Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого

арбітражного суду України розглянула подання заступника Генерального прокурора України про перевірку рішення (ухвали, постанови) від 11.07.97 Вищого арбітражного суду України за нововиявленими обставинами у справі N 8/131

За позовом фірми "Армор-ЛТД", США

до відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм"

про стягнення 260 466,6 дол. США

Фірма "Армор ЛТД" (США) заявила вимоги до суду про стягнення з ВАТ "Лубнифарм" частково неоплаченої продукції (лікарські препарати), котрі фірма передала відповідачу для реалізації протягом п'яти місяців, згідно з додатком N 4 від 10.05.95 до контракту N АЛ/5 від 05.09.94.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 22.11.96 у справі визнано недійсними укладені сторонами контракт N АЛ/5 від 05.09.94 та специфікацію, додатки NN 1, 2, 4 до нього на підставі того, що контракт і доповнення до нього відносяться до категорії зовнішньоекономічних договорів, однак вони не відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , тому що вони підписані від імені сторін тільки однією посадовою особою і не відповідають вимогам Закону за змістом.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 11.01.97 рішення у справі скасовано, позовні вимоги задоволені з посиланням на те, що, відповідно до ст. 6 цього Закону (959-12) , зовнішньоекономічний договір може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Оскільки сторонами виконувалися взяті на себе зобов'язання, за виключенням часткової оплати продукції, що є предметом спору, а п.п. 1.1, 3.5 Статуту відповідача прямо передбачено право Голови правління (президента) самостійно підписувати від імені товариства будь-які, в т.ч. зовнішньоекономічні угоди, визнання недійсним контракту та додатків до нього, є необгрунтованим.

Подання заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення та постанови у справі N 8/131 за нововиявленими обставинами грунтується на тому, що за конституційним зверненням ВАТ "Лубнифарм" щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) ; статті 154 Цивільного кодексу України (1540-06) , Конституційний суд України в рішенні від 26.11.98 (v016p710-98) вказав, що "встановлений частиною 2 статті 6 Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа".

За таких обставин, справа підлягає перегляду: постанову від 11.01.97 необхідно скасувати, а рішення від 22.11.96 залишити без зміни.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов переглянула матеріали справи та зазначає наступне.

ВАТ "Лубнифарм" у конституційному зверненні просило дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 6 Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) щодо порядку підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) від імені юридичної особи і статті 154 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) щодо письмової форми договору.

Рішенням Конституційного суду України від 26.11.98 (v016p710-98) визначено, що передбачена зазначеною нормою письмова форма є обов'язковою для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України. Винятки з цього правила можуть встановлюватися лише законом або міжнародним договором України.

Порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким від імені суб'єкта зовнішньоекономічний договір обов'язково підписується двома особами: особою, яка має таке право згідно з посадою, та особою, уповноваженою на це довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, чи в іншому порядку передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це документами безпосередньо.

Такий порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути дотриманий незалежно від того, укладається договір шляхом складання одного документа чи кількох документів, можливість чого передбачена ч. 2 ст. 154 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) .

Разом з тим, як зазначив Конституційний суд України в п. 3 свого рішення (v016p710-98) , недодержання зазначених вимог може бути підставою для визнання зовнішньоекономічного договору у судовому порядку недійсним.

При прийнятті постанови судова колегія Вищого арбітражного суду України на підставі оцінки доказів з'ясувала ступінь недійсності угоди і, зважаючи на те, що сторонами фактично були виконані взяті зобов'язання, за виключенням часткової оплати продукції, що є предметом спору, прийшла до висновку, що рішення по справі підлягає скасуванню.

Крім того, рішення Конституційного суду України від 26.11.98 (v016p710-98) не може бути підставою для перегляду постанови від 11.01.97 Вищого арбітражного суду України у справі, так як порядок щодо дії рішень з приводу тлумачень законів Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про Конституційний суд України" (422/96-ВР) , не визначений. В рішенні Конституційного суду України відсутня також вказівка на його зворотню дію.

Виходячи з наведеного, підстав для зміни або скасування постанови від 11.01.97 у справі за нововиявленими обставинами не вбачається.

Керуючись ст.ст. 112 - 114 Арбітражного процесуального кодексу (1798-12) України, судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов УХВАЛИЛА:

Постанову від 11.01.97 Вищого арбітражного суду України у справі N 8/131 залишити без зміни.

Зміст рішення і постанови Вищого арбітражного суду України по цій справі та її обставини викладено в ухвалі, що наводиться.