Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
Заступника Голови
судді
розглянула заяву Державної податкової інспекції у С-ському районі
м.Києва
про перевірку постанови від ХХ.ХХ.1998р.
арбітражного суду м.Києва у справі № 000
за позовом ТОВ "ХХХ" до Державної податкової інспекції у С-ському
районі м.Києва
про відшкодування з бюджету сум ПДВ, що були сплачені позивачем на
протязі дев'яти місяців 1997 року при наданні ним експортних
послуг власного виробництва іноземному суб'єкту господарської
діяльності
Рішенням від ХХ.ХХ.98р. арбітражного суду м.Києва позов задоволена
у зв'язку з обгрунтованістю позивних вимог.
Постановою голови арбітражного суду м.Києва від ХХ.ХХ.98 г.
рішення суду залишено без змін за тих же підстав.
В заяві, про перегляд рішення ДПІ у С-ському районі м.Києва
просить їх скасувати, в позові відмовити, посилаючись на надання
позивачем послуг компанії "УУУ" (надалі- компанія) які призначені
для вжитку в Україні та особі, підприємство якої постійно
перебуває на території України всупереч положенням п.63 Інструкції
ГДПА України, від 31.05.94 № 44 ( z0140-94 ) (z0140-94)
, компанія фактично,
володіє 99,9% статутного фонду ТОВ "ХХХ" що ніби-то свідчить про
відсутність будь-якого експорту в данному випадку.
Судова колегія, перевіривши наявні матеріали, дійшла висновку,що
оскаржувані рішення та постанова, відповідають чинному
законодавству та обставинам справи з наступних підстав.
Між компанією (нерезидентом) та ТОВ "ХХХ" було укладено
зовнішньоекономічну угоду, за умовами якої товариство
зобов'язувалось надавати послуги у галузі маркетингу, реклами та
стимулювання збуту продукції компанії, а остання відшкодувати
товариству усі видатки по цій угоді по собівартості та сплатити
відповідну винагороду. Угода вступила в дію ХХ.ХХ.97 та припинила
чинність ХХ.ХХ.97р.
Компанія - іноземний суб'єкт господарської діяльності , що має
постійне місце знаходження за межами території України.
Предметом угоди визначено один з видів зовнішньоекономічної
діяльності (п.3 ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
).
Надані позивачем послуги (послугами власного виробництва) та
призначені до продажу (оплатної передачі) іноземній юридичній
особі, тобто є товаром. Оплату послуг проведено в іноземній
валюті, про що свідчать наявні у справі акти прийому-передачі
виконаних послуг дати підписання яких згідно ч.1 ст.25 згаданого
закону ( 959-12 ) (959-12)
є моментом вчинення експорту (імпорту).
Не приймаються до уваги посилання заявника, що надані позивачем
послуги призначені для вжитку на території України, оскільки на
підтвердження цього ним не надано відповідних доказів всупереч
вимогам ст.33 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Надані позивачем послуги
призначені для використання особою, яка постійно не перебуває на
території України, чим спростовуються твердження відповідача про
зворотнє.
Недоречними визначаються посилання заявника на те, що одним із
засновників ТОВ "ХХХ" є компанія, яка володіє 99,9% статутного
фонду товариства, як на підставу відсутності експорту послуг,
оскільки згідно Статуту , товариство є самостійним господарюючим
суб'єктом, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства
України (резидентом), яке не відповідає по зобов'язаннях учасників
(засновників) так само як і учасники не відповідають по
зобов'язаннях товариства.
Послуги з реклами маркетингу та стимулювання збуту продукції є
специфічним товаром, надання якого визначено предметом
зовнішньоекономічного контракту, дійсно обмежені ринком України та
Біларусі, тобто носять регіональний характер. Проте, саме
специфіка таких послуг, яка не обумовлює вивезення їх за межу
України (перетинання митного кордону) не породжує втрату даною
угодою статусу (природи) експортно імпортної операції.
Також є безпідставним посилання відповідача на постанову судової
колегії Вищого арбітражного суду України від 27.05.97, оскільки
зазначену постанову прийнято по справі арбітражного суду м., Києва
№ 000 за 1996р., відносини по якій випливали з угоди про послуги
від ХХ.ХХ.92 р.
За таких Обставин арбітражний суд цілком обгрунтовано дійшов
висновку про правомірність, позовних вимог, які підлягають
задоволенню відповідно до пункту "а" ч.1 ст.5 та ч.3 ст.7 Декрету
КМУ від 26.12.1992р. "Про податок на добавлену вартість"( 14-92 ) (14-92)
.
Таким чином, висновки викладені в рішенні та постанові
арбітражного суду, відповідають чинному законодавству та фактичним
обставинам справи , а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись наведеним та ст.ст 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія по перегляду рішень ухвал та постанов ,-
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від ХХ-ХХ.ХХ.98 та постанову від ХХ.ХХ.98 арбітражного
суду м.Києва у cпpaві № 000 залишити без змін.