Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2000 р.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України
у складі: Першого заступника Голови
судді
розглянула заяву Державної податкової інспекції у Н-ному районі м.
Києва про перевірку рішення від ХХ.ХХ.2000 арбітражного суду м.
Києва у справі № 00/00
за позовом ТОВ "ХХХ"
до ДПІ у Н-ному районі м. Києва
про стягнення 1 020 134,40 грн.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. позов у
справі № 00/00 арбітражного суду м. Києва задоволено з посиланням
на те, що законів України, які б передбачали перерахування
позивачем плати за користування радіочастотами, не існує. Законом
України " Про зв'язок " ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
визначення розмірів такої
плати до компетенції Кабінету Міністрів України не віднесено, і в
силу вимог ч.2 ст. 4 Арбітражного процесуального кодексу України
України, арбітражний суд не застосовує акти державних органів,
якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Постановою заступника Голови арбітражного суду м. Києва від
ХХ.ХХ.2000 р. рішення суду залишено без змін.
Заявник ДПІ у Н-ному районі м. Києва просить рішення та постанову
суду скасувати, посилаючись на те, що при прийнятті оспорюваного
рішення суд неправильно застосував норми матеріального та
процесуального права.
Відповідач посилається на те, що ст. 21 Закону України "Про
зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
встановлює оплатність користування
радіочастотами, визначення граничних тарифів на послуги зв'язку
відносить до компетенції Кабінету Міністрів України, який своєю
постановою від 17.09.1996 р. №1135 ( 1135-96-п ) (1135-96-п)
встановив порядок
оплати за використання радіочастот: щомісячно рівними частинами до
15 числа місяця, що настає за звітним. Плата за радіочастоти є
платою за послуги, які надаються з боку держави суб'єктам
підприємницької діяльності за виділення і користування останніми
радіочастотами та радіочастотним каналом, обов'язок сплати якої
передбачений Законом України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
.
Перевіркою матеріалів справи встановлено:
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо повернення
помилково сплачених сум, посилається на Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, в якому платіж за використання
радіочастот як обов'язковий не наведений, а отже, сплаті не
підлягає. В зв'язку з чим сплачені позивачем протягом січня-грудня
1999 року, як платежі за використання радіочастот є такими, що
сплачені помилково, оскільки правові підстави для їх сплати
відсутні.
Всього позивач сплатив на рахунок відділення Держказначейства в
Н-ному району м. Києва 1 020 134,4 грн.
Відповідно до приписів норм ч.І ст.20 Закон України "Про зв'язок"
( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
регулювання використання радіочастотного спектра в
Україні і позицій радіоелектронних засобів на геостаціонарній
орбіті в Україні є виключним правом держави і покладається на
Кабінет Міністрів України. В той же час, серед зазначених в ст.20
Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
принципів, якими
регулюється діяльність щодо використання радіочастотного спектра і
радіоелектронних засобів та забезпечення їх електромагнітної
сумісності, відсутній принцип оплатності використання
радіочастотного спектру.
Крім того, в Законі України "Про зв'язок"(ч.1 ст.21) ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
зазначається, що - тарифи на послуги зв'язку та за користування
радіочастотами регулюються державою, згідно з чинним
законодавством України.
Із змісту ст.21 Закону України " Про зв'язок " ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
вбачається, що законодавець розрізнює тарифи на послуги зв'язку та
тарифи на користування радіочастотами. Порядок визначення
граничних тарифів на послуги зв'язку, відповідно до приписів норм
ч.2 ст.20 Закону України " Про зв'язок " ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
встановлюється Кабінетом Міністрів України, але законодавець не
надав Кабінету Міністрів України ні ст.20, ні ст.21 Закону України
"Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
права визначати тарифи на користування
радіочастотами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. №1135 "Про
вдосконалення механізму використання радіочастотного ресурсу" (із
змінами та доповненнями) ( 1135-96-п ) (1135-96-п)
зобов'язано Мінзв'язок
разом з Головним управлінням з питань радіочастот при Кабінеті
Міністрів України розробити щорічні ставки плати за використання
радіочастот (п.1). Зазначена плата повинна вноситись до Державного
бюджету (п.2). Держкомзв'язку України на виконання п. 1 зазначеної
вище постанови Кабінету Міністрів України № 1135 своїм наказом №
183/20 від 25.12.1998 р. " Про затвердження ставок плати за
використання радіочастот на 1999 рік " ( z0031-99 ) (z0031-99)
затвердив
ставки плати за використання радіочастот на 1999 рік, який, як і
відповідний наказ Держкомзв'язку №141 від 09.12.1999 "Про
затвердження ставок плати за використання радіочастот на 2000 р."
