ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
21.11.97 Справа N 04-1/ЦА-5/210-15/49
Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву АТ
"Лисичанськнафтооргсинтез" про перевірку рішення від 11.03.97 р.
Вищого арбітражного суду України у справі N 5/210 за позовом
прокурора м. Полтави в інтересах Полтавського облагропостачу до АТ
"Лисичанськнафтооргсинтез" та ВАТ "Лисичанськнафтопродукт" про
зобов'язання АТ "Лисичанськнафтооргсинтез" поставити нафтопродукти
на суму 324723,58 грн. та стягнути штраф, пеню і збитки у сумі
208134,47 грн. за невиконання зобов'язань про поставку бензину,
дизельного палива згідно з телетайпограмою Держкомресурсів
України у вересні 1994 р. та договором поставки N 336-18/444 від
16.09.94 р.
Надалі прокурор збільшив розмір позовних вимог і просив
зобов'язати поставити дизельне паливо 2325,6 т на суму 98486,54
грн., автобензину 2600,37 т на суму 185271,40 грн. та стягнути
неустойку в сумі 14821,71 грн., пеню - 196531,05 грн., збитки -
125164,46 грн., які становлять сплачені позивачем відсотки за
користування цільовим кредитом.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 11.03.97 р.
позов задоволено за рахунок АТ "Лисичанськнафтооргсинтез". У
позові до ВАТ "Лисичанськнафтопродукт" відмовлено.
У заяві про перевірку рішення в порядку нагляду АТ
"Лисичанськнафтооргсинтез" просить рішення скасувати, посилаючись
на те, що зобов'язання по поставці нафтопродуктів полтавському
державному підприємству "Облагропостач" за договором N 377-18/447
від 16.09.94 р. виконані в повному обсязі, оскільки постачання
нафтопродуктів здійснено в межах наявних резервів. Крім того, за
умовами зазначеного договору кількість нафтопродуктів, що
поставляється, повинна була здійснюватися залежно від фактичної
поставки нафти. Оскільки ціни на нафту і нафтопродукти з 1 вересня
1994 р. були підвищені, то бензину і дизельного палива було
відвантажено позивачу вдвоє менше, тобто в межах перерахованої
суми, що свідчить про виконання договірних зобов'язань в повному
обсязі.
За твердженнями відповідача, не вбачається правових підстав
для встановлення договірних відносин між відповідачем і
Полтавським держпідприємством на підставі телетайпограми
Держкомресурсів України про виділення останньому з резерву
комітету 3000 т бензину А-80 і 7000 т дизельного палива, оскільки
телетайпограма не містила суттєвих умов, необхідних для укладення
договору згідно з діючим законодавством. АТ
"Лисичанськнафтооргсинтез" рахунки N 10 від 07.09.94 р., N 10 від
14.09.94 р. не виставляв, кошти на оплату нафтопродуктів, що мали
постачатися за телетайпограмою, товариство не отримувало. Таким
чином, позивач помилково вважає, що зобов'язання по поставці йому
нафтопродуктів АТ "Лисичанськнафтооргсинтез" не виконало.
Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, перевіривши матеріали справи,
встановила таке.
Згідно з телетайпограмою Держкомресурсів України, адресованої
АТ "Лисичанськнафтооргсинтез", з резерву комітету Полтавському
державному підприємству "Облагропостачу" у вересні 1994 р. було
виділено 3000 т автобензину та 7000 т дизельного палива для
збирання врожаю.
Відповідно до умов договору від 22.03.94 р., укладеного між
АТ "Лисичанськнафтооргсинтез" та ВАТ "Лисичанськнафтопродукт",
обов'язок виконання зобов'язань по поставках продукції покладений
на АТ "Лисичанськнафтооргсинтез", а організація розрахунків та
відвантаження продукції - на АТ "Лисичанськнафтопродукт".
Полтавському "Облагропостачу" 07.09.94 р. було виставлено
рахунок N 10 з реквізитами ВАТ "Лисичанськнафтопродукт" про оплату
3000 т бензину А-80 по ціні 43,42 грн. за тонну та 7000 т
дизельного палива по ціні 42,34 грн. за тонну на загальну суму
426708,9 грн.
Платіжними дорученнями N 683/94, 684/94 від 09.09.94 р.
