Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого судді,

Суддів;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Н-ської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вищого господарського суду України від ХХ.12.2003 року у справі за позовом Н-ського обласного комунального підприємства матеріально-технічного забезпечення "ХХХ" до Н-ської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У квітні 2003 року Н-ське обласне комунальне підприємство матеріально-технічного забезпечення "ХХХ" звернулося з позовом до Н-ської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Позов обґрунтовувся тим, що позивачу неправомірно був нарахований податок на додану вартість, оскільки з моменту визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не можуть виникати нові зобов'язання по сплаті податків.

Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2003 року, залишеним без змін постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09.2003 року, позов задоволено з тих мотивів, що позивач не є платником податку у розумінні положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , окрім того, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає виникнення нових зобов'язань зі сплати податків у підприємства-боржника під час проведення процедури його ліквідації.

Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.12.2003 року зазначені судові рішення залишено без змін з тих самих підстав.

Ухвалою від ХХ березня 2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Н-ської міжрайонної державної податкової інспекції порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від ХХ грудня 2003 року з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України за результатами розгляду справи має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата,

постановила:

Касаційну скаргу Н-ської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від ХХ.12.2003 року (sp13/112-1) у справі № Х4 - без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.