( z0006-00 ) (z0006-00)
, було також прийнято в порушення чинного
законодавства України.
Рішенням Державного комітету України з питань регуляторної
політики та підприємництва № 17-70/6 від 30.06.2000 р. "Про
необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від
03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток
підприємницької діяльності" Державним комітетом зв'язку та
інформатизації України" ( v70_6563-00 ) (v70_6563-00)
дія наказу Державного
комитету зв'язку та інформатизації № 183/20 від 25.12.1998 р. "Про
затвердження ставок плати за використання радіочастот на 1999 рік"
( z0031-99 ) (z0031-99)
як такого, що порушує принципи дерегулювання
підприємницької діяльності, зупинена.
Судом зроблено висновок щодо безпідставності твердження
відповідача е те, що плата за користування радіочастотами є платою
за послуги, що надаються державою суб'єктам підприємницької
діяльності за 'виділення і користування останніми радіочастотами і
радіочастотним каналом, оскільки з ст.1 Закону України "Про
зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
виділення радіочастоти або радіочастотного
каналу визначається як запис певного частотного каналу в
узгодженому плані, прийнятому відповідним органом; присвоєння
радіочастоти або радіочастотного каналу - це дозвіл на
використання конкретної радіочастоти або смуги. Послуга зв'язку
згідно приписів ст. 1 цього ж Закону - це результат діяльності
оператора зв'язку, спрямований на і задоволення потреб споживачів.
Позивач надав суду докази - копії платіжних доручень, за якими він
сплатив кошти у вигляді плати за отримання ліцензії за
використання радіочастот.
Відповідач не надав суду ніяких доказів того, що позивач сплачував
у 1999 р. кошти до бюджету держави саме за отримані від останньої
послуги.
Позивач довів, що в 1999 р. не існувало законів України, норми
яких передбачали б обов'язкове перерахування позивачем плати за
користування радіочастотами. Крім того, Законом України "Про
зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
визначення розмірів такої плати до
компетенції Кабінету Міністрів України не віднесено, а отже в силу
вимог ч. 2 ст. 4 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, арбітражний суд не застосовує акти державних органів,
якщо ці акти суперечать нормам чинного законодавства України.
З огляду на викладене вбачається, що одноразовий платіж за видачу
ліцензії на використання радіочастот та щомісячного збору за
використання радіочастотного ресурсу було запроваджено
законодавцем лише в 2000, а саме: відповідно до ч.3 ст.24 Закону
України " Про радіочастотний ресурс України " ( 1770-14 ) (1770-14)
. Цим
Законом також зазначено, що ставки за використання радіочастотного
ресурсу визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до
приписів ч.5 ст.34 цього ж Закону ( 1770-14 ) (1770-14)
. Крім того,
законодавець в прикінцевих, положенням Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
(ст.28) доповнив ч.І
ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
п.24
наступного змісту: "24 збір за використання радіочастотного
ресурсу України". Отже, цілком обґрунтовано можна зважати, що із
змісту Закону України " Про радіочастотний ресурс України "
( 1770-14 ) (1770-14)
випливає, що збір за використання радіочастотного
ресурсу України є обов'язковим платежем до бюджету України лише
після його включення до ч.І ст.14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та з дати набуття чинності Закону
України "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
. А отже,
виходячи із того, що податки і збори (обов'язкові платежі);
справляння яких не передбачено Законом України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, сплаті не підлягають (ч.4 ст.1),
позивач в 1999 не повинен був здійснювати платежі до бюджету за
користування радіочастотами.'
За таких обставин, рішення, від ХХ.ХХ.2000 та постанова від
ХХ.ХХ.2000 арбітражного суду м. Києва, відповідають матеріалам
справи та чинному законодавству.
Керуючись ст. 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного кодексу України,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. та постанову
арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. у справі № 00/00
залишити без змін.