ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
За позовом Івано-Франківського державного галузевого виробничого управління "Оргхім"
до відповідача Кабінету Міністрів України
про стягнення визнання недійсним розпорядження N 508-р (508-96-р)
від 14.08.96 р.
Суддя - І.Шицький
Представники:
Від позивача: [...] - нач. ДГВУ "Оргхім",
[...] - юрисконсульт,
[...] - ведучий інженер;
Від відповідача: [...] - перш. заст. нач. інспекційної служби Мін'юсту України.
Суть спору: 14.08.97 Івано-Франківським ДГВУ "Оргхім" заявлено в арбітражному суді позов до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження N 508-р (508-96-р)
від 14.08.96 в частині передачі державного майна - адміністративного будинку Івано-Франківського державного галузевого виробничого управління "Оргхім", м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 67, у власність Івано-Франківської області. Позовні вимоги мотивуються тим, що управлінню належить інженерний корпус, а не адмінбудинок, передача якого призведе до втрати можливості проведення управлінням виробничої діяльності, належного погодження передачі не було, не враховано, що на час видання розпорядження діяло рішення про приватизацію державного майна управління, область не є суб'єктом права комунальної власності, розпорядження не виконане, але створює перешкоди в користуванні інженерним корпусом.
Кабінет Міністрів України позов не визнав, посилаючись на непідсудність справи арбітражному суду, що неточність в найменуванні об'єкта передачі не має суттєвого значення, оскільки передача обумовлена нагальною потребою у забезпеченні службовими приміщеннями ряду установ, погоджена з Фондом державного майна України.
У судовому розгляді справи 17.09.97 була оголошена перерва по до 30.09.97.
Дослідивши матеріали справи, пояснення представників сторін, судова колегія з розгляду спорів Вищого арбітражного суду України вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
З розпорядження Антимонопольного комітету України N 53-р від 18.12.95 вбачається, що позивач включений до Переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринку України, як такий, частка якого на загальнодержавному ринку інженерно-технічних послуг у виробництві лакофарбної продукції, неорганічних пігментів і синтетичних смол складає 100 відсотків.
Здійснення виробничих завдань позивача забезпечується розміщенням в інженерному корпусі лабораторій, устаткування, спеціальних приладів, учбових класів, кабінетів, технічної бібліотеки та засобів управління підприємством. Отже будівля належить до виробничого майна підприємства, а не допоміжного адміністративного, що суд вважав суттєвою обставиною у справі. Інженерно-технічне призначення будівлі підтверджується актом приймання в експлуатацію від 21.04.81.
Наказом Фонду державного майна України N 29 від 15.01.96 ДГВУ "Оргхім" включено до переліку об'єктів, що приватизуються шляхом перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство. ДГВУ як об'єкт приватизації відноситься до групи "Г".
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12)
з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства його майно відчуженню не підлягає. Відчуження в цьому випадку може бути проведено з дозволу ФДМ України тільки з метою забезпечення ефективного функціонування підприємства. Твердження позивача про неможливість існування підприємства без інженерного корпусу відповідачем не спростовані. Передача будівлі не має на меті ефективного функціонування підприємства. З листа Міністерства промисловості України N 01-11/2/1242 від 09.09.96 вбачаться, що здійснення передачі інженерного корпусу, який є виробничо-технічною базою управління "Оргхім", приведе до його ліквідації.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про власність" (697-12)
позивач щодо інженерного корпусу здійснює право повного господарського відання.
Згідно п. 4 Положення про порядок передачі державного майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України N 678 (678-96-п)
від 26.06.96, передача майна повинна бути погоджена з підприємством у разі передачі закріпленого за ним майна, чого у даному випадку не було зроблено.
З матеріалів справи також вбачається, що виконання оспореного розпорядження з 22.10.96 не проводиться. Розпорядження не виконане.
Суду не надані докази про наявність загальнодержавних потреб у передачі майна державного підприємства до комунальної власності. Згідно ст. 142 Конституції України (254к/96-ВР)
область не є суб'єктом права комунальної власності.
За таких обставин колегія прийшла до висновку, що оспорене розпорядження не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позов слід задовольнити.
Посилання на непідсудність даного спору неспроможні, оскільки вказане розпорядження зберігає чинність до теперішнього часу і порушує права підприємства, а Закон України від 13.05.97 "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" (251/97-ВР)
визначає не право на судовий захист, а порядок здійснення цього права. Право позивача на судове оспорення даного розпорядження встановлене ст.ст. 8, 35, 124 Конституції України (254к/96-ВР)
.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 82 - 84 АПК України (1798-12)
, судова колегія з розгляду спорів Вищого арбітражного суду України
ВИРІШИЛА:
Позов задовольнити.
Розпорядження Кабінету Міністрів України N 508-р (508-96-р)
від 14.08.96 в частині передачі у власність Івано-Франківської області адміністративного будинку Івано-Франківського ДГВУ "Оргхім" (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 67) визнати недійсним.