ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 04-1/11-3/22 від 29.02.2000
За позовом ВАТ (...)
до ТОВ (...)
Про визнання платіжної вимоги такою, що не підлягає
виконанню
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву про перевірку рішення
(постанови, ухвали) арбітражного суду м. Києва у справі N 16/498
Рішенням від 03.08.99 в позові відмовлено тому, що
повідомлення про результати розгляду претензії відповідає вимогам
ст. 8 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою надано право заявнику
претензії пред'явити до банку розпорядження про списання у
безспірному порядку визнаної боржником суми.
Відповідь на претензію підписана керівником, який
зобов'язаний відповідно до посади усвідомлювати значення та
наслідки своїх дій, у відповіді викладений стан виконання
договору, сторонами по справі є юридичні особи, а помилковість
щодо дії є ознакою, притаманною фізичній особі і може тягнути за
собою юридичні наслідки для фізичної особи. Рішення суду від
17.06.99 по справі N 17/251 впливає на майнові вимоги сторін, якщо
такі мають місце та які повинні вирішуватись у встановленому
порядку.
Перший заступник голови арбітражного суду перевірив рішення
суду в порядку нагляду і постановою від 06.12.99 залишив рішення
без зміни.
ВАТ (...) вважає, що вказані рішення винесені судом незаконно
і піддягають скасуванню, оскільки договір N 2 від 11.01.99 був
розірваний, лист-визнання був здобутий оманним шляхом, спірна
продукція знаходиться у нього на відповідальному зберіганні.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що на поставку
позивачу 20 тон фероціоніту-калія сторони 11.01.99 уклали договір
N 2.
Вказану кількість продукції відповідач відповідно до п. 3.1
договору мав поставити до 05.02.99. В передбачений договором
термін продукцію не поставлено. Відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
покупець вправі, повідомивши поставщика,
відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена,
якщо в договорі не передбачено інше.
При розгляді справи N 17/251 про розірвання договору N 2 від
11.01.99 арбітражний суд м. Києва прийшов до висновку, що покупець
відмовився від виконання договору до поставки відповідачем
продукції. Поставлена відповідачем 11.02.99 продукція була
прийнята на відповідальне зберігання. Оскільки відповідач
несвоєчасно виконав свої обов'язки, передбачені договором N 2,
арбітражний суд рішенням від 17.06.99 у справі N 17/251 вказаний
договір розірвав.
Відповідно до ст. 35 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням арбітражного суду під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь самі сторони.
В претензії від 26.02.99 відповідач звернувся до позивача з
вимогою перерахувати вартість продукції та сплатити штрафні
санкції, передбачені умовами договору в сумі 149770 грн.
У відповіді на претензію позивач запропонував відповідачу або
повернути продукцію або списати 143320 грн. в безспірному порядку.
Із змісту відповіді на претензію вбачається два
взаємовиключаючих варіанти розрахунків. Одночасно запропоновано
забрати поставлений товар та списати кошти з рахунка - друга
пропозиція не відповідає фактичним волевиявленням сторони про
відмову в прийнятті і оплаті товару. Вказане свідчить про те, що
відповідь на претензію є помилковою, а звідти і недійсною,
оскільки матеріали справи не дають підстав зробити висновок, що
ВАТ (...) мав наміри оплатити взятий на відповідальне зберігання
товар, поставка якого була проведена з порушенням встановлених
договором термінів.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення і
постанова арбітражного суду помилкові і піддягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
колегія, П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення від 03.08.99 та постанову від 06.12.99 арбітражного
суду м. Києва у справі N 16/498 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати платіжну вимогу відповідача N 1 від 01.04.99 на суму
143320 грн. такою, що не піддягає виконанню.
Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України",
N 3, 2000 р.