Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого,

Суддів,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області на постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2004 року у справі за позовом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ФПЗ "В" та приватного підприємства "Р" про визнання угоди недійсною,

встановила:

У червні 2003 року ДПА у Дніпропетровській області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ФПЗ "В", ПП "Р" про визнання недійсною угоди від 19.03.2001 року № 101 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що Договір № 101 від 19.03.2002 року про надання інформаційно-консультативних послуг по пошуку та перекладу законодавчих, нормативно-правових та інших документів укладено з метою ухилення від сплати податків, а також, вказана діяльність здійснена юридичною особою всупереч установленим цілям її діяльності.

Відповідач 1 проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2003 року визнано недійсним договір № 101 від 19.03.2002 року та відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ "ФПЗ "В" до державного бюджету 243600 грн. Суд виходив з того, що ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) не передбачено такого наслідку визнання угоди недійсною, як стягнення вартості отриманих послуг.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2004 року залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2003 року з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2004 року залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2004 року з тих же підстав. 03.06.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ДПА у Дніпропетровській області порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2004 року. Скарга мотивується різним застосування одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін судові рішення у справі, Вищий господарський суд України обгрунтував свою постанову правильним визнанням господарськими судами недійсним договору № 101 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу (435-15) і обгрунтованою відмовою у стягненні 243600 грн. вартості оплачених послуг ТОВ ФПЗ "В" у якого не було умислу завдати шкоди державі.

Проте з такими висновками в повній мірі не можна погодитися з наступних підстав.

Згідно договору № 101 від 19.03.2002 року ТОВ ФПЗ "В" поручив ПП "Р" виконати інформаційно-консультаційні послуги по пошуку і перекладу законодавчих нормативно-правових і інших документів із розрахунку 166, 67 грн., в тому числі і ПДВ за 1000 символів перекладеного документу. Свої зобов'язання за договором № 101, вартістю 243600 грн. сторони виконали.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2002 року у справі № Н32/14 установчі документи ПП "Р" визнані недійсними і скасована державна реєстрація з підстав його реєстрації за викраденим паспортом та веденням діяльності підприємства із систематичними і грубими порушеннями законодавства.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (435-15) , якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні та відшкодування одержаного.

При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Господарськими судами встановлено, що ПП "Р" укладаючи договір № 101, діяв всупереч інтересам держави, з метою, спрямованою на приховування доходів і ухилення від оподаткування, тому висновок касаційного суду щодо обгрунтованого і законного визнання судами першої і апеляційної інстанцій недійсним договору № 101 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу (435-15) є правильним.

В той же час, в порушення вимог ч. 2 ст. 49 Цивільного кодексу (435-15) , господарські суди безпідставно відмовили у стягненні з ТОВ ФПЗ "В" 243600 грн. на користь бюджету.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111, 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата

постановила:

Касаційну скаргу ДПА у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2003 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2004 року та постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2004 року (sp01/1109-1) скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.