вказана сума була перерахована позивачем ВАТ
"Лисичанськнафтопродукт" з посиланням на те, що кошти є
попередньою оплатою за бензин та дизельне паливо відповідно до
рахунка N 10 від 09.09.94 р.
АТ "Лисичанськнафтопродукт" не оскаржив підстави отримання
коштів та розпочав постачання нафтопродуктів. Однак зобов'язання
по поставці виконав частково, а саме: постачив 3000 т бензину на
суму 130272,27 грн. та дизельного палива - 4674,146 т на суму
197950,08 грн.
Зазначена телетайпограма є рознарядкою для поставщика,
оскільки в ній вказані отримувач і кількість продукції; вона була
прийнята постачальником до виконання, тобто був укладений договір
поставки шляхом приймання рознарядки до виконання, тому АТ
"Лисичанськнафтооргсинтез" зобов'язаний поставити задишок
дизельного палива 2325,64 т на суму 98486,4 грн.
Згідно з телетайпограмою від 07.09.94 р. за підписами
керівників Держкомнафтогазу України, Держкомресурсів України,
Мінсільгоспу України, Мінекономіки України з вироблених у вересні
нафтопродуктів споживачам виділялись ресурси, в тому числі
позивачу 4000 т бензину А-80 та 8000 т дизельного палива з
вказівкою про те, що кожна область зобов'язана була окремо
укладати договори з Лисичанським НПЗ (АТ
"Лисичанськнафтооргсинтез") на постачання нафтопродуктів.
На підставі цієї телетайпограми від 16.09.94 р. між позивачем
та відповідачем (АТ "Лисичанськнафтооргсинтез") був укладений
договір N 336-18/447, згідно з умовами якого відповідач
зобов'язався постачити позивачу у вересні 1994 р. 4000 т бензину
та 8000 т дизельного палива за цінами Мінекономіки України на
момент відвантаження продукції та попередньої її оплати.
Обсяг продукції визначався залежно від фактичної поставки
нафти і завантаженості робіт у серпні 1994 р.
Позивач отримав рахунок N 10 14.09.94 р. з реквізитами ВАТ
"Лисичанськнафтопродукт" про оплату 4000 т бензину А-80 по ціні
43,42 грн. за тонну та 8000 т дизельного палива по ціні 42,34 грн.
за тонну на загальну суму 512481,08 грн.
Позивач перерахував ВАТ "Лисичанськнафтопродукт" платіжними
дорученнями N 768/94 від 16.09.94 р. 220000 грн., N 870/94 від
26.10.94 р. - 30000 грн., N 869/94 від 01.11.94 р. - 40000 грн.,
всього 290000 грн.
Відповідач зобов'язання виконав частково, постачивши бензину
1469,875 т по ціні 71,25 грн. на суму 104728,59 грн., а поставок
дизельного палива не здійснював. Тому відповідач зобов'язаний
поставити автобензин А-80 на залишкову суму 185271,41 грн. у
кількості 2600,37 т по ціні 71,25 грн.
Посилання відповідача на те, що за договором позивачу було
відвантажено нафтопродуктів на суму 664426,84 грн., що підтверджує
повністю виконані договірні зобов'язання, не можуть бути прийняті
судом до уваги, оскільки це спростовується наявними в матеріалах
справи доказами (накладними, актом звірки від 09.08.95 р.).
Крім того, невиконанням договірних зобов'язань відповідачем
позивачу спричинено збитки від сплати відсотків за користування
цільовим кредитом, який використано для оплати продукції.
Наявність збитків доведена кредитними договорами, довідкою банку
про розмір сплачених відсотків, що становить 125164,47 грн. і
підлягає стягненню на користь позивача.
З відповідача також підлягає стягненню пеня в розмірі 0,5 %
за кожний день прострочки поставляння продукції, що за 115 днів
становить 106531,06 грн.
Проаналізувавши обставини справи, судова колегія Вищого
арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов
відзначає, що рішення прийнято з урахуванням вимог чинного
законодавства та матеріалів справи і підстав для його скасування
не вбачається.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 106-108
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень,
ухвал, постанов П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення від 11.03.97 р. Вищого арбітражного суду України у
справі N 5/210 залишити без змін.
"Вісник Вищого арбітражного суду України", N 2, 1998 р.