Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
Заступника Голови
судді
розглянула заяву Державної податкової інспекції у В-ському районі
Київської області
про перевірку рішення (постанови, ухвали) ХХ.ХХ.2000р.
арбітражного суду Київської області у справі № 000
за позовом ДАГК "ХХХ". м. В-д
до Державної податкової інспекції у В-ському районі
про визнання недійсним рішення № 1 від ХХ.ХХ.99 р.
Рішенням Арбітражного суду Київської області від ХХ.ХХ.99р.
позовні вимоги задоволені частково, а саме : рішення Державної
податкової інспекції у В-ському р-ні № 1 від ХХ.Х.99р. визнано
недійсним в частині донарахованого ПДВ, застосованих фінансових
санкцій на загальну суму 4118309,6 грн., в решті вимог провадження
у справі припинено.
Рішення мотивоване тим, що висновки, зроблені в акті перевірки, на
яких грунтується рішення ДПІ, не відповідають вимогам Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і позивачем
не було допущено порушення податкового законодавства.
Перший заступник голови арбітражного суду Київської області за
заявою відповідача перевірив рішення від ХХ.ХХ.99р. в порядку
нагляду і постановою від ХХ.ХХ.2000р. залишив його без змін з тих
самих підстав.
ДПІ у В-ському районі не погоджуючись з постановою арбітражного
суду Київської області у даній справі у заяві про перевірку
постанови від ХХ.ХХ.2000 в порядку нагляду просить судову колегію
Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал і
постанов скасувати її, посилаючись на те, що згідно ст.7 п.п.
7.2.3. Закону України " Про податок на додану вартість "
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається у момент виникнення
податкових зобов'язань продавця і є звітним податковим документом
і одночасно розрахунковим документом.
Податкове зобов'язання відповідно ст.1 вищезазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
це загальна сума податку, отримана (нарахована)
платником податку у звітному періоді (п. 1.6.), податковий кредит
-сума , на яку платник податку має право зменшити податкове
зобов'язання звітного періоду (п. 1.7. ст.1 Закону), тобто
формування податкового кредиту не може здійснюватись без
формування податкових зобов'язань. Різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту визначав суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету.
На підприємстві формування як податкових зобов'язань, так і
податкового кредиту здійснювалось при наявності податкових
накладних, в той час як податковий кредит повинен формуватись за
податковими накладними (ст.7 п. 7.4. Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), а
податкові зобов'язання - за валовим доходом підприємства (ст.7
п.7.3 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Судова колегія Вищого арбітражного суду України по перевірці
рішень, ухвал, постанов перевірила матеріали справи, доводи
заявника і встановила наступне.
ДПІ у В-ському районі здійснена комплексна документальна перевірка
ДАГК "ХХХ" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати
ПДВ за період з ХХ.01.98р. по ХХ.01.99р. за результатами якої
складений акт від ХХ.ХХ.99р.
В ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем за
перевіряємий період було занижено податок на додану вартість.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у В-ському районі
прийнято рішення від ХХ.ХХ.99 № 1, згідно з яким позивачу
донараховано податок на додану вартість у сумі 2138740 грн, та
застосована фінансова санація у сумі 2138740 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиним продавцем виробленої
електроенергії генеруючими потужностями є генеруюча компанія ДАГК
"ХХХ", підтвердженням цьому є: статут відповідача, ліцензія на
виробництво електричної енергії № 1 від ХХ.ХХ.96, Договір на
продаж електричної енергії НАЕК "УУУ" № 1 від ХХ.ХХ.95, довідка
Київського облстатуправління № 1 від ХХ.ХХ.99р. та інші докази.
Згідно статуту позивача та Положення про його структурні
підрозділи, які знаходяться в матеріалах справи, все їх майно
знаходиться в єдиному структурному фонді та на балансі ДАГК "ХХХ".
В акті документальної перевірки від ХХ.ХХ.99р. зазначено, що на
протязі 1996 р. позивач подавав до ДПІ декларацію по ПДВ, в якій в
розділі 1 "Податкові зобов'язання" відображалися суми коштів, за
реалізовану електроенергію СВП "ААА", одержаної від структурних
підрозділів та відпуск товарно-матеріальних цінностей і виконаних
робіт структурним підрозділам, на які одержані від постачальників
і виконавців податкові накладні.
Судова колегія вважає, що приймаючи рішення та постанову
арбітражний суд області обгрунтовано на підставі матеріалів справи
прийшов до висновку, що господарська операція передачі , позивачем
матеріальних цінностей своїм структурним підрозділам, які не мають
статусу юридичної особи і не вилучаються зі складу валових затрат
або основних засобів, не е операцією їх продажу та реалізації, а
тому вартість цих матеріальних цінностей не включається, до бази
оподаткування ПДВ на підставі п. 3.1.1. ст.3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Твердження ДПІ про те,
що операції з передачі електроенергії та ТМЦ від головної контори
до структурних підрозділів є бартерними, і повинні обкладатися ПДВ
суперечить чинному законодавству.
Так, згідно п.1.19. ст.1. Закону України "Про оподаткував прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено бартер як господарську
операцію, що передбачає проведення розрахунків, за товари у будь
якій іншій формі, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнав лине один випадок, коли при здійсненні товарообмінних
(бартерних) операцій в межах балансу платника податку повинно
сплачуватись ПДВ - це п. 4.2 ст.4 , зокрема, у разі продажу
товарів (робіт, послуг) баз оплати або з частковою оплатою їх
вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій
передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку
для невиробничого призначення.
Відповідно до ст. 33 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак,
як вбачається в акті перевірки відповідачем не встановлено фактів
про здійснення продажу електричної енергій ДАГК "ХХХ" його
структурними підрозділами.
В матеріалах справи відсутні докази (договори, акти, рахунки
тощо), що могли б підтвердити здійснення бартерних операцій, а
також докази, на підставі яких заявник (відповідач) прийшов до
висновку, що передані позивачем ТМЦ своїм структурним підрозділам
використовувалось останніми не за виробничим призначенням.
Доводи заявника, викладені в заяві про перевірку постанови
арбітражного суду Київської області, судова колегія до уваги не
приймає у зв'язку з неспроможністю наведених їм доказів.
Судова колегія вважає, що обставини спору були всебічно і повністю
досліджені арбітражним судом області, а тому, зважаючи на
викладене, рішення та постанова арбітражного суду області
відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам
справи.
Підстав для їх зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 106-108 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по перегляду рішень, ухвал
постанов Вищого арбітражного суду України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від ХХ.ХХ.99р. та постанову від ХХ.ХХ.2000р. арбітражного
суду Київської області у справі № 000 залишити без змін.