Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Іменем України
РІШЕННЯ
04.03.99
м. Київ
Вищий арбітражний суд України, у складі судді
за участю представників:
позивача - присутні
відповідача - присутні
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
до акціонерного комерційного банку "УУУ"
про визнання недійсним кредитного договору від ХХ.ХХ.96 № 2.
В судовому засіданні з ХХ.ХХ.99 до ХХ.ХХ.99 оголошуватись перерви
з метою забезпечення належної участі представників сторін у
розгляді справи.
Позивач - відкрите акціонерне товариство "ХХХ" (далі - Товариство)
в позові заявив вимогу про визнання недійсним кредитного договору
від ХХ.ХХ.96 № 2 між ним і відповідачем - акціонерним комерційним
банком "УУУ" (далі - Банк) з підстав ст. ст.44 (ч.2), 153 (ч.І) ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
як такого, що не укладений, мотивуючи тим, що
оспорюваний договір замість президента Товариства підписаний іншою
невідомою йому особою, а тому його не можна вважати
укладеним.Посилаючись на ч.1 ст. 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
він
вважає, що договір можна вважати укладеним лише тоді, коли між
сторонами в потрібній в належних випадках формі досягнуто згоди.
Недотримання порядку підписання угоди, як це передбачено ч.2 ст.44
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
- особами, які їх укладають, на його думку,
є недотриманням форми угоди.
В судовому засіданні ХХ.ХХ.99 він подав письмову заяву про зміну
підстави позову і просить визнати оспорюваний кредитний договір
недійсним з підстави, передбаченої ст. 57 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
- укладення його в наслідок зловмисної угоди представника однієї
сторони з другою стороною. Оскільки зазначена заява позивача не
суперечить ст. 22 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судом вона прийнята.
Одночасно з заявою про зміну підстави позову Товариство заявило
клопотання про зупинення провадження у справі, мотивуючи його тим,
що слідчим СВ ЧМУ УМВС України в Чернігівській області В. винесена
постанова про порушення кримінальної справи та фактом шахрайства з
фінансовими ресурсами, в якій, зокрема, зазначається що в діях
посадових осіб Товариства і Банку вбачаються ознаки цього злочину
при видачі та отриманні кредитів. На його думку, лише після
встановлення слідчими органами факту шахрайства з фінансовими
ресурсами та зловживання посадових осіб Банку можливо розглянути
даний позов за новонаведеною підставою. При цьому його
представники вважають, що оспорюваний кредитний договір відповідно
до ст. ст. 44,153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
слід вважати укладеним,
але як наслідок зловмисної угоди.
Зазначене клопотання суд відхилив, виходячи з того, що наведені
позивачем підстави для зупинення провадження у справі не
передбачені ст.79 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач позов не визнав, заявлену підставу лозову про визнання
кредитного договору недійсним, як такого, що укладений внаслідок
зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною,
вважає надуманою і такою, що не відповідає дійсним фактичним
обставинам та місті його укладення.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши
пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі
фактичні обставини, на яких грунтуються їх вимоги і заперечення,
оцінивши докази, які мають значення для справи, Вищий арбітражний
суд України
встановив:
- ХХ.ХХ.96 між Товариством і Банком був укладений кредитний
договір № 0002 на суму 300 000 грн. строком до ХХ.ХХ.97 зі сплатою
за користування ним 90% річних. Кредит отримувався Товариством з
метою поповнення оборонних коштів.
- зазначений договір замість вказаного в його тексті голови
правління підписав директор Товариства по економіці, який діяв на
підставі довіреності голови правління від ХХ.ХХ.96, що не
суперечить статуту Товариства та ст. ст. 62, 64 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
. За формою та змістом цей договір відповідає вимогам
ст. ст. 42, 44, 153, 154 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
і є укладеним, він
також не суперечить цивільній правоздатності сторін (ст. ст.26,50
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
);
- позивач не довів суду факту зловмисної угоди представника будь -
якої і сторони договору з іншою стороною, вважаючи, що це має
зробити суд у зазначеній кримінальній справі за фактами шахрайства
з фінансовими ресурсами, порушеній слідчим СВ ЧМУ УМВС України в
Чернігівській області. На його думку, арбітражний суд не має
відповідного обсягу можливостей для кваліфікації дій посадових
осіб "Банку" як "шахраювання " або "зловживання".
За таких обставин справи, позов не підлягає задоволенню у зв'язку
з недоведеністю заявленої підстави, що вимагається відповідно до
ст. 33 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виходячи з викладеного, на підставі ст. ст. 6, 19, 124, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 4, 6, 57, 209 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, керуючись ст. ст. 1,12,19 Закону України "Про
арбітражний суд України", ст. ст. 49, 82-85, 115 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вищий арбітражний суд України,-
вирішив:
В позові відмовити.
Втрати по оплаті позову державним митом віднести за рахунок
позивача.