Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2000
Судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду
рішень, ухвал, постанов
у складі: заступника Голови Вищого арбітражного суду України
судді
розглянула заяву державної податкової інспекції у З-ному районі м.
Києва
про перевірку постанови від ХХ.ХХ.2000 арбітражного суду м. Києва
у справі № 000
за позовом ВАТ "Державна акціонерна автомобільна компанія "ХХХ"
(далі за текстом - ВАТ "ДААК "ХХХ")
до державної податкової інспекції у З-ному районі м. Києва
про визнання недійсним рішення ДНІ у З-ному районі м. Києва від
ХХ.ХХ.99 № 3 про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування та про визнання такими,
що не підлягають виконанню, інкасових доручень (розпоряджень) № 7
від ХХ.ХХ.99 р. і № 2 від ХХ.ХХ.99 р.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.99 позовні вимоги
ВАТ "ДААК "ХХХ" задоволені, визнано недійсним рішення податкової
інспекції № 3 від ХХ.ХХ.99 р.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно з міжнародними угодами
України, які стосуються усунення подвійного оподаткування, доход
австрійської фірми "УУУ", якій позивач сплачував лізингові
платежі, підлягає оподаткуванню у Австрійській республіці, у
зв'язку з чим донарахування податковою інспекцією ВАТ "ДААК "ХХХ"
податку на репатріацію доходу нерезидента є необгрунтованим. Окрім
того, враховуючи, що оспорюване рішення ДПІ від ХХ.ХХ.99 було
прийнято про стягнення фінансових санкцій лише по податку на
прибуток у сумі 4119 грн., і не передбачає стягнення
донарахованого податку на прибуток та відрахувань на фінансування
дорожнього господарства, суд визнав такими, що не підлягають
виконанню, виставлені на підставі вказаного рішення інкасові
доручення (розпорядження) від ХХ.ХХ.99 № 7 та від ХХ.ХХ.99 № 2.
Постановою арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 рішення у
справі залишене без зміни з тих же підстав. Наглядову перевірку за
заявою ДПІ у З-ному районі м. Києва здійснено заступником голови
арбітражного суду м. Києва Ч.
ДПІ у З-ному районі м. Києва, не погоджуючись з рішеннями
арбітражного суду, прийнятими у даній справі, в заяві про
перевірку в порядку нагляду просить судову колегію Вищого
арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов
скасувати їх, у задоволенні позовних вимог ВАТ "ДААК "ХХХ"
відмовити. При цьому заявник, зокрема, посилається на таке.
Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку
на доходи нерезидентів, зазначені в ст. 13 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
несуть платники,
які проводять відповідні виплати.
Порядком подання звітів про утримання та внесення до бюджету
податку на доходи нерезидентів, затвердженим наказом Державної
податкової адміністрації України від 16.01.98 № 28 та
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.98 за №
56/2496 ( z0056-98 ) (z0056-98)
, не передбачено самостійного зменшення ставки
податку на репатріацію доходів нерезидента утримувачем податку.
Окрім того, перерахування позивачем лізингового платежу фірмі
"УУУ" (м. Відень, Австрія) відбулося ХХ.ХХ.98 р., а Конвенція про
усунення подвійного оподаткування між Урядом Республіки Австрія і
Урядом України набула чинності 20.05.98р ( 040_015 ) (040_015)
.
Водночас заявник наголошує на правомірності застосування до ВАТ
"ДААК "ХХХ" вимог ст. 6 Закону України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, згідно якої
автотранспортні підприємства, що здійснюють перевезення за
тарифною платою, відраховують на дорожні роботи 2 проценти від
доходів з експлуатації автомобільного транспорту з включенням цих
відрахувань до тарифів на перевезення. На думку податкової
інспекції, економічні терміни "тариф" і "договірна ціна" як
вартість одиниці послуг є тотожніми, у зв'язку з чим позивач є
таким, що надає послуги з автоперевезень за тарифною платою і
здійснення ним відрахувань до Державного фонду ремонту і
експлуатації доріг України за ставкою 1,2 відсотки є
безпідставним.
Судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду
рішень, ухвал, постанов перевірила матеріали справи, оцінила
доводи сторін і встановила наступне:
Державною податковою інспекцією у З-му районі м. Києва було
проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог
законодавства України про оподаткування ВАТ "ДААК "ХХХ" за період
з ХХ.ХХ.98 до ХХ.ХХ.99, за результатами якої був складений акт від
ХХ.ХХ.99 р. № 2.
Перевіркою, зокрема, було встановлено несплату підприємством
всупереч вимогам п.п. 2 п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
14,73 тис.
грн. податку на репатріацію доходу нерезидента з лізингової плати
за вантажні автомобілі "ААА", здійсненої на користь фірми "УУУ"
(м. Відень, Австрія). Крім того, ВАТ "ДААК "ХХХ" порушені вимоги
ст. 6 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього
господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
в частині несплати відрахувань
від доходів з експлуатації автомобільного транспорту у розмірі 2
відсотків та невключення цих відрахувань до складу тарифів на
перевезення, у зв'язку з чим підприємству донараховано 348,5 тис.
грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у З-ному районі м.
Києва було прийняте рішення від ХХ.ХХ.99 № 3 , яким донараховано
до сплати ВАТ "ДААК "ХХХ" бюджету 14730 грн. податку на
репатріацію доходу нерезидента, 348500 грн. внесків на
фінансування дорожнього господарства та застосовано фінансові
санкції по податку на репатріацію доходів в розмірі 30 %
донарахованої суми податку - 4119 грн.
