Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.1999 року Справа № 1/97
Суддя Г., розглянувши справу за позовом виробничо-комерційноі
фірми "ХХХ"
до Державної Податкової Адміністрації України
про визнання недійсним акта,
в присутності представників
Позивача: присутні,
Відповідача: присутні
ВСТАНОВИВ:
Частиною 1 п.5 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року №
233/2037 ( z0250-97 ) (z0250-97)
(із змінами та доповненнями, внесеними
наказом ДПА України від 08.10.1998 року № 469, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції України 28.10.1998 року № 691/3131
( z0691-98 ) (z0691-98)
), передбачено, зокрема, що "Податкова накладна
вважається недійсною ... в разі порушення особою, яка вказана в п.
2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку чи її невідповідності
фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем".
В поданому позові, з урахуванням уточнень, які надійшли до суду
ХХ.12.1999 року, позивач просив визнати згаданий наказ (з
внесеними до нього змінами) недійсним повністю, посилаючись на те,
що він суперечить законодавству, порушує його права та законні
інтереси, що на підставі затвердженого наказом Порядку
( z0250-97 ) (z0250-97)
більшість його податкових накладних Державною
податковою адміністрацією в Одеській області визнані недійсними за
формальними підставами, з посиланням на оскаржуваний Порядок
( z0250-97 ) (z0250-97)
, та до нього були застосовані штрафні санкції.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив,
просив визнати недійсним тільки частину оспорюваного Порядку
( z0250-97 ) (z0250-97)
, зокрема такі слова ч.1 п.5 "Податкова накладна
вважається недійсною ... в разі порушення особою, яка вказана в п.
2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку чи її невідповідності
фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем ".
Представники відповідача позов не визнали, підтримуючи
заперечення, викладені у відзиві ДПА України на позовну заяву.
Зокрема вони вказали на те, що оспорюваний Порядок ( z0250-97 ) (z0250-97)
прийнятий ДПА на виконання Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Указу Президента "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
у відповідності з вимогами чинного
законодавства.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
знаходить позовні вимоги виробничо-комерційної фірми "ХХХ"
обгрунтованими. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Законами України "Про Державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
, "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та іншими законами
відповідачу не надано право встановлювати умови недійсності
документів, а також визнавати недійсними будь-які документи,
зокрема податкову накладну.
Так, Закон України "Про податок на додану вартість" (п.10.3)
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
надає ДПА право встановлювати правила податкового
обліку, а не визначати, які з податкових накладних є недійсними.
Статтею 49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачено,
що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде
встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.
Згідно зі ст.10 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
майно підприємства становлять основні фонди, оборотні
кошти, а також інші цінності (слід розуміти і майнові права),
вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Пунктом 7.4.5. Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Виходячи зі змісту згаданих норм, слід прийти до висновку, що
право на податковий кредит існує, зокрема, за податковою
накладною, наданою продавцем, до тих пір, поки інше не буде
встановлено рішенням суду, арбітражного суду. Оспорюваним Порядком
( z0250-97 ) (z0250-97)
ДПА фактично встановила новий вид відповідальності,
зокрема платника податку-покупця, переклавши на нього
відповідальність за невідповідність податкової накладної, наданої
продавцем, фактичним податковим зобов'язанням останнього.
Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є
злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями,
та відповідальність за них визначаються виключно законами України.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в
п.7.2 встановлює перелік вимог до податкової накладної. Він не
пов'язує дійсність податкової накладної з обов'язком вказана в п.
2 цього Порядку ( z0250-97 ) (z0250-97)
, вимог зазначеного Порядку чи її
невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим
продавцем ".
Представники відповідача позов не визнали, підтримуючи
заперечення, викладені у відзиві ДПА України на позовну заяву.
Зокрема, вони вказали на те, що оспорюваний Порядок ( z0250-97 ) (z0250-97)
прийнятий ДПА на виконання Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Указу Президента "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
у відповідності з вимогами чинного
законодавства. Заслухавши представників сторін, дослідивши
матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги
виробничо-комерційної фірми "ХХХ" обгрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законами
України "Про Державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
, "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та іншими законами відповідачу
не надано право встановлювати умови недійсності документів, а
також визнавати недійсними будь-які документи, зокрема податкову
накладну.
Так, Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(п.10.3) надає ДПА право встановлювати правила податкового обліку,
а не визначати, які з податкових накладних є недійсними.
Статтею 49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачено,
що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде
встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.
Згідно зі ст.10 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
майно підприємства становлять основні фонди, оборотні
кошти, а також інші цінності (слід розуміти і майнові права),
вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Пунктом 7.4.5. Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Виходячи зі змісту згаданих норм, слід прийти до висновку, що
право на податковий кредит існує, зокрема, за податковою
накладною, наданою продавцем, до тих пір, поки інше не буде
встановлено рішенням суду, арбітражного суду. Оспорюваним Порядком
( z0250-97 ) (z0250-97)
ДПА фактично встановила новий вид відповідальності,
зокрема платника податку-покупця, переклавши на нього
відповідальність за невідповідність податкової накладної, наданої
продавцем, фактичним податковим зобов'язанням останнього.
Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є
злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями,
та відповідальність за них визначаються виключно законами України.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в
п.7.2 встановлює перелік вимог до податкової накладної. Він не
пов'язує дійсність податкової накладної з обов'язком дотримуватись
інших умов, зокрема, і тих, що передбачені оскаржуваним актом.
Оскаржуваним Порядком ( z0250-97 ) (z0250-97)
ДПА встановлено багато
додатковим вимог щодо оформлення податкових накладних. Ці вимоги
не передбачені законом "Про податок на додану вартість" (
168/97-ВР ), Формальна невідповідність податкових накладних
вимогам Порядку не є підставою для визнання їх недійсними.
Вказаним законом такий наслідок не передбачено.
Таким чином, ДПА України, прийнявши Порядок ( z0250-97 ) (z0250-97)
, зокрема
його оспорювану частину, вийшла за межі, наданих їй повноважень,
діяла всупереч вимог Конституції та законах України. Цей акт
суттєво порушує права суб'єктів господарської діяльності, в тому
числі і позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 82-84 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсною ч.1 п.5 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції Україні 23.06.1997 року №
233/2037 ( z0250-97 ) (z0250-97)
(із змінами та доповненнями, внесеними
наказом ДПА України від 08.10.1998 року № 469, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції України 28.10.1998 року № 691/3131
( z0691-98 ) (z0691-98)
), в частині слів, "Податкова накладна вважається
недійсною ... в разі порушення особою, яка вказана в п. 2 цього
Порядку, вимог зазначеного порядку чи її невідповідності фактичним
податковим зобов'язанням, заявленим продавцем".
2. Зобов'язати Державну Податкову Адміністрацію України
опублікувати (оприлюднити) резолютивну частину рішення в тому
самому виданні (у той же самий спосіб), де було опубліковано
Порядок заповнення податкової накладної.
Видати наказ, направивши його на виконання до Державної виконавчої
служби району, на території якого знаходиться Державна Податкова
Адміністрація України.
3.Стягнути з Державної Податкової Адміністрації України на користь
виробничо-комерційної фірми "ХХХ" 85 грн. в рахунок відшкодування
витрат по сплаті державного мита.
Видати наказ.
Копію рішення направити до Міністерства юстиції України.