Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2001 року
Суддя Г., розглянувши справу
за позовом ТОВ фірма "ХХХ"
до Севастопольської міської державної адміністрації,
3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору - О-ська сільська рада Б-ського району м.
Севастополя
про стягнення 790 625,13 грн.
За участю представників:
Позивача: присутні
Відповідача: присутні
ВСТАНОВИВ:
(По справі ХХ.ХХ.2001 року оголошувалась перерва.)
ХХ.ХХ.2000 року ТОВ фірма "ХХХ" звернулося до суду з позовом до
Севастопольської міської державної адміністрації про витребування
одного автомобіля марки "Москвич ", вартістю 21 856,08 грн.
Ухвалою ВАСУ від ХХ.ХХ.2000 року порушено провадження у справі.
Ухвалою від ХХ.ХХ.2000 року розгляд справи було відкладено.
ХХ.ХХ.2000 року ТОВ фірма "ХХХ" подало клопотання про відвід судді
В.
Ухвалою заступника Голови Вищого арбітражного суду України від
ХХ.ХХ.2000 року в задоволенні клопотання про відвід судді В.
відмовлено; розгляд справи доручено колегії суддів.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
ВАСУ рішення від ХХ.ХХ.2000 року у справі № 0/00 (суддя В.) за
позовом ТОВ фірма "ХХХ" до Севастопольської міської державної
адміністрації (в первісній редакції) про повернення майна -
автомобіля марки "Москвич "; з урахуванням змін, зроблених
позивачем в ході розгляду спору - про зобов'язання повернути 36
автомобілів, скасовано.
Ухвалою заступника Голови Вищого арбітражного суду України від
ХХ.ХХ.2001 року справу № 0/4 передано для одноособового розгляду
судді Г.
В судовому засіданні ХХ.ХХ.2001 року ТОВ фірма "ХХХ" було заявлено
клопотання про об'єднання в одне провадження справ № 0/4 та № 0/00
в зв'язку з тим, що постановою судової колегії по перегляду
рішень, ухвал, постанов ВАСУ рішення від ХХ.ХХ.2000 року по
справі'№ 0/00 скасовано, а справу передано на новий розгляд до
арбітражної колегії по розгляду спорів ВАСУ.
Ухвалою від ХХ.ХХ.2001 року справи N 0/4 та № 0/00, відповідно,
про стягнення 21 856,08 грн. в рахунок відшкодування вартості
автомобіля та про повернення 36 автомобілів марки "Москвич"
об'єднано в одне провадження.
Як було встановлено в даному судовому засіданні - ХХ лютого 1992
року між ТОВ фірма "ХХХ" та Севастопольським міськвиконкомом було
укладено договір про сумісну діяльність. ХХ травня 1992 року
сторони уклали доповнення до нього. За умовами договору
міськвиконком взяв на себе зобов'язання, зокрема, надати фірмі зі
складу земель міста в постійне користування земельну ділянку для
будівництва та подальшої експлуатації готельного комплексу, а
фірма - передати виконкому для потреб міста нові автомобілі в
якості разового платежу в сумі 30 млн.крб.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від ХХ грудня 1998 року
по справі N 0/000 згаданий договір та додаткова угода до нього
були визнані недійсними на підставі ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
однак правові наслідки недійсності угоди з наведеної правової
підстави судом не застосовувались. Згадане рішення суду набрало
законної сили і є чинним на сьогоднішній день. Цим рішенням суду
встановлено, що правонаступником Севастопольського міськвиконкому
є Севастопольська міська державна адміністрація; у 1992 році фірма
передала виконкому для потреб міста 60 автомобілів "Москвич", про
що свідчить акт прийому-передачі, а міська рада прийняла рішення
про надання ТОВ "ХХХ" земельної ділянки.
Предметом даного спору, з урахуванням доповнень, зроблених
позивачем в судовому засіданні, є стягнення вартості 37
автомобілів "Москвич", переданих позивачем іншій стороні за
договором, який визнано недійснім.
Відповідач у відзиві на позов заявлених позивачем вимог не визнав.
В судовому засіданні його представниця заперечення проти позову
підтримала, подавши суду свої письмові пояснення щодо предмета
спору.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
знаходить позовні вимоги позивача обгрунтованими.
Як було вже зазначено судом вище рішенням ВАСУ від ХХ.ХХ.1998 року
було встановлено, що у 1992 році фірма передала виконкому для
потреб міста 60 автомобілів "Москвич", про що свідчить акт
прийому-передачі, а міська рада прийняла рішення про надання ТОВ
"ХХХ" земельної ділянки.
Згідно з ч.2 ст.35 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням арбітражного суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони.
З наведених підстав судом не можуть прийматися до уваги доводи
відповідача, які грунтуються на запереченні встановлених згаданим
рішенням суду фактів, зокрема і щодо того, що адміністрація не є
правонаступником міськвиконкому та стосовно того, що автомобілі
позивачем Севастопольському міськвиконкому не передавалися.
Відповідно до ч.2 ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
по недійсній угоді
кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане
за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі
відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом.
На думку суду, про неможливість відповідача повернути одержані ним
37 автомобілів (частини із загальної кількості) свідчить той факт,
що з моменту їх передачі (1992 рік) минуло багато часу; вони мають
значне зношення, істотну зміну вартості, псування або
непридатність до експлуатації.
Та обставина, що передані позивачем автомобілі знаходилися у інших
юридичних осіб, яким передавалися за волевиявлень їм сторони за
договором, визнаним недійсним, не позбавляє позивача можливості
звертатися до суду з позовом саме до відповідача, сторони за
договором. Обов'язок повернути майно в натурі або відшкодувати
його вартість у грошах в разі неможливості повернути одержане в
натурі законом покладається на особу, яка є стороною договору.
Суд знаходить обгрунтованим стягнення (відшкодування) вартості
автомобілів за цінами, указаними позивачем в розрахунку позовних
вимог. Обгрунтованість цін підтверджується висновком
Севастопольської торгово-промислової палати (довідка від ХХ квітня
2000 року). Відповідачем не надано доказів безпідставності цін,
указаних позивачем. Ним ця обставина не оспорюється.
Відповідно до ст. 40 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачу мають бути
відшкодовані за рахунок відповідача витрати, які понесені в
зв'язку з розглядом судом спору. Також з відповідача підлягає
стягненню в доход Державного бюджету державне мито, не сплачене
позивачем в зв'язку зі збільшенням розміру позовних вимог в
судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 82-84 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації на
користь ТОВ фірма "ХХХ" - 790 625,13 грн. (вартість 37
автомобілів) та 1 291,71 грн. в рахунок відшкодування витрат по
сплаті державного мита, а всього 791 916 (сімсот дев'яносто одна
тисяча дев'ятсот шістнадцять) грн. 84 коп.
Видати наказ.
Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації в
доход Державного бюджету України 1 258 (одна тисяча двісті
п'ятдесят вісім) грн. 29 коп. державного мита.
Видати наказ.