ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
18.04.2005 Справа N 2/351
Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну
скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції
(ОДПІ) від 27.01.2005 р. N 2954/10-08 на рішення господарського
суду Рівненської області від 05.01.2005 р. у справі N 2/351
( va351805-05 ) (va351805-05)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
(далі - ТОВ) "Р" м. Рівне до Рівненської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Права та обов'язки сторін згідно зі ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
роз'яснено, клопотань про технічну фіксацію судового
процесу не надходило, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
05.01.2005 р. у справі N 2/351 ( va351805-05 ) (va351805-05)
задоволено позов
ТОВ "Р" до Рівненської ОДПІ і визнано недійсними з моменту їх
прийняття повідомлення-рішення відповідача від 11.11.2004 р.
N 0001452341/0/23-124, N 0001462341/0/23-124,
N 0001472341/0/23-124.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що непрямі методи
визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно за
наявності підстав, передбачених пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону
України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181), а також
абзацом четвертим п. 2, п. 9 Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою КМУ від
27.05.2002 р. N 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
(далі - Методика). Судом
зроблено висновок, що перевіряючим були надані всі документи
первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують валові витрати
підприємства, в тому числі і технологічні втрати, а тому місцевий
господарський суд вважає безпідставним визначення позивачеві
податкових зобов'язань за непрямими методами.
Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про
визначення позивачеві податку на прибуток внаслідок виключення з
валових витрат витрат на транспортування олії, то суд першої
інстанції зробив висновок, що такі витрати понесені позивачем у
зв'язку із веденням господарської діяльності.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, відповідач
оскаржив рішення суду, наполягаючи на тому, що місцевим
господарським судом при прийнятті рішення не застосовано п. 20.1
ст. 20 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
"Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон
N 283/97-ВР).
Крім цього, апелянт вважає правомірним застосування непрямих
методів визначення податкового зобов'язання, оскільки, на його
думку, позивач не підтвердив розрахунки, зазначені в деклараціях,
документами обліку, що встановлено перевіркою.
Рівненська ОДПІ також стверджує про неправильне визначення
позивачем убутку покупних матеріалів та про безпідставне
віднесення до валових витрат витрат, понесених з транспортуванням
олії.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду
першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без
задоволення з підстав, викладених у ньому.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши
наявні в ній докази, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Актом від 08.11.2004 р. N 244/23-100/31430797 "Про результати
планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ТОВ "Р" за період 2003 року та 1 півріччя
2004 року" встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону
N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, у зв'язку з чим позивачем занижено
податок на прибуток за 2003 р. у сумі 38380 грн. (за непрямими
методами в сумі 6401 грн.) та за 1 півріччя 2004 р. у сумі
42335 грн. (за непрямими методами в сумі 1787 грн.); пп. 3.1.1
п. 3.1 ст. 3 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у результаті чого
занижено податок на додану вартість у сумі 3990 грн., зокрема за
2003 рік - 2956 грн. та за 1 півріччя 2004 р. - 1034 грн.
За результатами розгляду зазначеного акту перевірки
11.11.2004 р. Рівненською ОДПІ прийнято податкові
повідомлення-рішення, а саме:
N 001452341/0/23-1214, яким згідно з п. 4.3 ст. 4, пп. 17.1.3
ст. 17 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 8 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
визначення
сум податкових зобов'язань за непрямими методами визначено
позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у
сумі 3990 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1995 грн.;
N 0001462341/0/23-129, яким згідно з п. 4.3 ст. 4, пп. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до п. 4.1
ст. 4, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, п. 8
Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами визначено суму податкового зобов'язання з
податку на прибуток у сумі 8188 грн. та штрафні (фінансові)
санкції в сумі 8041 грн.;
N 0001472341/0/23-124, яким згідно з підпунктом "б" пп. 4.2.2
п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5
Закону N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
визначено позивачу податкове
зобов'язання з податку на прибуток у сумі 72527 грн. та штрафні
(фінансові) санкції в сумі 58812 грн.
Відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" пп. 4.2.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку з
невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було
подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
Факт того, що непрямі методи визначення сум податкових
зобов'язань застосовуються виключно за наявності підстав,
передбачених п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, закріплено
також у п. 3 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
Матеріалами справи підтверджено, що фактичне місцезнаходження
підприємства під час перевірки встановлено, підприємство та його
посадові особи не ухилялися від надання відомостей, передбачених
законодавством, бухгалтерський та податковий облік на підприємстві
ведеться, підтверджуючі первинні документи є в наявності і їх
подано до перевірки, що підтверджується актом перевірки.
Крім цього, під час проведення перевірки використано: головні
книги та журнали, ордери, банківські документи, касові книги
обліку продажу-придбання товарів (робіт, послуг), податкову
звітність тощо.
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від
27.05.2002 р. N 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
метод економічного аналізу, на
який є посилання в акті перевірки, базується на взаємозв'язку і
взаємозалежності різних економічних показників (валового доходу,
валових витрат), які характеризують господарську діяльність
платника податків і застосовуються для оцінки елементів податкової
бази.
В порушення вимог п. 9 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
результати
перевірки, здійсненої з метою визначення податкових зобов'язань за
непрямими методами, не затверджені особою, яка прийняла рішення
про застосування непрямих методів.
З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення про
визначення позивачеві податку на прибуток і податку на додану
вартість непрямими методами прийняті відповідачем безпідставно.
Щодо тверджень відповідача про продаж позивачем
невстановленому кінцевому споживачу нерафінованої олії, отриманої
від ТОВ "ОЖК", судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки
Закон України "Про стандартизацію" ( 2408-14 ) (2408-14)
дає визначення
понять функціонування певних документів, зокрема:
позивач правомірно включив вартість технологічних витрат до
валових доходів, не складаючи при цьому первинні бухгалтерські
документи, оскільки керувався при цьому "Виробничим технологічним
регламентом на виробництво олії соняшникової рафінованої вибіленої
вимороженої дезодорованої потужністю 20 т/добу", розробленим
спеціально для позивача приватним підприємством - багатогалузевою
фірмою "Харчові технології", погодженим з Українським
науково-дослідним інститутом масел і жирів, наказом від
05.07.2001 р. N 16 про впровадження технологічного процесу
фільтрації олії та "Технологічною інструкцією процесу фільтрації".
Акт перевірки містить суперечливі факти, зафіксовані під час
перевірки, оскільки відповідач включив суму технологічних витрат
до валових доходів із нарахуванням податку на додану вартість,
однак виключив із валових витрат витрати з переробки, в тому числі
й технологічні втрати.
Позивачем підтверджено правомірність віднесення до валових
витрат з перевезення сировини, бо вони пов'язані з веденням
господарської діяльності позивача.
Твердження відповідача про подвійне відображення цих
транспортних послуг та повторне їх віднесення до валових витрат не
відповідає дійсності, оскільки такі твердження спростовані самими
приватними підприємцями, які надавали такі послуги.
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних
паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах,
у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати
на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких
включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за
винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів
платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того
ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат
платника податку у такому звітному періоді.
З акту перевірки неможливо встановити, як перевіряючими
визначено убуток покупних матеріалів. До того ж відповідачем не
спростовано доводи позивача, що ці цінності обліковуються не на
рахунку 26 "Готова продукція", а на рахунку 201 "Сировина і
матеріали".
Керуючись ст. 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Львівський
апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Рівненської області від
05.01.2005 р. у справі N 2/351 ( va351805-05 ) (va351805-05)
залишити без змін,
а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуюча суддя