продажу  ТОВ  "УУУ"  невиробничих  фондів  -  приміщень,  які   не
використовувались   в   господарській   діяльності,   призвело  до
порушення п.п.  4.1.1 п.4.1 ст.  4,  пп.8.1.4  п.8.1  ст.8  Закону
України  "Про  оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         у
зв'язку з чим,  позивачеві було донараховане 5200 грн.  податку на
прибуток  та застосовано 30%  фінансових санкцій в сумі 1560 грн.,
що було зафіксовано в  акті  перевірки  №  2  від  ХХ.ХХ.2000,  на
підставі,  якого  начальником  Державної  податкової  інспекції  у
м.Н-ська було прийнято рішення № 2 про застосування  та  стягнення
фінансових  санкцій  з  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"ХХХ".
 
Як видно з матеріалів справи,  спірне  приміщення  продавалося  за
ціною   придбання,  у  зв'язку  з  чим  об'єкт  оподаткування  був
відсутній,  оскільки  згідно  Закону  України  "Про  оподаткування
прибутку  підприємств"  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         передбачено,  що  до валових
витрат   включається   сума   витрат,   пов'язана   з   придбанням
невиробничих   фондів   з  чого  випливає,  що  арбітражним  судом
Донецької області правомірно були визначені  терміни  "невиробничі
фонди" та "основні фонди" у відповідності зі змістом п.8.1.4 п.8.1
ст.  8 Закону України " Про  оподаткування прибутку  підприємств "
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        .
 
Твердження відповідача про те,  що у позивача були відсутні наміри
використовувати приміщення в господарській діяльності не може бути
прийняте   до   уваги,   оскільки   не  підтверджується  належними
документами.
 
Посилання відповідача на той факт,  що спірне приміщення віднесене
до  невиробничих  фондів  є  необгрунтованим  у зв'язку з тим,  що
невикористання   позивачем   приміщення   внаслідок    відсутності
господарської  діяльності  не  свідчить  про його приналежність до
невиробничих фондів.
 
Таким чином,  рішення та  постанова  арбітражного  суду  Донецької
області відповідають фактичним обставинам справи та не протирічать
діючому законодавству,  у зв'язку з чим, підстав для їх скасування
немає.
 
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.  106, 108 Арбітражного
процесуального кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          судова   колегія   з
перегляду   рішень,   ухвал,  постанов  Вищого  арбітражного  суду
України, -
 
ПОСТАНОВИЛА:
 
Рішення від ХХ.ХХ.2000 та постанову від ХХ.ХХ.2000р.  арбітражного
суду Донецької області зі справи № 00/000 залишити без змін.