На виконання рішення від ХХ.ХХ.99 податковою інспекцією були
виставлені інкасові доручення (розпорядження) від 08.10.99 № 7 на
суму 153376 грн. та від ХХ.ХХ.99 № 2 на суму 22761 грн.
Стосовно донарахування позивачеві податковою інспекцією суми
податку на репатріацію доходів нерезидента судова колегія Вищого
арбітражного суду України вважає за необхідне зазначити таке.
В період сплати ВАТ "ДААК "ХХХ" лізингових платежів за вантажні
автомобілі "ААА" австрійській фірмі "УУУ" частиною національного
законодавства України були наступні міжнародні договори, учасником
та правонаступником по яких є Україна:
У відповідності з Постановою Верховної Ради України від 17.09.92
"Про приєднання України до Віденської конвенції про
правонаступництво держав щодо договорів" ( 2608-12 ) (2608-12)
Україна є
учасником зазначеної Віденської конвенції, зі змісту ст. 34 якої
випливає, що всі договори Союзу РСР, які були чинними в момент
правонаступництва України продовжують чинність стосовно України.
Ст. 7 Закону України " Про правонаступництво України " ( 1543-12 ) (1543-12)
передбачено, що Україна є правонаступником прав і обов'язків за
міжнародними договорами Союзу РСР.
10.04.81 р. Союзом РСР було укладено з Австрійською Республікою
Угоду про усунення подвійного оподаткування доходів та майна, що
набула чинності з 01.10.82 р ( 040_010 ) (040_010)
.
Відповідно до ст. ст. 2, 5-10, 12 Угоди про усунення подвійного
оподаткування доходів та майна від 10.04.81 р. дохід австрійської
фірми "ААА" у вигляді лізингових платежів, отриманих від ВАТ "ДААК
"ХХХ" підлягає оподаткуванню в Австрійській Республіці.
17.03.99 р. Україною ратифіковано укладену 16.10.97 р. Урядом
України та Урядом Австрійської Республіки Конвенцію про уникнення
подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень
стосовно податків на доходи і на майно ( 040_015 ) (040_015)
, статтею 7 якої
встановлено, що прибуток підприємства Договірної Держави
оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не
здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі
через розташоване в ній постійне представництво.
Таким чином отриманий в Україні прибуток австрійської фірми "УУУ",
у тому числі у вигляді лізингових платежів ВАТ "ДААК "ХХХ",
підлягає оподаткуванню в Австрійській Республіці, у зв'язку з чим
донарахування позивачеві податку на репатріацію доходу вказаного
нерезидента є необгрунтованим.
Стосовно сплати ВАТ "ДААК "ХХХ" відрахувань на фінансування
дорожнього господарства, судова колегія відзначає, що статтею 4
Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства
України" (в редакції до 01.01.2000 р.) ( 1562-12 ) (1562-12)
передбачено, що
промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства,
колгоспи, радгоспи, кооперативи і господарські організації,
незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності,
відраховують кошти на дорожні роботи у розмірі від 0,4 до 1,2
процента обсягу виробництва продукції, виконуваних робіт (послуг),
а заготівельні, торговельні (в тому числі оптові) та
постачальницько-збутові організації у розмірі від 0,03 до 0,06
процента річного обороту (без обороту по громадському харчуванню).
В той же час статтею 6 цього Закону ( 1562-12 ) (1562-12)
встановлено, що
державні, кооперативні та інші автотранспортні підприємства і
організації, що перебувають на самостійному балансі та здійснюють
перевезення за тарифною платою, а також підприємства, організації
(крім колгоспів і радгоспів), які мають автомобільні господарства,
що не перебувають на самостійному балансі, але здійснюють
перевезення за тарифною платою, відраховують на дорожні роботи 2
проценти від доходів по експлуатації автомобільного транспорту з
включенням цих відрахувань до тарифів на перевезення.
Таким чином підвищена ставка відрахувань на дорожні роботи в
розмірі 2 відсотків від доходів по експлуатації автомобільного
транспорту застосовується лише до автотранспортних підприємств, що
надають послуги по здійсненню перевезень за тарифною платою.
При цьому не може вважатися обгрунтованим здійснюване відповідачем
ототожнення термінів "тариф" і "Оплата по договору за
домовленістю" з огляду на наведене "вище законодавче відокремлення
такої форми оплати автотранспортних перевезень як тарифна оплата,
у зв'язку з яким до таких перевізників застосовується інша ставка
відрахувань на дорожні роботи та встановлюється вимога щодо
включення цих відрахувань до тарифів на перевезення.
З урахуванням викладеного судова колегія Вищого арбітражного суду
України дійшла висновку щодо обгрунтованості визнання арбітражним
судом м. Києва недійсним оспорюваного рішення ДПІ у З-ному районі
м. Києва від ХХ.ХХ.99 з відповідним визнанням такими, що не
підлягають виконанню, інкасових доручень (розпоряджень) від
ХХ.ХХ.99 № 7 та від ХХ.ХХ.99 № 2, у зв'язку з чим підстав для
скасування чи зміни рішення і постанови суду у даній справі не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 106 - 108 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія Вищого арбітражного суду
України по перегляду рішень, ухвал, постанов,-
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від ХХ.ХХ.99 та постанову від ХХ.ХХ.2000 арбітражного суду
м. Києва у справі № 000 залишити без зміни.