Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
Судова колегія   по   перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  Вищого
арбітражного суду України у складі: заступника Голови судді
 
розглянула заяву Державної податкової інспекції у Ф-ському  районі
м.Львова
 
про перевірку   рішення   (постанови,  ухвали)  арбітражного  суду
Львівської області у справі
 
за позовом приватного підприємства "ХХХ"
 
до Державної податкової інспекції у Ф-ському районі м.Львова
 
про відшкодування  з  бюджету  податку  на  додану   вартість   та
процентів із суми бюджетної заборгованості
 
Рішенням арбітражного  суду  Львівської  області  від ХХ.03.2000 ,
залишеним без змін ХХ.08.2000 постановою першого заступника голови
суду позов задоволене частково: зобов'язано позивача зарахувати на
рахунок ПП "ХХХ" основний борг в сумі  1116,19  грн.,  відсотки  в
сумі 1906,92 грн.
 
Не погоджуючись  з  рішенням суду,  Державна податкова інспекція у
Ф-ському районі м.Львова просить його  скасувати,  посилаючись  на
те, що суд при вирішенні спору не врахував Указ Президента України
від   07.08.98  №  857/98   " Про  деякі  зміни  в  оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
        ,  а тому  неправильно нарахував відсотки за несвоєчасне
відшкодування ПДВ.
 
Перевіривши матеріали справи,  судова колегія вважає,  що заява не
підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно до   ст.92   Конституції   України   податки   і  збори
встановлюються виключно законами України .  Також Законом  України
"Про порядок  встановлення  ставок податків і зборів (обов'язкових
платежів),  інших елементів податкових баз,  а  також  пільг  щодо
оподаткування"  ( 171-14 ) (171-14)
          визначено,  що податкове законодавство
встановлюється або змінюється виключно законами України  з  питань
оподаткування.
 
За  п.7.7.1   ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         суми податку,  що підлягають сплаті до  бюджету  або
відшкодуванню  з  бюджету,  визначаються  як різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань,  що виникли у  зв'язку  з  будь-яким
продажем  товарів  (робіт,  послуг) протягом звітного періоду,  та
сумою податкового кредиту звітного періоду.
 
Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця,  що
настає за звітним періодом.
 
У строки, що передбачені для сплати податку, платник податку подає
органу державної податкової служби  за  місцем  свого  знаходження
податкову  декларацію  незалежно  від  того,  чи  виникло  у цьому
періоді податкове зобов'язання (п.7.7.2 Закону).
 
Відповідно до п.7.7.3 ст.7.  цього  Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          у  разі,
коли  за  результатами  звітного періоду сума,  визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті  має  від'ємне  значення,  така  сума
підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з  Державного  бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
 
Підставою для отримання відшкодування  є  дані  тільки  податкової
декларації за звітний період.
 
За бажанням  платника  податку  сума бюджетного відшкодування може
бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів  з  цього
податку.
 
Відшкодування здійснюється    шляхом   перерахування   відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок  платника  податку  в
установі   банку,   що   його   обслуговує,   або   шляхом  видачі
казначейського  чека,  який   приймається   до   негайної   оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
 
Суми, не   відшкодовані   платнику  податку  протягом  визначеного
строку,  вважаються бюджетною заборгованістю.  На  суму  бюджетної
заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120%  від облікової
ставки Національного банку України ,  встановленої  на  момент  її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  позивач зробив розрахунок суми
ПДВ,  який  підлягає  відшкодуванню  з  бюджету  та  процентів  на
бюджетну заборгованість (суд,  вирішуючи спір по суті, їх зменшив)
на  підставі  норм Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
ДПІ у   Ф-ському  районі  м.Львова  не  заперечуючи,  що  стосовно
позивача мала місце бюджетна заборгованість по податковому кредиту
і  затримка  у  його сплаті,  але вважав,  що розрахунок відсотків
повинен проводитися з урахуванням п.4 Указу Президента України від
07.08.98 № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
        .
 
Проте, враховуючи  наведене,  що  порядок  та  терміни  розрахунку
здійснення відшкодування ПДВ з бюджету визначені  Законом  України
"Про  податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  тому суд при
вирішенні спору по суті, підставно поклав його в основу рішення.
 
Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
 
Правильно з рішенням суду погодилась і наглядова інстанція суду.
 
Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , судова колегія
 
                           ПОСТАНОВИЛА:
 
Заяву Державної податкової інспекції у  Ф-ському  районі  м.Львова
залишити  без задоволення,  а рішення арбітражного суду Львівської
області від ХХ.03.2000 та постанову суду від ХХ.08.2000 без змін.