ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2000 Справа N 1/83
Суддя Гусак М.Б., розглянувши справу за позовом Акціонерного
товариства "Оболонь" до Державної податкової адміністрації України
про визнання недійсним пункту 6 Змін до Порядку складання
декларації про прибуток підприємства, затверджених наказом
Державної податкової адміністрації України N 306 ( z0380-00 ) (z0380-00)
від
12.06.2000
в присутності представників:
Позивача: Кирилюк О.М., Гувакова Т.О., Безверха В.Г.,
Відповідача: Чекашкін С.В., Максимов М.В.,
В С Т А Н О В И В:
Пунктом 6 Змін до Порядку складання декларації про прибуток
підприємства, затверджених наказом Державної податкової
адміністрації України N 306 ( z0380-00 ) (z0380-00)
від 12.06.2000, підпункт
3.2.4 Порядку було доповнено новим абзацом такого змісту:
Різниця за результатами перерахунку на останній робочий день
звітного періоду заборгованості в іноземній валюті - дебіторської
(від'ємної різниці) та кредиторської (позитивної різниці)
відображається у рядку 29.10 додатка "З" до декларації за умови
відображення в податковому обліку основної суми такого боргу.
В поданому позові, з урахуванням уточнень, зроблених
представником позивача в судовому засіданні, АТ "Оболонь" просило
визнати недійсним згаданий пункт 6 Змін до Порядку ( z0380-00 ) (z0380-00)
,
посилаючись на те, що його положення суперечать ЗУ "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; попереднім
роз'ясненням ДПАУ, викладеним в її листах; висновкам, до яких
прийшли суди при розгляді конкретного спору.
У відзиві на позов ДПАУ, не визнаючи вимог акціонерного
товариства, привела ряд своїх аргументів на підтвердження
обгрунтованості оспорюваного акта.
В судовому засіданні представники позивача підтримали
заявлені вимоги, а представники відповідача - заперечення проти
позову, викладені у відзиві.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши докази,
надані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень, суд
знаходить позов безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(пп.
2, 3, ст. 8) Державній податковій адміністрації України надано
право приймати нормативно-правові акти, затверджувати форми
податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів,
пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, інших платежів.
Таким чином, оспорюваний нормативно-правовий акт прийнятий
відповідачем в межах його компетенції, на підставі закону та
способом, який передбачено законом.
Цей нормативно-правовий акт зареєстровано в Міністерстві
юстиції України відповідно до вимог Указу Президента України
N 493/92 ( 493/92 ) (493/92)
від 03.10.92 "Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої
влади" та на підставі Положення "Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої
влади", затвердженого постановою КМ України N 731 ( 731-92-п ) (731-92-п)
від
28.12.92.
Доводи позивача та його представників про те, що оспорюваний
акт суперечить Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не знайшли свого підтвердження в ході
розгляду спору судом.
В обгрунтування своїх посилань позивач послався лише на
підпункт 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з яким передбачено, що
будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що
перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду,
перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом
Національного банку України, що діяв на останній робочий день
звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між
результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної
валюти або заборгованості включається відповідно до валових
доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до
валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за
наслідками звітного періоду.
Разом з тим, на думку суду, цей підпункт не може тлумачитись
відірвано від інших підпунктів п. 7.3. ст. 7 згаданого Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Суд знаходить правильним застосування та тлумачення
пп. 7.3.6 в контексті з пп. 7.3.1 пп. пп. 7.9.1, 7.9.2. п. 7.9.
ст. 7 Закону.
Підпункт 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регулює
оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті; як
уточнено в пп. 7.3.1, доходів, отриманих (нарахованих) платником
податку в іноземній валюті в зв'язку з продажем товарів (робіт,
послуг).
Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями
має свою специфіку і регулюється іншим пунктом (7.9) ст. 7 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Як вбачається з пп. 7.9.1 п. 7.9 з урахуванням особливостей,
встановлених цим Законом ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, не включаються до валового
доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені
платником податку у зв'язку, зокрема, з отриманням платником
податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також
поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником
податку іншим особам-дебіторам.
Підпунктом 7.9.2 передбачено, зокрема, що не включаються
до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у
зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту
іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим
особам-дебіторам.
Отже, положення абзацу підпункту 3.2.4 (доповненого
оспорюваним п. 6 Змін до Порядку складання декларації про прибуток
підприємства ( z0380-00 ) (z0380-00)
про те, що різниця за результатами
перерахунку на останній робочий день звітного періоду
заборгованості в іноземній валюті - дебіторської (від'ємної
різниці) та кредиторської (позитивної різниці) відображається у
рядку 29.10 додатка "З" до декларації за умови відображення в
податковому обліку основної суми такого боргу грунтується на
чинному законодавстві, зокрема Законі України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і підстав для визнання
недійсним оскаржуваного нормативно-правового акта Державної
податкової адміністрації України немає.
Та обставина, що попередні роз'яснення ДПА України з цього ж
питання (листи від 27.10.98 ( v1504225-98 ) (v1504225-98)
, від 02.11.98 та від
13.01.99), як і наведені позивачем судові рішення, суперечать
оспорюваному акту, не є доказами його необгрунтованості.
З наведених підстав не приймаються до уваги судом і інші
доводи позивача та його представників щодо суперечності
оспорюваного акта, зокрема, положенням (стандарту) бухгалтерського
обліку.
Окрім того, згадані судові рішення в силу ст. 35 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не мають преюдиціального значення для вирішення цього
спору, оскільки не стосуються ні АТ "Оболонь", ні ДПА України, які
не були сторонами того спору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 82-84 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя М.Гусак
Надруковано: "Консультант", N 42 (261), 17 жовтня 2000 року.